73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
08.02.2007 Справа № 13/16-АП-07
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Труд"
до Маринської сільської ради
за участю представників:
позивача -Конюшенко Ю.А. (представник за дорученням),
відповідача - Кривошеєв В.А. (сільський голова), Дмитрієв Т.М. (представник за дорученням),
про визнання недійсним рішення селищної ради № 32 від 2 листопада 2006 року про визнання права власності на недобудований об'єкт -школи,
Відповідно до позовної заяви вимоги ґрунтуються на факті неналежності відповідачеві спірного майна, а тому останній не мав права згідно до статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» приймати оспорюване рішення.
Відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на недоведеність тверджень позивача про наявність його права власності на спірне майно школи, а також на оплату з місцевого бюджету позивачеві 121800 грн в якості розрахунку за виконані підрядні роботи по будівництву.
Справу розглянуто в судових засіданнях, що відбулися 18 січня та 8 лютого поточного року. За результатами розгляду справи судом оголошену вступну та резолютивну частину даного рішення.
Згідно до положень статті 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. У зв'язку з тим, що за пунктом 1 вказаних Прикінцевих положень КАС України набрав чинності з 1 вересня 2005 року, судове рішення за даною справою винесено з дотриманням вимог КАС України.
Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що 2 листопада 2006 року Маринською сільською радою прийнято рішення № 32 (а.с. 4), відповідно до якого визнано право власності на недобудований об'єкт Маринської школи за територіальною громадою Маринської сільської ради.
Дане рішення відповідачем прийнято з урахуванням довідки Відділення Державного казначейства у Горностаївському районі Херсонської області (а.с. 16), з якої вбачається, що протягом 1995 -1998 років з державного бюджету було відшкодовано 121800 грн фактичних витрат Колективному сільськогосподарському підприємству «Труд», правонаступником якого згідно до статті 1 Статуту (а.с. 21) є позивач у даній справі, на будівництво об'єктів соціально-культурного призначення, до якої відноситься і школа.
В той же час згідно до довідки Головного управління статистики у Херсонській області (а.с. 6) вказана школа знаходиться на балансі ПСП «Труд» як об'єкт незавершеного будівництва з 85% будівельною готовністю.
Згідно до статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В даному випадку, оскільки позивачем, фактично, оспорюється право власності відповідача на спірне майно -незавершене будівництво школи, він зобов'язаний довести власне право власності на це майно, та як наслідок необґрунтованість спірного рішення.
За змістом позовної заяви в якості обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення частини 3 статті 331 Цивільного кодексу України, за якою до завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, які були використанні в процесі будівництва.
В той же час, положення цієї статті встановлюють правові засади набуття права власності, в тому числі замовником будівництва, на матеріали, що використані у випадку при незавершеності будівництва майна, а тому вони не встановлюють набуття позивачем права власності на матеріали, що використовувалися при будівництві, замовником якого виступала Маринська сільська рада, а фінансування будівництва здійснювалося за рахунок державного бюджету.
Відповідно до частини 1 статті 331 ЦК України особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів є власником цієї речі.
Проте, позивачем не надано жодного належного доказу, який би підтверджував і сам факт будівництва школи безпосередньо ним самим, за власний чи інший рахунок. При цьому слід зазначити, що взяття незавершеного будівництвом майна на власний баланс не є підставою для тверджень про наявність права власності на це майно, а також це не підтверджує виникнення права власності на нього.
Таке сприйняття правових норм узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в пункті 9 інформаційного листа ВАСУ № 01-8/98 від 31 січня 2001 року «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом». Так, в цьому пункті зазначено, що вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності суди повинні мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права можуть бути насамперед правовстановлювальні документи. Перелік таких документів наведено у додатку N 1 до пункту 2.1. Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 N 6/5). Судам слід також виходити з того, що перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання. Аналогічні питання виникають і тоді, коли, наприклад, будинок побудований за участю декількох підприємств (організацій). За таких обставин позивач з метою підтвердження свого права на користування і розпорядження конкретним нежилим приміщенням, яке перебуває на балансі відповідача, повинен подати суду документи, що підтверджують його участь у витратах на спорудження будинку для визначення його частки приміщення або рішення власника (органа, уповноваженого управляти майном) про закріплення за ним певної частки будинку на праві повного господарського відання (оперативного управління).
Таким чином, виходячи з положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, судом констатується факт відсутності у позивача права на оспорювання спірного рішення з тих підстав, що ним не доведено власне право власності на об'єкт будівництва -школи, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволенню не підлягають сплачене позивачем державне мито покладається на нього.
На підставі зазначених правових норм і керуючись статтями 87, 94, 158-163, пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України,
1.В задоволенні позовних вимог відмовити.
2.Роз'яснити сторонам, що дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата підпису постанови -9 лютого 2007 року.
Суддя М.К. Закурін