79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
15.07.09 Справа № 12/250
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Дубник О.П.
суддів Процика Т.С.
Скрипчук О.С.
При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.
розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства (далі ПП) «Агро-Міст»від 07.01.09р.
на рішення господарського суду Львівської області від 24.12.08р.
у справі №12/250
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Радехів-цукор», с.Павлів
до відповідача ПП «Агро-Міст», с.Хоробрів
про стягнення 203420,20 грн.
за участю представників
від позивача -не з'явився (належно повідомлений);
від відповідача -не з'явився (належно повідомлений).
Розпорядженнями першого заступника голови суду та голови суду, які знаходяться в матеріалах справи, проведено зміни в складі колегії суддів, зокрема, у зв'язку із відставкою судді Слуки. Новим складом суду розгляд справи розпочато спочатку та завершено її розгляд.
В судових засіданнях 11.03.09р. та 17.06.09р. оголошувались перерви до 01.04.09р. та до 01.07.09р. відповідно.
Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду.
Сторони належним чином повідомленні про час та місце засідання суду, докази чого знаходяться в матеріалах справи.
Заяв про відвід суддів не поступало.
Технічна фіксація судового процесу не проводилась.
Рішенням господарського суду Львівської області від 24.12.08р. у справі №12/250 (суддя О.Д.Запотічняк) частково задоволено позовні вимоги ТзОВ «Радехів-цукор»до ПП «Агро-Міст»та стягнено з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 156621,77 грн., з яких основна заборгованість -150735,54 грн., три відсотка річних -4246,47 грн., державне мито -1549,86 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 89,90 грн. в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення судом в частині задоволених позовних вимог мотивовано ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, на підставі якої місцевим господарським судом зроблено висновок про правомірність таких, оскільки відповідачем не виконано своїх зобов'язань за договором товарного кредиту №119/1 ТК від 31.08.06р. щодо повної оплати переданих йому на умовах договору товарного кредиту товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 162151,54 грн., у зв'язку із чим його заборгованість перед позивачем складає 150735,54 грн. та нараховані останнім три відсотка річних в сумі 4246,47 грн.
Відмовляючи в задоволені вимог позивача про стягнення з відповідача 15973,72 грн. пені та 32464,47 грн. інфляційних витрат суд першої інстанції, керуючись ч.4 ст.231 ГК України, ч.1 ст.533, ч.3 ст.549, ч.2 ст.625 ЦК України, виходив з того, що пеня та інфляційні витрати можуть нараховуватись лише на грошові зобов'язання, що в даному випадку не має місця.
З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, ПП «Агро-Міст»оскаржило рішення суду, як прийняте за неповного з'ясування обставин справи та з порушенням норм процесуального права, зокрема, на думку апелянта, місцевий господарський суд позбавив його можливості подати відповідні докази для послідуючого встановлення фактичних обставин справи; безпідставно відмовив у клопотанні відповідача про оголошення перерви для надання можливості позивачу згідно ст.56 ГПК України надати йому копії документів, долучених до позовної заяви, та проведення взаємозвірки, проведення якої вимагалось самим судом.
Крім того, апелянт зазначає про безпідставність стягнення з відповідача коштів за жом (накладні №РА-3675, №РА-0001310) та цукор (накладна №РА-3125), які відпускались йому як продукти переробки давальницької сировини, а не на підставі договору товарного кредиту №119/1 ТК, предметом якого є матеріали для вирощування цукрових буряків, а не продуктів його переробки; в решті накладних, на які посилається позивач, не вказано, що вони виписані на виконання цього договору, який, в свою чергу, апелянт вважає таким, що втратив свою дію з моменту укладеннями між сторонами договору №106 СА від 26.12.06р.
Враховуючи вищевикладене, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Не погоджуючись з такими доводами апелянта позивач у своєму заперечені на апеляційну скаргу стверджує, що порушення процесу судом не мало місця, а договір товарного кредиту №119/1 ТК від 31.08.06р. та договір №106 СА від 26.12.06р. є різними договорами як за предметом, так і за порядком виконання сторонами зобов'язань, інших доказів недійсності договору товарного кредиту №119/1 ТК апелянтом не наведено; у спірних накладних у графі «умова продажу»зазначено саме «кредит», що стосується і накладних по відпуску жому та цукру, будь-яких інших договорів товарного кредиту сторони не укладали, тому такі накладні підтверджують отримання матеріально-товарних цінностей відповідачем саме на умовах договору товарного кредиту.
Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:
ухвалою суду від 01.12.08р. порушено провадження у справі №12/250 за позовом ТзОВ «Радехів-цукор»до ПП «Агро-Міст»про стягнення з відповідача на користь позивача 150735,54 грн. основного боргу за договором товарного кредиту №119/1 ТК від 31.08.06р., пеню в розмірі 15973,72 грн., три відсотки річних у розмірі 4246,47 грн., індекс інфляції у розмірі 32464,47 грн. за цим же договором, та призначено її розгляд на 17.12.08р.
Згідно ст.87 ГПК України рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до п.3.5.1 Інструкція з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02р. №75, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.
Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.
Як вбачається зі справи, вищевказана ухвала суду надіслана на адресу сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана ними, чого останні не заперечують.
17.12.08р. в судовому засіданні оголошено перерву до 24.12.08р. з метою надати відповідачу можливість подати відзив на позовну заяву та ознайомитись з додатками до позовної заяви.
Згідно ст.77 ГПК України суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Таким чином, твердження апелянта про те, що судом не було оголошено на його клопотання перерву у справі та не надано йому можливості подати докази в спростування позовних вимог є безпідставними і спростовуються вищевказаними обставинами справи.
Крім того, в матеріалах справи наявні докази (квитанція №11950) того, що позивачем разом з позовною заявою надіслано відповідачу і додані до неї документи, про отримання яких останній заперечує.
Якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами (ст.75 ГПК України).
Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, передбаченими ст.22 та ст.75 ГПК України, і не подав ні додаткових доказів у справі, ні відзиву.
Крім цього, відповідач є стороною договору товарного кредиту, а також його довірені особи підписували первинні бухгалтерські документи, через що один їх примірник знаходився в ПП «Агро-Міст».
Відповідно до ч.1 ст.56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.
Матеріали справи спростовують твердження апелянта про порушення місцевим господарським судом процесуального законодавства.
24.12.08р. судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення суду про часткове задоволення позовних вимог.
Так, між ТзОВ «Радехів-цукор»(сторона 1) та ПП «Агро-Міст»(сторона 2) укладено договір товарного кредиту №119/1 ТК від 31.08.2006р., згідно умов якого сторона 1 передає, а сторона 2 приймає у власність (повне господарське відання) товарно-матеріальні цінності, а саме: сільськогосподарську техніку, насіння цукрових буряків та зернових культур, мінеральні добрива, гербіциди, засоби захисту рослин, паливно-мастильні матеріали в асортименті, згідно окремих письмових заявок сторони 2 погоджених зі стороною 1 з відстроченням кінцевого розрахунку за отриманий товар та під проценти в термін до 10 грудня 2007р. (п.1.1 договору).
Сторони цього договору домовились, що товар, визначений в п.1.1 цього договору, згідно накладних та рахунків-фактур передається стороною 1 стороні 2 із сплатою 0,01 процентів річних (п.4.1 договору).
Пунктом 4.3 даного договору передбачено, що не пізніше 10 грудня 2007 року сторона 2 повертає стороні 1 товарний кредит та відсотки за користування таким кредитом, які визначені в п.4.1 цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок сторони 1.
Відповідно до п.4.4 договору за погодженням сторін, оплата за товарний кредит та сплата відсотків за користування таким кредитом, може бути проведена в іншій, незабороненій чинним законодавством формі
На виконання умов договору товарного кредиту позивачем передано відповідачу на умовах товарного кредиту, товарно-матеріальні цінності на загальну суму 162151,54 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями за отримання цих цінностей.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково, сплативши згідно прибуткового касового ордеру №РА-000136 від 31.01.2008р. лише 4480 грн. та передавши в травні 2008р. 9 голів ВРХ на суму 6936 грн., в результаті чого заборгував позивачу 150735,54 грн.
Статтею ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 цього ж Кодексу).
В апеляційній скарзі апелянт жодним чином не спростовує наявний у нього борг перед позивачем, будь-які інші докази погашення заборгованості в справі також відсутні, однак, стверджує, що договір товарного кредиту є недійсним, а накладні на відпуск товару виписані не на виконання такого договору.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі накладні, по яких відпускався товар відповідачу, з'ясував, що такі є належними доказами в розумінні ст.ст.33, 34 ГПК України виконання сторонами умов договору товарного кредиту, окрім накладних №РА-3675жс від 30.11.06р. на суму 544,03 грн., №РА-0001310 від 30.03.07р. на суму 315,53 грн. та №РА-3125цук від 06.12.06р. на суму 45750 грн., згідно яких відповідачу було відпущено жом сирий та цукор, які не є предметом договору товарного кредиту.
Доказів в підтвердження тієї обставини, що договір товарного кредиту є недійсним, у суду не має.
Таким чином, судова колегія вважає за доцільне скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу лише в сумі 104126,18 грн. (за мінусом вартості жому та цукру).
Щодо решти позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованих позивачем відповідно до п.7.2 договору та ч.2 ст.625 ЦК України пені в розмірі 15973,72 грн., інфляційних в розмірі 32464,47 грн., трьох відсотків річних в сумі 4246,47 грн., то позивач мав право заявляти такі, оскільки між сторонами існують грошові зобов'язання.
Висновок суду першої інстанції, що за договором товарного кредиту у сторін не виникає грошових зобов'язань, спростовується, зокрема, зазначеними вище п.п.4.3, 4.4, 7.2 цього договору.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 ЦК України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 ЦК України).
Згідно п.7.2 договору за невиконання або неналежне виконання умов договору в тому післі по сплаті процентів та суми отриманого товару винна сторона сплачує пеню в розмірі юдвійної облікової ставки НБУ за кожен прострочений день, виходячи із суми непогашеного товарного кредиту.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 01.07.09р. надати розрахунок пені, інфляційних та річних, виходячи із того, що жом і цукор не був поставлений в межах договору, на підставі якого заявлено даний позов, у зв'язку із чим на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України судова колегія залишає позов в цій частині без розгляду.
З огляду на викладене вище, апеляційну скаргу слід задоволити частково.
Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст.103, 104, 105 ГПК України,
Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 24.12.08р. у цій справі скасувати частково і прийняти нове рішення. Позов задоволити частково. Стягнути з ПП «Агро-Міст»на користь ТзОВ «Радехів-цукор»104125,98 грн. заборгованості, 1041,26 грн. державного мита та 60,40 грн. вартості інформаційно технічних послуг. В решті позов залишити без розгляду і судові витрати в цій частині покласти на позивача. Стягнути з позивача на користь відповідача 262,48 грн. державного мита за розгляд справи в апеляційному порядку.
3. Місцевому господарському суду видати накази.
4. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена згідно ст.ст.107, 109 ГПК України.
5. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуюча-суддя О.П. Дубник
суддя Т.С.Процик
суддя О.С.Скрипчук
Постанова підписана 21.07.2009р.