ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 14/247
15.07.09
Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,
розглянувши справу
№ 14/247
за позовом
Приватного підприємства «Європацукор»
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Коннекс-Газ»
про
визнання третейської угоди недійсною
за участю представників сторін:
від позивача
- Колесов М.Г.
від відповідача
- Рибальченко Н.В.
В червні 2009 року Приватне підприємство «Європацукор»(надалі -Підприємство) звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коннекс-Газ»(надалі -Товариство), відповідно до якого просить: визнати недійсним пункт 8.1 договору комісії № КГ-К-2008/34 від 25.09.2008 р., укладеного між Підприємством та Товариством, відносно третейської угоди у вигляді зробленого в зазначеному пункті договору третейського застереження.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилається на те, що:
- під час укладення третейської угоди мала місце помилка директора підприємства, який не був обізнаний з Регламентом та Положенням постійно діючого третейського суду, помилявся щодо порядку третейського розгляду спору, відомостей про третейський суд;
- вчинення правочину відбулося під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення, що згідно зі ст. 229 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним;
- форма третейської угоди суперечить вимогам Закону України «Про третейські суди», оскільки наявні відомості про суд не дають можливості ідентифікувати обраний постійно діючий третейський суд.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов'язано сторони виконати певні дії.
Товариством в порядку ст. 59 ГПК України подано відзив на позов, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити в позові з підстав неправомірності та необґрунтованості пред'явлених вимог.
В судовому засіданні 15.07.2009 р. позивач підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечив.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи сторін, дослідивши подані докази, обговоривши обставини справи, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 25.09.2008 р. між Підприємством (комітент) та Товариством (комісіонер) укладено договір комісії № КГ-К-2008/34 (надалі -Договір), відповідно до умов якого комітент доручив, а комісіонер зобов'язався укласти за винагороду від свого імені та за рахунок комітента договори, спрямовані на купівлю (поставку) останньому в 2008 році природного газу.
В пункті 8.1 Договору сторони прийшли до згоди, що всі спори (розбіжності), які виникають за цим Договором та пов'язані з укладенням, виконанням, зміною, припиненням дії Договору або спори щодо визнання його недійсним чи неукладеним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в Постійно діючому третейському суді при Асоціації «Газові трейдери України»в складі одного судді відповідно до Регламенту та Положення третейського суду.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про третейські суди»юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
В силу положення ст. 2 Закону України «Про третейські суди»третейська угода -це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.
Згідно ст. 12 Закону України «Про третейські суди»третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про третейські суди»якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»від 28.04.1978 р. № 3, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В силу приписів ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилається на те, що під час укладення оспорюваної третейської угоди мала місце помилка директора Підприємства, який не був обізнаний з Регламентом та Положенням постійно діючого третейського суду, помилявся щодо порядку третейського розгляду спору та відомостей про третейський суд, а тому вчинення правочину відбулося під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення, що згідно зі ст. 229 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним. Також позивач вказує, що форма третейської угоди суперечить вимогам Закону України «Про третейські суди», оскільки наявні відомості про суд не дають можливості ідентифікувати обраний постійно діючий третейський суд.
Проте, вказані твердження слід визнати необґрунтованими та безпідставними.
Третейська угода містить відомості, які надають можливість ідентифікувати обраний сторонами третейський суд, а саме в угоді вказаний -Постійно діючий третейський суд при Асоціації «Газові трейдери України».
При цьому, в силу ч. 9 ст. 12 Закону України «Про третейські суди»третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Таким чином, ідентифікація конкретного третейського суду в третейській угоді не є обов'язковою та залежить виключно від волевиявлення сторін.
Твердження позивача щодо необізнаності директора Підприємства про порядок третейського розгляду спору та відомостей про третейський суд не може бути підставою для визнання третейської угоди недійсною.
Порядок та правила розгляду справ у постійно діючих третейських судах встановлюються Законом України «Про третейські суди»та регламентом третейського суду (ст. 10 Закону України «Про третейські суди»).
У суду відсутні підстави вважати, що позивач був позбавлений можливості ознайомитися із нормами Закону України «Про третейські суди», а також звернутися до визначеного сторонами третейського суду для ознайомлення із регламентом та положенням суду.
При цьому, позивач неправомірно вважає, що обов'язок ознайомити його із порядком та правилами розгляду справ у визначеному сторонами постійно діючому третейському суді покладено на відповідача.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 11 постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28.04.1978 р. № 3, під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.
Наявність вказаних підстав позивачем в позовній заяві не наведено, а в процесі розгляду справи не доведено в установленому порядку.
Слід зазначити, що виходячи зі змісту ст. 229 ЦК України її положення не поширюються на випадки, коли помилка стосується до мотивів укладення угоди.
Тому, є безпідставними посилання позивача на свою мету під час укладення Договору та узгодження порядку вирішення спорів.
Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Слід зазначити, що третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України «Про третейські суди», є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України. При цьому, третейський розгляд не є правосуддям, а рішення третейських судів є лише актами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішення спорів сторін у сфері цивільних і господарських відносин.
Наразі, позивачем в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України не доведено, що при укладенні третейської угоди щодо вирішення спорів сторін у сфері цивільних і господарських відносин його волевиявлення не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.
Оцінивши подані докази, зважаючи на встановлені обставини справи, приймаючи до уваги предмет доказування у даній справі, враховуючи положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваної третейської угоди недійсною.
Позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими, а тому вони не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.
Керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя
М.М. Нарольський
Дата підписання рішення: 30.07.2009 р.