91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
10.08.09 Справа № 11/163
За позовом Державного підприємства "Донецька залізниця" в особі Луганської дирекції залізничних перевезень Донецької залізниці, м. Луганськ
до Державного підприємства "Луганськвантажтранс", сел. Ювілейне м. Луганськ
про стягнення 1761 грн. 60 коп.
суддя Москаленко М.О.
секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.
в присутності представників сторін:
від позивача - Агєєнко В.П., дов. №412/01 від 01.03.09.;
від відповідача - Завгородній М.П., дов. № 07/1-32 від 22.01.09.;
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача провізної плати в сумі 1761 грн. 60 коп., нарахованої за наслідками проведення вибіркової перевірки правильності нарахування провізної плати по коліях залізниць приватного крана КЖДЕ-16 на залізничному ходу в холодному стані з платформою прикриття № 44930766.
Позов позивачем мотивований фактом неправильного визначення розміру провізної плати, що підлягала сплаті при здійсненні відповідачем перевезення по коліях залізниць приватного крана КЖДЕ-16 на залізничному ходу в холодному стані з платформою прикриття № 44930766. За доводами позивача у справі неправильність нарахування провізної плати була встановлена за результатами проведення вибіркової перевірки правильності нарахування провізної плати станцією Слов'яносербськ. Як зазначає позивач, при відправленні платформи за залізничною накладною № 51386206 від 23.12.2008 з відповідача було стягнуто суму із застосуванням коефіцієнта 2,852, який застосовується при використанні порожньої платформи, а не платформи -прикриття, що фактично була використана відповідачем. За доводами позивача неправильність у нарахуванні провізної плати була допущена внаслідок неправильного оформлення відповідачем залізничної накладної, в якій останній повинен був зазначити відомості про перевезення вантажу за допомогою платформи -прикриття, проте відповідач вказані відомості у накладній не відобразив. З урахуванням викладеного позивач просить стягнути з відповідача 1761 грн. 60 коп. провізної плати за фактично здійснене перевезення платформою-прикриттям.
Письмовим відзивом на позовну заяву (а.с. 36-37) та додатковими письмовими поясненнями відповідач проти позовних вимог заперечив з таких підстав:
- згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України (розділ 11 «Правила розрахунків за перевезення вантажів») остаточні розрахунки між залізницями та одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення, при цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення;
- на момент оформлення видачі вантажу розрахунок за здійснені перевезення відповідачем був здійснений у повному обсязі.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, вислухавши представників сторін, суд встановив таке.
22.12.2008 на адресу позивача у справі надійшов лист-заявка відповідача № 11-1213 з проханням дозволити ДП «Луганськвантажтранс»перевезення крану на залізничному ходу серії КЖДЕ-16 зав. № 550 власності ДП «Луганськвантажтранс» у недіючому стані шляхами Укрзалізниці з платформою прикриття № 44930768 як вантаж на своїх осях до станції Технікум Донецької залізниці (а.с. 17).
Наказом позивача № 4 & 1 від 23.12.2008 (а.с. 13) відповідачеві було дозволено перевезення зазначеного у листі -заявці крану за умови наявності актів про технічний стан.
Згідно залізничної накладної № 51386203 позивачем було здійснене перевезення вантажу відповідача, а саме крану № 550 як вантажу на своїх осях на станцію призначення.
За залізничною накладною № 51386206 відповідачем було оформлене перевезення платформ залізничних на своїх осях.
Провізну плату за кожним перевезенням відповідачем було сплачено у повному обсязі згідно розрахунку позивача.
Як стверджує позивач, Луганська ДЗП зобов'язана виконувати вимоги пункту 1.5 Інструкції комерційного ревізора, затвердженої наказом Укрзалізниці від 18.08.08 року за №371-Ц, згідно з яким комерційні ревізори зобов'язані проводити перевірки та ревізії виконання на станціях, у механізованих вантажних дистанціях, відправниками вантажу і вантажоодержувачами виконання технології комерційної експлуатації, вимог Статуту, Правил перевезень вантажів, Тарифних керівництв, Технічних умов навантаження і кріплення вантажів, Правил технічної експлуатації, інструкцій, наказів Мінтрансзв'язку, Укрзалізниці та залізниці, дотримання порядку виконання вантажних і комерційних операцій, оформлення перевізних документів, ведення облікової і звітної документації; проводити перевірки з інших питань, що випливають з Положень про дорожнього комерційного ревізора та комерційних ревізорів дирекції; а також пункту 5.4.3 цієї Інструкції, у якому сказано, що комерційні ревізори зобов'язані перевіряти правильність і своєчасність нарахування провізних платежів, зборів і штрафів, плати за користування вагонами та контейнерами.
У зв'язку з цим за результатами вибіркової перевірки на залізничній станції Слов'яносербськ було встановлено факт неправильного зазначення у накладній та відповідно неправильного визначення суми тарифу за перевезення зазначеного вище крану за допомогою платформи -прикриття. Недобір провізної плати склав 1761 грн. 60 коп.
На підставі пункту 2.10 розділу ІІ Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту залізниць України), затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 року №644 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №864/5085, - у якому сказано, що усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що проводили розрахунки; у разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Встановивши фактичні обставини справи, повно та всебічно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вислухавши присутніх в судових засіданнях під час судового розгляду справи представників сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.
Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 року №457 (далі за текстом -Статут) Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Ч. 1 ст. 57 Статуту визначено, що тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.
Згідно ст. 62 Статуту порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством.
Право Міністерства транспорту та зв'язку України на встановлення тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом та знижки до них з урахуванням собівартості перевезень і питомої ваги транспортної складової в ціні продукції, що перевозиться, встановлено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №220-р.
Наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 №551, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за №828/4121, затверджено Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України. Згідно п. 1 Тарифного керівництва № 1 тарифи на перевезення, розмір зборів і штрафів, наведені в цьому Збірнику, застосовуються на всіх лініях залізниць широкої, європейської та вузької колій загальної мережі залізниць України, що включені в постійну експлуатацію, для всіх відправників і одержувачів вантажів.
Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України (далі за текстом - Статут) накладна - основний документ встановленої форми, оформлений відповідно до вимог Статуту, який надається залізниці відправником разом з вантажем при відправленні. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони -одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до п. 1.1 «Правил оформлення перевізних документів», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (далі -Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Відповідно до п. 2.1 Правил перевезення вантажів графа накладної „Найменування вантажу” заповнюється вантажовідправником.
Судом встановлено, що позивачем у справі за письмовою заявкою відповідача дозволене перевезення вантажу за залізничною накладною № 51386203 (кран № 550 як вантаж на своїх осях). Вказане перевезення здійснене за допомогою платформи -прикриття, що не заперечує відповідач у справі, проте у відповідній залізничній накладній № 51386206 відповідачем як відправником вантажу зазначена не платформа -прикриття, яка була фактично використана, а платформи залізничні, що перевозяться на своїх осях.
Використання відповідачем не платформ залізничних на своїх осях, а платформи -прикриття під час здійснення перевезення крану № 550 підтверджено матеріалами справи та її фактичними обставинами, зокрема, зазначеною вище листом -заявкою відповідача та відповідним наказом позивача про дозвіл на перевезення крану, Актом перевірки технічного стану крану, який призначений для пересилки, який був складений 22.12.2008 та підписаний повноважним представником відповідача та посадовими особами позивача. У вказаному акті зазначено, що на виконання вимог щодо підготовки крану для безпечної пересилки перевезення здійснюється за допомогою платформи -прикриття № 44930768.
На підставі внесених відповідачем до залізничної накладної № 51386206 відомостей позивачем було розраховано провізну плату, яку відповідачем було сплачено.
Згідно п. 18.4 розділу 1 та схеми 1 розділу 4 Тарифного керівництва №1 при використанні порожніх платформ зчепа для прикриття вантажу плата за перевезення нараховується за кожну платформу - прикриття окремо згідно з вагонним тарифом за мінімальну норму маси відправки з застосуванням коригуючого коефіцієнта для вантажів 3 класу 7,577, внаслідок чого відповідач повинен був сплатити провізну плату за накладною № 51386206 у розмірі 2326 грн. 00 коп. без ПДВ, а фактично сплатив 858 грн. 00 коп.
З урахуванням викладеного вище суд доходить висновку про те, що неправильне визначення провізної плати за накладною № 51386206 відбулося з вини відповідача у справі, яким до накладної на перевезення вантажу за допомогою платформи-прикриття були внесені недостовірні відомості щодо найменування вантажу.
За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача суми несплаченої провізної плати у розмірі 1761 грн. 60 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Доводи відповідача у справі стосовно того, що внесення відомостей щодо перевезення вантажу за допомогою платформи-прикриття здійснювалося позивачем, судом до уваги не приймаються, оскільки під час судового розгляду справи відповідач не надав доказів надання йому позивачем такої платної послуги, передбаченої Тарифним керівництвом № 1, як заповнення провізних документів на прохання вантажовідправника (відповідну квитанцію або інший платіжний документ про оплату таких послуг залізниці).
Відповідно до приписів Тарифного керівництва № 1 відмітка про використання платформи -прикриття робиться станцією відправлення лише у випадку перевезення негабаритного вантажу. На накладній № 51386203 відмітка про негабаритність вантажу відсутня, а тому відомості про перевезення вантажу за допомогою платформи -прикриття повинні бути зазначені вантажовідправником в окремій накладній, що відповідачем зроблено не було.
З урахуванням викладеного вище вимога позивача про стягнення з відповідача донарахованої провізної плати у розмірі 1761 грн. 60 коп. є обгрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати на підставі вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у справі.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з державного підприємства «Луганськвантажтранс», м. Луганськ, смт. Ювілейне, вул. Алчевське шосе, буд. 6, код 34792034, на користь Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк, вул. Артема, буд. 68, в особі Луганської дирекції залізничних перевезень Донецької залізниці, м. Луганськ, вул. Кірова, буд. 44, провізну плату у розмірі 1761 грн. 60 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 102 грн. 00 коп., а також витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу у сумі 312 грн. 50 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання рішення - 13.08.2009.
Суддя М.О. Москаленко