ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 6/255
18.06.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта»
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Україна»
Про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 46 та
стягнення 16500 грн.
Суддя Ковтун С.А.
Представники сторін:
Від позивача Калініченко Л.С.(за дов.)
Від відповідача Верланова Т.Є. (за дов.)
Обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Домінанта»до товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Україна» про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 46 та стягнення 16500 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір купівлі-продажу № 46 зі сторони позивача був підписаний неуповноваженою особою, у договорі відсутня ціна та дата його укладання, а також договір укладений під впливом помилки, що тягне за собою його недійсність.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2009 р. порушено провадження у справі № 6/255, розгляд справи призначено на 21.05.2009 р..
У зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2009 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи № 6/255 відкладено на 18.06.2009 р..
У судовому засіданні 18.06.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, надав копії претензій та листів-вимог та просить суд задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача позовні вимоги відхилив та просить суд відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Домінанта»у задоволенні позову.
У судовому засіданні 18.06.2009 р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 46, за яким відповідач зобов'язується поставити, а позивач прийняти товар на умовах, передбачених Договором.
Під Товаром, відповідно до п. 1.2 Договору, сторони розуміють продукцію, вказану в рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до виставленого відповідачем рахунку-фактури № ЛУ-0000981 від 20.02.2009 р., позивач здійснив оплату товару, що підтверджується платіжним дорученням № 1861 від 22.02.2008 р..
22.02.2008 р. згідно з видатковою накладною № ЛУ-0000843 відповідач передав, а позивач прийняв товар.
10.06.2008 р. позичав направив на адресу відповідача претензійний лист вих. № 209, в якому зазначав на недоліки укладеного договору, помилково надану специфікацію до останнього та неякісне обслуговування товару (кавового апарату).
30.07.2008 р. позичав направив на адресу відповідача претензійний лист вих. № 262, в якому наголошував на недоліки під час експлуатації товару та пропонував повернення товару в обмін на сплачені гроші.
17.10.2008 р. позивач направив відповідачеві офіційний запит щодо гарантійного обслуговування придбаного товару.
20.10.2008 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про розірвання договірних зобов'язань та повернення грошей за товар.
05.12.2008 р. позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою вих. № 440 про повернення йому різниці в ціні за оплачені ним банкнотоприймач та монетоприймач.
Спір виник у зв'язку з тим, що позивач вважає зазначений договір купівлі-продажу № 46 недійсним.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд вважає що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Пунктом 9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
Та обставина, що договір купівлі-продажу № 46 підписаний не уповноваженою особою, що обумовлює недійсність правочину, не може бути покладена в основу рішення, оскільки правочин було схвалено генеральним директором товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта», про що свідчить лист-вимога вих. № 440 від 05.12.2008 р. та вимога від 20.10.2008 р..
У зазначених документах, адресованих відповідачеві, генеральний директор позивача визнав факт укладання договору та отримання товару, просить повернути сплачені гроші у зв'язку з продажем неякісного товару, а не у зв'язку з тим, що він підписаний не уповноваженою особою.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 3.1 Договору купівлі-продажу, ціна, асортимент та кількість Товару вказується в рахунках-фактурах, які є його невід'ємною частиною.
20.02.2008 р. відповідач виставив рахунок-фактуру на оплату товару, який 22.02.2008 р. був оплачений позивачем.
Отже, сторони зазначеними діями узгодили ціну та вчинили дії щодо сплати коштів за товар. Крім того, прийнявши даний товар за видатковою накладною, позивач узгодив з відповідачем також специфікацію товару.
Цивільним законодавством, зокрема ст. 203 ЦК України не передбачено серед вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, дата укладання правочину на документі, тому ця обставина щодо недійсності правочину судом до уваги не береться.
Згідно з роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною за угодою предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що угода не була б укладена. Помилка повинна мати суттєве значення, зачіпати природу угоди або такі якості її предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням.
Поставка некомплектного чи неякісного обладнання не є помилкою, що допущена під час укладання угоди, а тягне наслідки, визначені ст.ст. 678, 684 ЦК України (правові наслідки передання товару неналежної якості, недоліки товару, за які відповідає продавець).
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя
С.А. Ковтун
Рішення підписано 07.08.2009 р.