Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
21 квітня 2015 р. № 820/974/15
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Панченко О.В.
при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Маховицького М.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області
про визнання дій та бездіяльності незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, уточнивши який (а.с. 4-12), просить суд:
- визнати дії та бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області відносно відмови в видачі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорта громадянина України для поїздок за кордон - незаконними,
- визнати дії та бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області щодо неналежного виконання своїх обов'язків незаконними;
- зобов'язати Головне Управління Державної міграційної служби України в Харківській області вчинити дії щодо видачі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, оформлений на ім'я ОСОБА_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон у передбачений законом строк;
- зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області видалити із системи автоматизованого обліку управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУ МВС України в Харківській області інформацію про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.214 КК України по відношенню до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., та 19.01.1978 р. обрання запобіжного заходу "утримання під вартою". Інформацію, що постановою Московського суду м.Харкова від 13.04.1978 року на підставі ст. 165 КПК України запобіжний захід змінено на "підписку про невиїзд".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він у вересні 2014 року у встановленому законом порядку звернувся із заявою та відповідним пакетом документів до головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області для оформлення нового паспорту громадянина України для виїзду за кордон замість попереднього, строк дії якого закінчився 01.06.2010 року. Крім того, ОСОБА_1 неодноразово усно звертався до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області з проханням видати йому паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Проте, відповідач на усні звернення відповіді не надавав, лише 30.12.2014 року пред'явив позивачу відповідь на письмовий запит у формі повідомлення про відмову у видачі закордонного паспорту від 10.10.2014 р. №30184, посилаючись на положення ч.3 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", а саме: наявність стосовно ОСОБА_1 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст.214 ч.1 КК України (в редакції 1960 р.) та обраного запобіжного заходу 19.01.1978 р. за постановою Московського суду м.Харкова, змінений 13.04.1978 р. на підписку про невиїзд.
Позивач стверджує, що згадані посилання з боку відповідача є безпідставними та передчасними, оскільки, по-перше, злочин, передбачений ст.214 КК УРСР, за яким обвинувачувався позивач був декриміналізований на підставі Закону №2547-12 від 07.07.1992 року; по-друге, позивач звертався з запитами до органів прокуратури та ГУ МВС України в Харківській області з проханням надати інформацію щодо наявності чи відсутності рішень суду по обвинуваченню ОСОБА_1 чи обрання останньому запобіжного заходу, на що Прокуратурою Московського району м.Харкова надано відповідь про відсутність стосовно ОСОБА_1 відкритих кримінальних справ чи проваджень, а також запобіжних заходів не обрано; по-третє, 01.06.2000 р. позивачу був виданий паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1, при чому будь-яких підстав для відмови в видачі не вбачалось. За таких підстав, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.
Представник відповідача - Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області, у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, в порядку, передбаченому ст.33-35 КАС України, надав через канцелярію суду заяву, в якій просив суд розглядати справу без його участі, в порядку письмового провадження.
Представник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області у судовому засіданні надав пояснення (а.с.69), в яких зазначив, що на даний час неможливо достовірно встановити інформацію стосовно ОСОБА_1, так як журнали, в яких містилась інформація щодо руху кримінальних справ, порушених у 1978 році, були знищені в 1993 році, у зв'язку зі спливом терміну зберігання. А відтак, останній вважає, що немає обґрунтованих підстав для задоволення позову.
Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача - Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері визначені Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 року № 3858-XII.
Відповідно до положень п.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон провадиться: громадянам України, які постійно проживають в Україні і досягли 18-річного віку.
Зі змісту положень ст. 8 вищевказаного Закону відмова в оформленні паспорта чи продовженні терміну його дії або тимчасове затримання паспорта чи його вилучення можуть бути оскаржені громадянином до суду за місцем його проживання.
Поряд із цим, постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 року №231 затверджено Правила оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення.
Так, відповідно до приписів ч. 6 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення визначено, що заяви про оформлення паспорта/проїзного документа розглядаються протягом не більш як трьох місяців з дня подання документів (дострокове - до 10 робочих днів - оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється за заявами громадян).
Згідно положень ч. 10 вищевказаних Правил, для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон подається: заява-анкета встановленого зразка; паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років) (після прийняття документів повертається); копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи; дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.
Відповідно до ч. 13 підставою для оформлення паспорта/проїзного документа чи обґрунтованої відмови у його видачі є рішення, прийняте начальником (або його заступником) відповідного територіального органу або підрозділу, посадовою особою дипломатичного представництва чи консульської установи України в порядку, встановленому відповідно МВС і МЗС.
Положеннями ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 року № 3858-XII громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; 2) діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань; 6) він свідомо сповістив про себе неправдиві відомості - до з'ясування причин і наслідків подання неправдивих відомостей; 8) щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі; 9) він перебуває під адміністративним наглядом міліції - до припинення нагляду.
Вищевказана норма Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" кореспондується з приписами Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 року №231.
При цьому, відповідно до ч. 23 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, рішення про відмову у видачі паспорта/проїзного документа приймається за наявності в територіальному органі або підрозділі інформації про існування підстав, зазначених у пункті 22 цих Правил.
Мотиви відмови у видачі громадянинові України паспорта/проїзного документа доводяться до відома заявника в письмовій формі.
Порядок провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 грудня 2004 року № 1603.
Зі змісту ч. 10 вище вказаного Порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, що прийняли заяву-анкету про оформлення паспорта / проїзного документа, вживають заходів до з'ясування наявності чи відсутності в осіб, старших 14 років, підстав для тимчасової відмови у видачі паспорта / проїзного документа, перелічених у пункті 22 Правил.
З цією метою працівники відповідного територіального підрозділу у міських без районного поділу, районних та районних у містах відділах (управліннях) органів внутрішніх справ за обліком служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, що включає також облік адресно-довідкового бюро (групи) цього підрозділу, протягом п'яти робочих днів здійснюють перевірку наявності чи відсутності: діючих неврегульованих аліментних, договірних чи інших невиконаних зобов'язань заявника (підпункт 2 пункту 22), ухиляння заявника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням (підпункт 5 пункту 22), подання на заявника цивільного позову до суду (підпункт 8 пункту 22).
Про результати перевірки на зворотному боці заяви-анкети проставляється штамп (додаток 6) і робиться відповідний запис, що скріплюється підписом працівника, який проводив перевірку.
Приписами ч.11, 12 Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, після закінчення перевірки прийняті матеріали надсилаються за підпорядкованістю територіальним органам та територіальним підрозділам вищого рівня, які уповноважені приймати рішення щодо оформлення чи відмови у видачі паспорта / проїзного документа.
Територіальні органи та територіальні підрозділи вищого рівня, які приймають відповідні рішення, після надходження матеріалів від територіальних підрозділів нижчого рівня на підставі їх вивчення протягом 10 робочих днів перевіряють правильність оформлення документів та відсутність підстав, що тимчасово обмежують право громадянина на виїзд за кордон відповідно до пункту 22 Правил.
Перевірка наявності чи відсутності обставин, що обмежують право громадянина на виїзд за кордон відповідно до підпунктів 3, 4 і 9 пункту 22 Правил (порушеної проти заявника кримінальної справи; судимості за вчинення злочину; перебування заявника під адміністративним наглядом органів внутрішніх справ), здійснюється вказаними територіальними органами та територіальними підрозділами через відповідні управління (відділи) інформаційних технологій ГУМВС, УМВС. Відповідна інформація підрозділу інформаційних технологій береться до уваги протягом місяця з моменту її надання та долучається до заяви-анкети.
Відносно осіб, засуджених за вчинення злочину, працівники служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб уживають заходів для з'ясування факту відбування покарання або звільнення від нього.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач 22.09.2014 р. звернувся до ГУ ДМС України в Харківській області з заявою про видачу йому нового паспорту громадянина України для виїзду за кордон, замість попереднього, строк якого скінчився 01.06.2010 року.
Повідомленням від 10.10.2014 р. №30184 ГУ ДМС України в Харківській області відмовив позивачу в видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон посилаючись на положення ч.3 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", у зв'язку з тим, що проти ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.1ст.214 КК України та обрано запобіжний захід підписку про невиїзд - до скасування відповідних обмежень. (а.с.19).
Для спростування обставин, що перешкоджають позивачу отримати паспорт громадянина України для виїзду за кордон останній звернувся до прокуратури Московського району м.Харкова з запитом, в якому відповідно до ЗУ "Про інформацію" просив надати результати розслідування та рішення прокурора по вказаній вище справі. (а.с.21).
Листом від 11.11.2014 року прокурор повідомив позивача про те, що у провадженні СВ Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області кримінальних справ або кримінальних проваджень стосовно ОСОБА_1 немає. Жодного запобіжного заходу Московським районним судом м.Харкова стосовно ОСОБА_1 не обрано. (а.с.20).
Згідно листа-відповіді першого заступника начальника Московського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області від 22.10.2014 р. на запит начальника ГУ ДМС України в харківській області від 16.10.2014р. (а.с.23), встановлено, у зв'язку з тим, що журнали обліку кримінальних справ за 1978 рік знищені (на підставі наказу МВС України №519-02 ст.191 - строк зберігання журналів обліку кримінальних справ складає 15 років), тому повідомити рішення по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1, а також надати копію постанови про закриття кримінальної справи на підставі п.3 ст.6 КПК УРСР (закінчення строків давності) - неможливо. Також, СВ Московського РВ ХМУ ГУМВС України в харківській області вважає можливим дозволити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 20.02.2015 року. що набуло законної сили, по справі №643/98/15-ц за заявою ОСОБА_1, за участі заінтересованої особи - управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУМВС України в Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення, встановлено факт відсутності у ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., уроженця м.Харкова, громадянина України, що мешкає в АДРЕСА_1 судимості за ч.1 ст. 214 КК України в редакції 1960 року за кримінальною справою порушеною Московським РВВС м.Харкова 19.01.1978 року. (а.с.50-51).
Згідно вказаного вище рішення, Московським РВВС м. Харкова стосовно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.214 КК України (в редакції 1960 року) та 19.01.1978 року обрано запобіжний захід у вигляді "тримання під вартою". Постановою Московського районного суду м.Харкова від 13.04.1978 року на підставі ст.165 КПК України запобіжний захід змінено на "підписку про невиїзд", а кримінальна справа стосовно ОСОБА_1 направлена до прокуратури Московського району м.Харкова для додаткового розслідування. (а.с.50-51).
Вирішуючи даний спір, окружний адміністративний суд не знаходить правових підстав для залишення при розв'язанні спору поза увагою правових позицій, які викладені судом загальною юрисдикції в даному судовому акті.
Позивач також зазначив, що в період з вересня по грудень 2014 року неодноразово усно звертався до органів міграційної служби з проханням видати йому паспорт громадянина України для виїзду за кордон, однак ні паспорту ні відмови в його видачі не отримував, аж до 30.12.2014 р.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2014р. відповідачем ГУ ДМС України в Харківській області винесено висновок про відмову у видачі закордонного паспорта ОСОБА_1 на підставі приписів ч.3 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" (а.с. 64).
Отже, на момент звернення до головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області ОСОБА_1 не був засуджений за вчинення кримінального правопорушення та у відношенні нього не обирався запобіжний захід та не встановлено інших підстав, передбачених ст. 6 Закону, для відмови у наданні закордонного паспорту позивачу. Тому, відмова відповідача оформлена у вигляді висновку від 10.1.02014 року є нормативно необґрунтованою та безпідставною.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон, а тому позовні вимоги в частині зобов'язання ГУ ДМС України в Харківській області вирішити питання щодо видачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України для виїзду за кордон підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивача про зобов'язання Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області видалити із системи автоматизованого обліку управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУ МВС України в Харківській області інформацію про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.214 КК України по відношенню до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., та 19.01.1978 р. обрання запобіжного заходу "утримання під вартою". Інформацію, що постановою Московського суду м.Харкова від 13.04.1978 року на підставі ст. 165 КПК України запобіжний захід змінено на "підписку про невиїзд", суд зазначає наступне:
Спірні відносини врегульовані Інструкцією Державного департаменту з питань виконання покарань, про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 23.08.2002 року № 823/188, Конституцією України, Законом України "Про міліцію", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про інформацію", міжнародні договори у сфері обміну інформацією, які набрали чинності в установленому порядку.
Згідно ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 32 Конституції України передбачено, що кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.
Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про інформацію", основними принципами інформаційних відносин є достовірність і повнота інформації.
Також, частиною 1 ст.5 Закону України "Про інформацію" передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
У відповідності до ч.2 ст.7 Закону встановлено, що суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Статтею 9 Закону передбачено, що основними видами інформаційної діяльності є створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації.
Відповідно до п.п. "в" п. 2.3 вказаної Інструкції, в управліннях оперативної інформації регіональному обліку підлягають особи, кримінальні справи щодо яких припинені відповідно до ст.ст. 22, 44- 49 КК України. Відповідно до п.п. "г" п. 10.2.4 Інструкції, термін зберігання цих облікових документів становить 10 років з дня припинення справи.
Пунктом 4 визначено порядок складання облікових і коригувальних документів, терміни їх направлення до облікових підрозділів органів внутрішніх справ України.
У відповідності до п.4.1 облікові і коригувальні матеріали направляються до УОІ-ВОІ: слідчими органів внутрішніх справ, прокуратури, Служби безпеки, у провадженні яких знаходяться кримінальні справи або протокольні матеріали на осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності і щодо яких запобіжний захід у вигляді взяття під варту не обирався, - один примірник алфавітної картки форми 1 не пізніше 3 діб після винесення постанови: а) про притягнення як обвинуваченого; б) про закриття кримінальної справи відповідно до статей 22, 44 - 49, 97 КК України.
Відповідно до п.п "в" п 6.1 передбачено, що з метою контролю за надходженням рішень органів слідства, дізнання і судів у кримінальних справах із других примірників алфавітних карток форми 1 і дактилоскопічних карт на заарештованих утворюються контрольні картотеки (окремо по кожному із слідчих ізоляторів). Щодо осіб, притягнутих як обвинувачені без обрання запобіжного заходу - тримання під вартою, контроль здійснюються за єдиними журналами обліку кримінальних справ і осіб, що вчинили злочини.
Пунктом 7.1. передбачено, що з метою забезпечення повноти подання і якості оформлення обліково-реєстраційних документів здійснюється постійний контроль за належною фіксацією в них інформації про об'єкти обліку.
Управління (відділи) оперативної інформації використовують такі форми контролю за повнотою і достовірністю облікових документів: - ведення контрольних картотек на осіб, щодо яких запобіжним заходом обрано взяття під варту (по кожному СІЗО, тюрмі, УВП окремо); приймання від слідчих та дізнавачів правоохоронних органів, перелічених у пункті 4.1, статистичних карток на осіб, які скоїли злочини (форма 2), та на злочини, за вчинення яких особам пред'явлено обвинувачення (форма 4), - здійснюється за наявності алфавітних карток ф.1 (додаток 1) на цих осіб; проведення звірень з обліками зацікавлених служб не рідше одного разу на рік.
З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено права позивача, що виразилось у перебуванні ОСОБА_1 до теперішнього часу на обліку в УІАЗ ГУМВС України в Харківській області, як особи відносно якої порушено кримінальне переслідування, та не вчинено заходів щодо поновлення порушеного права, у відповідності до вимог ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України - принципу диспозитивності, що є недопустимим з урахуванням вищезазначених норм.
Так, судом встановлено, що відносно позивача маються лише дані щодо порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 214 КК України (в редакції 1960 року) та зміну запобіжного заходу на підписку про невиїзд.
Поряд із цим, суд зазначає, що підставами для поставлення на облік осіб, які засуджені або притягаються до кримінальної відповідальності, оголошені в розшук, затримані за підозрою в занятті бродяжництвом: а) постанова про притягнення як обвинувачуваного; б) вирок суду; в) санкціоновані прокурором протоколи, складені відповідно до статті 426 КПК України; г) постанова про заведення оперативно-розшукової справи; ґ) постанова про затримання особи, яка підозрюється в занятті бродяжництвом.
В оперативно-довідкових картотеках (банках даних) ДІТ при МВС і територіальних УОІ-ВОІ облікові документи зберігаються незалежно від погашення або зняття судимості. В оперативно-довідкових картотеках облікові документи зберігаються постійно:
а) на засуджених за злочини проти основ національної безпеки України, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку;
б) на засуджених до довічного позбавлення волі (у тому числі тих, хто раніше був засуджений до смертної кари);
в) на осіб, померлих у місцях позбавлення волі та під час слідства;
г) на осіб, що стали жертвами політичних репресій.
Як встановлено в ході судового розгляду, з моменту порушення кримінальної справи у відношенні позивача минуло понад 15 років, наглядове провадження по вказаній справі знищено у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Водночас варто зауважити, що "Інструкцією про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України" не визначений термін зберігання інформації, який сплив у спірних відносинах.
Тому, в такому випадку, суд вважає, що необхідно застосовувати загальні положення Кримінального кодексу України від 05.04.2001 року (із змінами та доповненнями).
В ст.49 Кримінального кодексу України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;
3) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Судовим розглядом встановлено, що позивача обвинувачували за ч. 1 ст.214 Кримінального Кодексу (в редакції 1960 року), а саме у бродяжничистві.
Даний вид злочину був виключений з КК України на підставі Закону №2547-12 від 07.07.1992 року.
За аналогією кримінального закону можливо стверджувати про те, що у відповідача були підстави для вилучення з оперативно - довідкових картотек облікових документів, відомості щодо притягнення позивача до кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строку їх зберігання.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування свого рішення покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем по справі ні документально, ні нормативно не доведено правомірність відмови позивачу у наданні відповідних документів до УІАЗ ГУМВС України в Харківській області для видалення відомостей про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1.
Згідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного вище, суд знаходить позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню, однак у спосіб зобов'язання ГУ МВС України в Харківській області зняти з оперативного-довідкових обліків Управління інформативно-аналітичного забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області інформацію щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про притягнення його до кримінальної відповідальності по кримінальній справі №1-61 1978 р. та обрання запобіжних заходів за ч.1 ст. 214 КК України (в редакції 1960 року), у зв'язку з декриміналізацією злочину та спливом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, відповідно до рішення Московського районного суду м.Харкова від 20.02.2015 року.
Решта позовних вимог задоволенню не підлягає, оскільки фактів бездіяльності або неправомірних дій щодо неналежного виконання своїх обов'язків з боку відповідачів судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання дій та бездіяльності незаконними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне Управління Державної міграційної служби України в Харківській області вирішити питання щодо видачі паспорту для виїзду за кордон ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в передбачений законом строк.
Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області зняти з оперативного-довідкових обліків Управління інформативно-аналітичного забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області інформацію щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про притягнення його до кримінальної відповідальності по кримінальній справі №1-61 1978 р. та обрання запобіжних заходів за ч.1 ст. 214 КК України (в редакції 1960 року), у зв'язку з декриміналізацією злочину та спливом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, відповідно до рішення Московського районного суду м.Харкова від 20.02.2015 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений 27 квітня 2015 року.
Суддя О.В. Панченко