Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
09 липня 2009 р. № 1/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Перцова Т.С. при секретарі судового засідання Ульященко Л.М.
за участю представників сторін:
заявника (відповідача) - не з'явився
позивача - не з'явився
2 відповідача - не з'явився
прокуратури - Савицького Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ПФ "Експериментальне господарство "Агропідйом"
до Вовчанська МДПІ Х/о
про про зобов'язання відшкодувати податок на додану вартість з бюджету ,
До Харківського окружного адміністративного суду з Господарського суду Харківської області надійшла справа за позовом Приватної фірми „Експериментальне господарство „Агропідйом” до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області, Відділення державного казначейства у Вовчанському районі за участю прокуратури Харківської області про відшкодування (стягнення) з державного бюджету суми ПДВ за серпень 2003 року у розмірі 1765333,0 грн. та процентів за несвоєчасне відшкодування в розмірі 75566,22 грн. із заявою першого відповідача - Вовчанської МДПІ - про перегляд і скасування Постанови Господарського суду Харківської області від 28 жовтня 2005 року по справі №АС-04/294-05 (н.р. 27/158-04) за нововиявленими обставинами в порядку ст.245 КАС України та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Представник заявника, Вовчанської МДПІ, в судовому засіданні підтримав заяву про перегляд в порядку ст. 245 КАС України та скасування Постанови Господарського суду Харківської області від 28.10.2005 року по справі №АС-04/294-05 (н.р. 27/158-04) за нововиявленими обставинами в повному обсязі з мотивів та підстав, викладених в заяві та письмових поясненнях, наданих до суду, та просив суд її задовольнити.
Представник позивача - ПФ „Експериментальне господарство „Агропідйом” в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечував з посиланням на відсутність обставин, які можна було б вважати нововиявленими, та порушення заявником строків на подання такої заяви, просив суд заяву про перегляд за нововиявленими обставинами в порядку ст.245 КАС України залишити без задоволення.
В судове засідання, призначене на 09.07.2009 року представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся особисто під розписку. У відповідності до ст. 35 КАС України позивач є належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання.
Таким чином, суд вважає, що відсутність в судовому засіданні представника позивача не перешкоджає розгляду справи, слід розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Представник другого відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся повістками з поштовими повідомленнями, надіслав до суду заяву, в якій просить суд заяву про перегляд за нововиявленими обставинами в порядку ст.245 КАС України розглянути в свою відсутність.
Представник прокуратури Харківської області підтримав заяву Вовчанської МДПІ в повному обсязі і також просив суд її задовольнити.
Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, приходить висновку, що надана заява є такою, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, в ході здійснення фінансово-господарської діяльності позивачем по справі протягом серпня 2003 року було укладено ряд договорів, що призвело до виникнення в декларації з ПДВ за цей період від'ємного значення податку, відшкодування (стягнення) якого є предметом розгляду.
Зокрема, відповідно договору купівлі-продажу від 19.08.2003р. б/н ПФ “ЕГ “Агропідйом” здійснив попередню оплату ПФ ЦКТ “Лавлайс” (сплачує податок на прибуток на загальних підставах) за сільськогосподарську продукцію в сумі 10000050 грн. Згідно цього ж договору продавець (ПФ ЦКТ “Лавлайс”) зобов'язався поставити покупцю (ПФ “ЕГ “Агропідйом”) товари на протязі 15 місяців з дня підписання договору. Продавець ПФ ЦКТ “Лавлайс” надав покупцю ПФ “ЕГ “Агропідйом” податкову накладну №21-8 від 21.08.2003 року на загальну суму 10000050 грн., в тому числі податок на додану вартість становить 1666675 грн., який включено ПФ “ЕГ “Агропідйом” до складу податкового кредиту в Декларації по ПДВ за серпень 2003 року. При цьому Вовчанська МДПІ посилається на те, що перевіркою ПФ ЦКТ “Лавлайс” встановлено відсутність будь-яких залишків сільськогосподарської продукції, умов для її отримання та незнаходження підприємства за юридичною адресою. Також, МДПІ було встановлено, що ПФ ЦКТ «Лавлайс» зазначені грошові кошти перерахував в свою чергу ТОВ “Агровек” (є платником фіксованого сільськогосподарського податку) за сільськогосподарську продукцію врожаю 2004 року.
Відповідно договору комісії на продаж продукції від 18.08.2003р. ПФ “ЕГ “Агропідйом” здійснив попередню оплату ТОВ “Агровек” (є платником фіксованого сільськогосподарського податку) за сільськогосподарську продукцію врожаю 2004 року в сумі 10000050 грн. (яку в свою чергу згідно договору отримав від третьої особи - покупця ПФ “ЦСІ “Аграрій”), на що була виписана податкова накладна № 180 від 21.08.2003 року на загальну суму 10000050 грн., в тому числі ПДВ 1666675 грн. Комісіонер (ПФ “ЕГ “Агропідйом”) від свого імені самостійно укладає угоду купівлі-продажу з третьою особою, в зв'язку з чим здійснив попередню оплату ТОВ “Агровек” (є платником фіксованого сільськогосподарського податку) за сільськогосподарську продукцію врожаю 2004 року в сумі 10000050 грн., яку в свою чергу згідно договору отримав від третьої особи - покупця (ПФ “ЦСІ “Аграрій”). В податковому обліку вищевказані операції відображені наступним чином: отриману від ПФ «ЦСІ Аграрій» попередню оплату ПФ «ЕГ «Агропідйом» відобразив у складі обсягів продажу (відповідно, податкових зобов'язань з ПДВ), а отриману від ТОВ “Агровек” податкову накладну №180 від 21.08.2003 року до складу обсягів придбання (відповідно, податкового кредиту) в Декларації з ПДВ за серпень 2003 року.
Обставини щодо отримання ТОВ “Агровек” передоплат від ПФ “ЕГ “Агропідйом” та ПФ ЦКТ “Лавлайс” заявник підтверджує відповідями Валківського відділення Нововодолазької МДПІ на запити з питання проведення зустрічної перевірки підприємств-постачальників з питань підтвердження сум податку на додану вартість, які підприємством віднесено на відшкодування з бюджету. Згідно них ТОВ “Агровек” (є платником фіксованого сільськогосподарського податку) отримав від ПФ “ЕГ “Агропідйом” та ПФ «ЦКТ «Лавлайс» попередні оплати в сумі по 10000050 грн., в тому числі ПДВ 1666675 грн., від кожного, на що були виписані податкові накладні, які включені ТОВ “Агровек” до податкових зобов'язань, відображених у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) та відповідають даним спеціальної податкової Декларації з ПДВ за серпень 2003 року, розрахунки з бюджетом по якій, згідно законодавства, не проводяться (вищевказані кошти по цій Декларації перераховані на окремий рахунок в повному обсязі).
На момент перевірки залишки сільськогосподарської продукції та умови для її отримання у ТОВ «Агровек» як сільськогосподарського товаровиробника були відсутні, в зв'язку з чим Нововодолазькою МДПІ були винесені відповідні податкові повідомлення-рішення, які визначали відповідні податкові зобов'язання як такі, що підлягають сплаті до бюджету, а не на окремий рахунок за даними спецдекларації. Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені ТОВ “Агровек” в судовому порядку. В ході судового розгляду були досліджені обставини укладення договорів, додаткових угод до них (щодо виконання умов договорів протягом 2004-2008 року), наявність фізичної можливості для вироблення такої кількості продукції та правові підстави не включення до складу загальної податкової декларації з ПДВ відповідних сум податку і, як наслідок несплата їх до Державного бюджету. При цьому ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2005 року по справі №А-41/151-05 зазначені повідомлення-рішення Нововодолазької МДПІ визнані недійсними з огляду на те, що сільськогосподарська продукція ТОВ «Агровек» є продукцією власного виробництва, а ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.06.2008 року №К-3318/06 ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2005 року скасована та залишено в силі рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2005 року, яким були визнані чинними повідомлення-рішення Нововодолазької МДПІ про визначення податкових зобов'язань, що виникли у ТОВ «Агровек» за вищенаведеними угодами, до сплати до бюджету.
Слід відмітити, що однією із складових рішення, про перегляд якого просить заявник, стали висновки суду стосовно підтвердження наявності фактичних обставин про сплату податку контрагентами позивача та, навпаки, недоведення першим відповідачем (Вовчанською МДПІ) факту сплати чи несплати їх ними до бюджету. Однак, як стверджує у своїй заяві та наданих поясненнях МДПІ, і з цим погоджується суд, їй не були і не могли бути відомі на момент винесення постанови Господарського суду Харківської області від 28 жовтня 2005 року по справі №АС-04/294-05 (н.р. 27/158-04) обставини про необхідність сплати контрагентом позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Агровек» отриманих в складі передоплат сум ПДВ до бюджету, оскільки до моменту прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали від 04.06.2008 року вони вважались такими, що сплаті до бюджету не підлягають.
Суд зауважує, що оскільки право на отримання відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету знаходиться в безпосередньому зв'язку з надходженням до нього цих сум податку, за рахунок яких формується джерело відшкодування платникам, які мають право на його отримання, то несплата податку до бюджету контрагентами позивача як одна з необхідних ланок ланцюга для отримання відшкодування є, відповідно, істотною обставиною в даній справі, що має значення для правильного вирішення спору.
З матеріалів справи вбачається, що Вовчанська МДПІ про наявність ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.06.2008 року №К-3318/06 була повідомлена 20.11.2008 року листом Нововодолазької МДПІ №1804/7/10-026 від 18.11.2008 року.
Згідно ст.247 КАС України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом одного місяця після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.
Відповідно до ч.1 ст.245 КАС України, постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.
У відповідності до відмітки на конверті поштового відправлення Вовчанська МДПІ звернулась до суду з заявою про перегляд постанови 22.12.2008 року, тобто в термін, встановлений законом.
Таким чином суд встановив, що Вовчанською МДПІ при зверненні до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами дотримано вимоги ст.ст.245-249 КАС України, а враховуючи те, що на час розгляду справи та прийняття Господарським судом Харківської області постанови від 28.10.2005 року судового рішення Вищого адміністративного суду України від 04.06.2008 року про визначення податкових зобов'язань контрагента позивача до сплати до бюджету не існувало, а останнє з урахуванням наведеного є істотною для справи обставиною, що не була і не могла бути відомою заявнику на час розгляду справи, суд вважає за необхідне переглянути постанову Господарського суду Харківської області від 28.10.2005 року, в зв'язку з чим зазначає наступне.
Закон України “Про податок на додану вартість” (п.1.8 ст.1) визначає бюджетне відшкодування виключно як суму податку, що підлягає поверненню платнику з бюджету в зв'язку з його надмірною сплатою, оскільки згідно п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України, які формуються відповідно до п.п.1.3 ст.1 платником податку - особою, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Тобто, системний аналіз норм цього Закону дозволяє зробити висновок про те, що право на податковий кредит та бюджетне відшкодування виникає тільки при фактичному надходженні податку на додану вартість до Державного бюджету, а не з самого факту здійснення операції та існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару, сплаченого покупцем. Таким чином, законодавець передбачив, що однією з обов'язкових підстав для отримання відшкодування ПДВ є сплата цих сум до Державного бюджету України і встановив прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням цього податку.
Судом встановлено, що утримана з позивача сума ПДВ за операціями, що спричинили виникнення від'ємного значення податку, по ланцюгу їх виникнення фактично контрагентами до бюджету не сплачена, а отже у ПФ «ЕГ «Агропідйом» відсутнє право вимоги бюджетного відшкодування.
З урахуванням викладеного, факт порушення контрагентами позивача за ланцюгом перерахування коштів своїх податкових зобов'язань, відсутність надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету є підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, так як на думку суду є доведеним факт, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали чи могли допустити його контрагенти, з огляду на такі обставини.
Кількість власновиробленої сільськогосподарської продукції урожаю 2004 року, яка є предметом укладеної угоди, та строк поставки знаходяться за межами реальної можливості її виконання. Всі підприємства-учасники ланцюга перерахування коштів є фактично учасниками однієї фінансової групи, мають між собою налагоджені стабільні зв'язки та тим чи іншим чином обізнані один стосовно одного. Так ТОВ «Агровек» є співзасновником ТОВ «Аграрна фірма «Росія», іншим співзасновником ТОВ «Аграрна фірма «Росія» є ПФ «ЦСІ «Аграрій», який є співзасновником ТОВ ПК «Система», керівником якого є громадянин Агафонов О.О., який одночасно є керівником ТОВ «Агровек» та засновником і керівником ПФ «ЦКТ «Лавлайс», ПК «Система» та ПФ «ЦСІ «Аграрій» в свою чергу є засновниками ТОВ «Агро-Век», керівником якого є Помазан Ю.М., який одночасно є керівником ПФ «ЕГ «Агропідйом».
Отже, суд приходить до висновку, що взаємовідносини всіх вище перелічених суб'єктів господарювання сформовані на протязі тривалого часу та спрямовані на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, тобто з їх дій вбачається цілеспрямоване здійснення діяльності з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування ПДВ, що свідчить про зловживання правом на відшкодування ПДВ з бюджету, наданим Законом України "Про податок на додану вартість".
Системний же аналіз схеми, за якою діяли всі підприємства цього ланцюга, свідчить про те, що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів продажу товару, який має бути вироблений (поставлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується (з будь-яких підстав), а покупець (ПФ «ЕГ «Агропідйом») вживає заходів до відшкодування податку з бюджету. Тобто, без участі особи, яка не сплачує до бюджету суму податку, отриману в складі передоплати, податкова вигода не може бути одержана; а діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників, а ланцюг закінчується на підприємствах, що неправомірно користуються пільгою та не сплачують ПДВ до бюджету (в даному випадку ТОВ «Агровек»).
Суд зауважує, що в періоді з серпня 2003 року і до моменту подання заяви, що розглядається, ПФ «ЕГ «Агропідйом» пільгами з податку на додану вартість не користувалось, нульову ставку з ПДВ при оподаткуванні не застосовувало, тобто мало нараховувати та сплачувати податок на додану вартість за ставкою 20% від всіх здійснених операцій. З матеріалів, наданих до справи заявником (довідки про декларування та сплату ПДВ за цей період), вбачається відсутність надлишку нарахованого податку на додану вартість від здійснення господарської діяльності позивачем (відповідно його декларування і сплати). Це вказує на те, що додана вартість не була створена жодним із контрагентів позивача, що свідчить про відсутність економічної доцільності проведених операцій.
Така відсутність обґрунтованості розумних економічних або інших причин (ділової мети) є підставою для створення умов, в яких платник податку має намір не одержувати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої діяльності, а має намір одержати дохід лише виключно за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ.
В межах наданих сторонами документів суд приходить до висновку, що проведені позивачем операції носять безтоварний характер, оскільки крім податкових та видаткових накладних інші документи, які підтверджують наявність операцій купівлі (переміщення) товарів, відсутні. Зустрічними перевірками постачальників факт транспортування товарів не підтверджується, власних транспортних засобів підприємства-учасники ланцюга перерахування грошових коштів не мають. Не мають вони також достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення операцій купівлі-продажу та зберігання великої кількості товарів, проведення комплексу логістичних операцій (проведення завантажувально-розвантажувальних робіт, ведення складського обліку придбаних товарів, передпродажна обробка, пакування, сортування, спрямування товарних потоків та їх експедицію). Таким чином, аналіз реального часу здійснення операцій та інших вище перелічених ознак, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, підтверджують відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності та дають всі підстави вважати, що операція поставки документально оформлена (тільки на папері) без перспектив її фактичного виконання.
З фактичних обставин діяльності ПФ «ЕГ «Агропідйом» вбачається, що укладення фірмою досліджених правочинів, перерахування коштів та документальне оформлення операцій з поставки здійснюється без мети реального створення та настання правових наслідків, без наміру отримати прибуток, вона не обумовлена наявністю об'єктивно існуючої потреби в організації реальної діяльності, а спрямована виключно на визначення позивачем сум податкового кредиту, зменшення існуючих податкових зобов'язань та звернення з позовом про відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України, тобто в даному випадку випадку держава повинна відшкодувати суми ПДВ, які фактично до бюджету не надійшли. Всі ці обставини в сукупності свідчать про те, що від укладання та виконання позивачем досліджених договорів інтересам держави та суспільства завдаються збитки у вигляді ненадходження до державного бюджету коштів у великих розмірах і витрати державних коштів на користь осіб, які не мають правових підстав та права на їх отримання. Такі дії підприємства прямо суперечать п.п.1, 6 ст.203 ЦК України, а правочини вочевидь є такими, що укладені без додержання вимог, необхідних для їх дійсності, та з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.
Статтею 203 Цивільного Кодексу України чітко і безумовно визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, згідно п.1 цієї статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, а відповідно до п.5 правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
При цьому п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину визначає недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.
Отже, підприємством в порушення ст.228 ЦК України укладено правочин, який суперечать моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними. Частина 2 статті 215 ЦК визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагає.
Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Після одностороннього виконання позивачем умов нікчемної угоди не виникло будь-яких юридично значимих наслідків, а саме переходу права власності на поставлений товар (отримані послуги) та право включати покупцем вартість отриманого товару (послуг) до складу свого податкового кредиту, оскільки згідно п.п.7.4.1 п.7.4. ст..7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями) податковий кредит визначається в зв'язку з придбанням товарів та послуг, а за відсутності юридичних наслідків нікчемних правочинів, факт такого придбання товарів (послуг) не відбувся.
Наявність у ПФ «ЕГ «Агропідйом» належно оформлених документів, які відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником податкових накладних, не є безумовною підставою для підтвердження правомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ, оскільки перевіркою встановлено, що відомості, які містяться в цих документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що постанова Господарського суду Харківської області від 28 жовтня 2005 року по справі №АС-04/294-05 (н.р. 27/158-04) за наслідками її перегляду за новововиявленими обставинами повинна бути скасованою і прийняте нове рішення, яким суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ПФ «ЕГ «Агропідйом» в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 143, ч.1 ст.158, 161, 162, 163, 167, 186, 245, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ПФ "Експериментальне господарство "Агропідйом" до Вовчанська МДПІ Х/о про про зобов'язання відшкодувати податок на додану вартість з бюджету -задовольнити в повному обсязі.
Постанову Господарського суду Харківської області від 28 жовтня 2005 року по справі №АС-04/294-05 (н.р. 27/158-04) - скасувати в повному обсязі.
В задоволенні позову Приватної фірми „Експериментального господарства „Агропідйом” до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області, Відділення державного казначейства у Вовчанському районі Харківської області за участю Прокуратури Харківської області про стягнення (відшкодування) - відмовити в повному обсязі.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
У повному обсязі постанова виготовлена 14.07.2009 року.
Суддя Перцова Т.С.