ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 32/151
24.06.09
За позовом Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з
обмеженою відповідальністю «МАРКОМ»
До Закритого акціонерного товариства «Альфа-банк»
Про визнання договору недійсним
Суддя ?Хрипун О.О.
Представники сторін:
Від Позивача Литвин Ю.А., Орел П.В. -предст.,
Від Відповідача Суічмезов Р.В. -предст.,
Обставини справи:
Спільне українсько-німецьке підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОМ»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Альфа-банк»та просить визнати недійним Договір № 62-КО/08 про підтримання оборотів від 29.08.2008, укладений між сторонами.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що спірний Договір порушує право Позивача вільно використовувати поточні рахунки, які відкриті у Відповідача та в інших банках, а також право вільного укладення Позивачем договору поточного рахунку з іншими банками. Тому, Спільне українсько-німецьке підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОМ»стверджує, що спірний договір не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права та законні інтереси Позивача.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого Закрите акціонерне товариство «Альфа-банк»позов не визнає та просить суд відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач зазначив, що сторони не перебувають у відносинах підпорядкованості, тому з боку Відповідача виключена можливість незаконного впливу на Позивача. Відповідач вважає, що при укладенні спірного договору Позивач мав можливість погодитись на його укладення або навпаки відмовитись від його укладення. При цьому, Відповідач стверджує, що Договір № 62-КО/08 про підтримання оборотів від 29.08.2008 не порушує права Позивача, а у певній мірі забезпечує виконання ним взятих на себе зобов'язань по розрахунках за отриманими кредитами у Відповідача, а тому підстави для визнання Договору № 62-КО/08 про підтримання оборотів від 29.08.2008 відсутні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
Статтею 342 Господарського кодексу України визначено, що рахунки юридичної особи, що є клієнтом банку, відкриваються в установах банків за місцем її реєстрації чи в будь-якому банку на території України за згодою сторін. Суб'єктам господарювання, які мають самостійний баланс, рахунки відкриваються для розрахунків за продукцію, виконані роботи, надані послуги, для виплати заробітної плати, сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а також інших розрахунків, пов'язаних з фінансовим забезпеченням їх діяльності.
Розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері. Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування. Договір повинен містити реквізити сторін, умови відкриття і закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, обов'язки сторін та відповідальність за їх невиконання, а також умови припинення договору (ст. 341 ГК України).
Частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
18.06.2007 між Спільним українсько-німецьким підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Марком»та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк»укладено Договір банківського рахунку № 102864, відповідно до умов якого Відповідач відповідно до умов чинного законодавства відкрив Позивачу поточний рахунок (поточні рахунки), який (які) після отримання повідомлення від податкового органу про взяття Рахунку на облік здійснює розрахунково-касове обслуговування Позивача.
Пунктом 1.2 цього договору сторони обумовили, що його дія буде поширюватись також на будь-які інші поточні рахунки, що будуть відкриватись Відповідачем Позивачу в майбутньому протягом строку дії цього Договору, якщо інше не буде обумовлено Сторонами про відкриття таких рахунків.
Таким чином, відносини щодо відкриття та порядку використання поточного рахунку (рахунків) були врегульовані сторонами в Договорі банківського рахунку № 102864 від 18.06.2007.
Пунктом 6.2 вказаного договору обумовлено, що будь-які зміни та доповнення до нього матимуть силу лише за умови, якщо вони складені в письмовій формі, підписані та скріплені печатками сторін.
29 серпня 2008 року між Спільним українсько-німецьким підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Марком»та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк»було підписано Договір № 62-КО/08 про підтримання оборотів.
Пунктом 1 Договору № 62-КО/08 про підтримання оборотів від 29.08.2008 передбачено, що Позивач як Клієнт зобов'язується у період з 01 вересня 2008 року і до закінчення дії цього Договору (до 31.05.2010) по усіх своїх поточних рахунках у Банку (як тих, що відкриті на момент укладання цього Договору, так і тих, що будуть відкриті у майбутньому), що надалі іменуються «Рахунки», щомісячно проводити свої кредитові обороти пропорційно частці заборгованості Клієнта по всіх кредитах, що надані їм в ЗАТ «Альфа-Банк»в сукупному кредитному портфелі Клієнта, але в розмірі не менше 40% своїх кредитових оборотів в усіх банках.
Згідно з пунктом 3 Договору № 62-КО/08 про підтримання оборотів від 29.08.2008 з метою щомісячного контролю Банком щомісячних кредитових оборотів, що визначені в пункті 1 цього Договору Клієнт зобов'язаний надавати Банку:
- щомісячно, в строк до п'ятого робочого дня місяця, наступного за звітним, інформацію про кредитний портфель станом на перше число звітного місяця;
- щомісячно, в строк до п'ятого робочого дня місяця, наступного за звітним місяцем, інформацію про обороти у вигляді виручки від реалізації товарів та послуг по рахунках всіх обслуговуючих банків за звітний місяць.
Відповідно до пункту 4 Договору № 62-КО/08 про підтримання оборотів від 29.08.2008 у випадку, якщо протягом будь-якого розрахункового місяця Клієнт не виконав або виконав менше ніж 95% своїх зобов'язань, передбачених пунктом 1 цього Договору, Банк має право в односторонньому порядку внести зміни у будь-які договори, на підставі яких вій надав Клієнтові кредити (включаючи кредитні договори, договори про відкриття кредитних ліній, договори про падання кредитів у формі овердрафт), підвищивши розмір процентів за користування кредитами, наданими Клієнтові на підставі зазначених договорів, на 1% річних. У випадку якщо протягом наступного розрахункового місяця Клієнт виконав свої зобов'язання, передбачені пунктом 1 цього Договору, Банк знижує розмір процентів за користування кредитами, наданими Клієнтові на підставі зазначених договорів, на 1% річних.
Зі змісту умов Договору № 62-КО/08 про підтримання оборотів від 29.08.2008 вбачається, що по своїй суті ним було внесено зміни до умов Договору банківського рахунку № 102864 від 18.06.2007 в частині обов'язків покладених на Позивача договором банківського рахунку.
Згідно з ч. 1 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Так, вбачається, що спірним договором було безпосередньо внесено зміни до Договору банківського рахунку № 102864 від 18.06.2007 в частині вільного розпорядження Позивачем надходженням грошових коштів на його поточні рахунки, однак без відповідного оформлення, як то передбачено п. 6.2 згаданого договору.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст 1066 ЦК України банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Статтею 1074 ЦК України закріплено недопущення обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Суд визнає, що положення спірного договору є такими, що обмежують право Позивача на вільне розпорядження грошовими коштами, що надходять на його поточні рахунки як на ті, що відкриті у Позивача, так і на поточні рахунки, що відкриті Позивачем в інших банках, оскільки зобов'язують Позивача утримувати на певному рівні обороти грошових коштів на рахунках, відкритих у Закритому акціонерному товаристві «Альфа-Банк».
При цьому, суд зазначає, що статтею 546 ЦК України передбачено забезпечення виконання зобов'язання неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Чинним законодавством не передбачено забезпечення зобов'язання шляхом обмеження прав контрагента. Тому позиція Відповідача, що оспорюваним договором забезпечується виконання Позивачем взятих на себе зобов'язань по розрахунках за отриманими у Відповідача кредитами суперечить чинному законодавству та порушує права Позивача.
Законом України від 12.12.2008 № 661-VI Цивільний кодекс України доповнено статтею 10561, якою передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
При цьому, твердження Відповідача, що положення цієї статті не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки Цивільний кодекс України доповнено цією статтею після укладення Договору № 62-КО/08 про підтримання оборотів від 29.08.2008, є хибним.
Так, Відповідно до ст. 58 Конституції України та ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Крім того, до цивільних відносин, які виникли раніше, новий акт цивільного законодавства застосовується стосовно прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Таким чином, суд вважає можливим застосувати положення статті 10561 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки на момент набрання чинності Законом України № 661-VI від 12.12.2008 Договір № 62-КО/08 про підтримання оборотів від 29.08.2008 створював для його сторін відповідні права та обов'язки, обумовлені його умовами.
Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
До загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, статтею 203 ЦК України віднесені:
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Під недійсним правочином розуміють дії фізичних і юридичних осіб, які хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, але не створюють цих наслідків, внаслідок невідповідності вчинених дій вимогам закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Враховуючи викладене, позовні вимоги Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКОМ»про визнання недійсним Договору № 62-КО/08 про підтримання оборотів від 29.08.2008 визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню.
Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.
Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійним Договір № 62-КО/08 про підтримання оборотів від 29.08.2008, укладений між Спільним українсько-німецьким підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Марком»(02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, код 14364757) та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк»(01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, код 23494714).
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк»(01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, код 23494714) на користь Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Марком»(02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, код 14364757) 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя О.О.Хрипун
Дата підписання рішення:22.07.2009