Україна
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
24 квітня 2015 р. Справа № 820/3981/15
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В.,
розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області , у якому просить суд скасувати рішення Комісії з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, Управління Державної пенітенціарної служби в Харківській області від 23.03.2015 року про переведення засудженого ОСОБА_1 із Темнівської виправної колонії № 100 до Харківської виправної колонії № 43, зобов'язати Управління Державної пенітенціарної служби в Харківській області перевести ОСОБА_1 для подальшого відбування покарання із Харківської виправної колонії № 43 до Темнівської виправної колонії № 100.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі по тексту - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 107 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави, зокрема, для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При вирішенні питання про визначення судової юрисдикції щодо вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 2 ст. 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 кримінальне судочинство визначається як врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу -підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивачем оскаржується рішення відповідача, яке на думку позивача, порушило його права та інтереси. Позивач просить скасувати рішення Комісії з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, Управління Державної пенітенціарної служби в Харківській області від 23.03.2015 року про переведення засудженого ОСОБА_1 із Темнівської виправної колонії № 100 до Харківської виправної колонії № 43 та зобов'язати Управління Державної пенітенціарної служби в Харківській області перевести ОСОБА_1 для подальшого відбування покарання із Харківської виправної колонії № 43 до Темнівської виправної колонії № 100.
Виконання вироку є однією із стадій кримінального процесу, в яких вирок суду, що одержав силу закону, звертається до виконання і безпосередньо реалізується рішення суду та вирішуються питання, що виникають у зв'язку з його виконанням.
Відповідно до ст. 4 Кримінально-виконавчого кодексу України, (далі по тексту - КВК України), підставою виконання і відбування покарання є вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а також закон України про амністію та акт помилування.
Частиною 1 ст. 8 КВК України, зокрема, встановлено, що засуджені мають право звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, а також до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян.
Порядок і умови виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі регулюються главою 15 розділу ІІІ КВК України.
Так, зокрема, нормами ч.2 ст. 93 КВК України передбачено, що переведення засудженого для дальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається за виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в цій виправній чи виховній колонії. Порядок переведення засуджених визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України..
Крім того, відповідно до п.1.3 Інструкції про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.02.2012 р. №222/5 "Про затвердження Інструкції про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, Положення про Регіональну комісію з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, Положення про апеляційну комісію Державної пенітенціарної служби України з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі" розподіл, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі, до установ виконання покарань здійснюється на підставі Кримінально-виконавчого кодексу України за відповідними індивідуальними та персональними нарядами.
Питання пов'язані з виконанням вироку регулюються Розділом VІІІ Кримінально-процесуального кодексу України від 13.04.2012 р. №4651-VІ, (далі по тексту - КПК України).
Відповідно до ч.1, 2 ст.539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається:
1) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2 - 4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні) частини першої статті 537 цього Кодексу;
2) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13 частини першої статті 537 цього Кодексу;
3) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 5, 8, 9 частини першої статті 537 цього Кодексу;
4) до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв'язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.
Виходячи з правового аналізу вищенаведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги пов'язані з виконанням вироку суду в кримінальній справі, та, відповідно до Розділу VІІІ КПК України є однією із стадій кримінального процесу, а тому підлягають вирішенню в порядку кримінального судочинства, що виключає можливість їх розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 30.11.2009р. №1619/10/13-09 "Щодо застосування норм процесуального права".
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду викладених позивачем у позові позовних вимог в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись статтею 109 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити особі, яка подала позовну заяву, що відповідно до ч. 5 ст. 109 КАС України повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити позивачеві, що він має право звернутись із відповідною заявою до суду загальної юрисдикції в порядку, визначеному Кримінально - процесуальним кодексом України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Р.В. Мельников