ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
01.07.2009 р. № 2а-64/09/2670
За позовомГоловного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів
До Акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк»
Простягнення 4250, 00 грн. штрафу
Суддя Вовк П.В.,
Секретар судового засідання Голод В.С.
Представники:
Від позивача Сахно Ю.А.
Від відповідачаГетьман А.Д.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.07.09 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено 06.07.2009 року.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 1700,00 грн. на підставі рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 05.12.2007 року № 000192, та стягнення 2550,00 грн. на підставі рішення про порушення законодавства про рекламу від 28.12.2007 року № 001.
01.07.2009 ротку представник позивача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити позов.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач самостійно у добровільному порядку не сплатив накладений на нього штраф за порушення законодавства про рекламу, рішення про накладання штрафів не оскаржив, а тому штрафні санкції підлягають стягненню у судовому порядку.
Представник відповідача проти позову заперечує, а саме позивач вважає, що об'єкти, розміщені на будівлі, що знаходиться за адресою: вул. Пушкінська, 42/4, у Шевченківському районі міста Києва та належить AT «ІНДЕКС-БАНК»на праві приватної власності, не є об'єктами зовнішньої реклами, а є інформаційними вивісками із зазначенням найменування та зображенням зареєстрованих знаків для товарів та послуг AT «ІНДЕКС-БАНК», які не потребують відповідно, дозволу, а тому рішення позивача про порушення відповідачем законодавства про рекламу та накладення штрафних санкцій є безпідставними.
Дослідивши матеріали справи, суд -
13.09.2007 року до Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів надійшло подання (лист № 066-1865/гу від 13.09.07) Головного управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради про вжиття заходів, передбачених ст. 26, п. 3 частини 2 ст. 27 Закону України «Про рекламу», «Порядку накладання штрафів за порушення законодавства про рекламу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 26.05.2004 року № 693, у зв'язку з порушенням АТ «Індустріально-експортний банк»вимог п. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», п. 3 «Типових правил розміщення зовнішньої реклами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. № 2067, положень «Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві», затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 23.08.2007р. № 1100, а саме розміщення без отримання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, рекламних конструкції в Шевченківському районі по вулиці Пушкінська, 42/4: конструкції на даху площею 27,8 кв. м.; банеру на фасаді будинку площею 80,0 кв. м.; тумби, що стоїть окремо площею 2,0 кв. м.; рекламних вивісок в кількості 4 од., до якого додано копію припису № 000994 від 11.09.2007 та фото фіксації самовільно встановлених рекламних конструкцій, копії яких долучено до матеріалів справи.
20.09.2007 року позивач повідомив відповідача (лист 0311/944 від 20.09.07) про розгляд справи за ознаками порушення вимог п. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу»на підставі вищезазначеного подання Головного управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради та керуючись п. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу»зобов'язав відповідача, надати у триденний термін з моменту отримання цього повідомлення інформацію у вигляді: завірених належних чином копій -свідоцтва про державну реєстрацію, документально підтверджену вартість розповсюдженої реклами (договір, акт виконаних робіт).
Крім того, відповідачу запропоновано направити свого представника для участі у розгляді справи та попереджено про відповідальність за подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості реклами.
28.09.2007 року до позивача надійшло клопотання відповідача № 33/1415 від 27.09.2007 року про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідність більшого часу для пошуку витребуваного договору, а також відповідач просив не розглядати справу без участі його представника.
04.10.2007 року відповідач надіслав позивачу клопотання № 55/1463 від 04.10.07 в якому просив: письмово повідомити відповідача про місце та час розгляду справи, не розглядати справу без участі представника відповідача, та повідомити Банку, вартість якої саме реклами має надати останній.
10.10.2007 року позивач листом № 0311/9977 повідомив відповідача, що розгляд справи відбудеться на другий робочий день після отримання даного листа з зазначенням адреси та часу, а також позивача повторно зобов'язано надати свідоцтво про державну реєстрацію та інформацію щодо вартості розповсюдженої реклами відповідно до вимог п. ст. 27 Закону України «Про рекламу»та попереджено про відповідальність за ненадання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, передбачену п.6 ст. 27 Закону України «Про рекламу».
Листом № 21/3-1530 від 12.10.2007 року відповідач повідомив позивача, що конструкція, про яку йде мова у поданні КП «Київреклама»являє собою дахову установку, елементи якої утворюють назву «ІНДЕКС-БАНК»на будівлі, якою володіє (договір купівлі-продажу від 29.12.04), розміщується та веде свою діяльність AT «ІНДЕКС-БАНК». У зв'язку з чим відповідач вважає, що зазначена конструкція не є об'єктом зовнішньої реклами, а виконує функцію інформаційного призначення, щодо місцезнаходження банку. Оскільки відповідач не розповсюджує зовнішню рекламу і не отримує прибутку за рекламну діяльність, надати інформацію щодо вартості реклами не представляється можливим. Дахову установку виготовлено та встановлено відповідно до розробленого ліцензованою проектною організацією проекту, затвердженому в установленому порядку.
У зв'язку з вищенаведеним відповідач просить не розглядати дахову установку як об'єкт зовнішньої реклами та врахувати, що вся необхідна документація на виготовлення даної конструкції оформлена належним чином, відповідно до вимог діючого законодавства.
Листом № 0311/10976 від 05.11.2007 року, який отриманий відповідачем 08.11.2007 року, позивач повідомив відповідача про призначення розгляду справи на 09.11.2007 року та зобов'язав терміново надати попередньо витребувані документи.
Листом від 09.11.2007 року № 55/1697, відповідач повідомив позивача, що отримав вищезазначене повідомлення про слухання справи у вечері 08.11.2007 року, у зв'язку з чим у відповідача не було можливості направити свого представника для участі у розгляді справи. Крім того, відповідач повідомив, що зняв банер з фасаду будинку, який знаходиться за адресою: м. Київ вул. Пушкінська,42/4.
21.11.2007 року співробітником позивача складено протокол про порушення відповідачем п. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу», а саме: на вимогу позивача (лист № 0311/10976 від 05.11.2007 року), відповідачем не надано інформацію щодо вартості реклами розповсюдженої за адресою: місто Київ, вул. Пушкінська, 42/4.
Листом від 21.11.2007 року № 0311/11684 позивач повідомив відповідача, що факт не виконання останнім вимог щодо наданні інформації стосовно вартості розповсюдженої реклами, необхідної для здійснення позивачем своїх повноважень щодо контролю, свідчить про порушення вимог п. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу».
Крім того, позивач повідомив, що відповідач має право бути присутнім або направити уповноваженого представника на розгляд справи за ознаками порушення п. 2 ст. 26 закону України «Про рекламу», з зазначенням місця, дати та часу проведення розгляду справи.
29.11.2007 року відповідач, листом № 11-2/1791 повідомив позивача, що заперечує проти припису Головного управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради № 000994 від 11.09.2007 та вимоги (лист № 066-1865/гу від 13.09.07), щодо накладання на відповідача штрафу оскільки, у розумінні пункту 1.3. Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, об'єкти, розміщені на будівлі AT «ІНДЕКС-БАНК»(що належить AT «ІНДЕКС-БАНК»на праві приватної власності), що знаходиться за адресою: вул. Пушкінська, 42/4, у Шевченківському районі міста Києва, не є об'єктом зовнішньої реклами, а є інформаційними вивісками із зазначенням найменування та зображенням зареєстрованих знаків для товарів та послуг AT «ІНДЕКС-БАНК», а відповідно, дозволу на розміщення не потребують, у зв'язку з чим відповідач вважає законним припинити провадження у справі за відсутністю ознак порушення законодавства про рекламу.
05.12.2007 року, позивачем прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.
05.12.2007 року, на підставі матеріалів справи та протоколу засідання стосовно справи про порушення відповідачем законодавства про рекламу від 05.12.2007 року, позивачем винесено рішення № 000192 про накладання на відповідача за ненадання витребуваної інформації щодо вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу»штрафу у розмірі 1700,00 грн., яке надіслано відповідачу з супровідним листом № 0311/12225 від 05.12.2007 року.
07.12.2007 року, позивач листом № 0311/12349 запросив відповідача на розгляд справи за ознаками порушення останнім вимог ч.1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», яке відбудеться 28.12.2007 року.
28.12.2007 року, на підставі матеріалів справи та протоколу засідання стосовно справи про порушення відповідачем законодавства про рекламу від 28.12.2007 року, позивачем винесено рішення № 001 про накладання на відповідача штрафу за недотримання встановленого п. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу»порядку розповсюдження реклами у розмірі 2550,00 грн.
Відповідно до части 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до Указу Президента «Про державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики»від 01.10.2002 № 887/2002, Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Основними завданнями Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики є забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології та сертифікації, здійснення управління у цій сфері, а також міжгалузевої координації та функціонального регулювання питань захисту прав споживачів, стандартизації, метрології та сертифікації.
Відповідно до пунктів 4, 5 Положення про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, затвердженого Указом Президента України «Питання Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики»від 18.03.2003 № 225/2003 (надалі Положення) Держспоживстандарт України відповідно до покладених на нього завдань у сфері захисту прав споживачів: здійснює в межах своєї компетенції контроль за додержанням законодавства про рекламу.
Також, Держспоживстандарт України має право: давати суб'єктам господарської діяльності обов'язкові для виконання приписи, подавати до суду позови стосовно захисту прав споживачів, накладати на суб'єктів господарської діяльності стягнення відповідно до законодавства, одержувати в установленому законодавством порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.
Крім того, рішення Держспоживстандарту України та його територіальних органів, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами.
Держспоживстандарт України - здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку свої територіальні органи (пункти 7, 10 Положення).
Відповідно до пункту 1 Положення про головні управління (управління) у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Державного комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.11.2006 № 332 (надалі Положення про головні управління), Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів підпорядковується Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики та є його територіальним органом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів на території відповідного регіону.
Відповідно до пункту 5 Положення про головні управління, управління мають право: вимагати та одержувати від суб'єктів господарської діяльності, що перевіряються, безплатно копії необхідних документів, безперешкодно ознайомлюватися з усіма необхідними документами, вимагати від рекламодавців публікації відомостей, що уточнюють, доповнюють рекламу та звертатися з позовом до суду щодо протиправних дій рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами, накладати стягнення на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, а також рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами, на підставі статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 27 Закону України «Прорекламу».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу »реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу»розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.
Відповідно до п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067 (далі Правила) зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
Відповідно до п. 24 Правил, виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
Отже, виходячи з аналізу вищезазначених норм вбачається, що інформація про особу чи товар, призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару, розміщена на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг є зовнішньою рекламою, розміщення якої здійснюється на підставі відповідного дозволу.
Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується представником відповідача, за адресою: місто Київ, вул. Пушкінська 42/4, станом на 11.09.2007 року, відповідачем розміщено наступні конструкції: на даху будинку - площею 27,8 кв. м.; банер на фасаді будинку - площею 80,0 кв. м.; тумбу, що стоїть окремо - площею 2,0 кв. м.; вивіски в кількості 4 од., які містять інформацію про відповідача як банк, вивіски крім інформації про відповідача як банківську установу містять інформацію про види банківських послуг, надаваємих відповідачем.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Отже, наявність у назві особи слова «банк» характеризує таку особу як юридичну особу, яка дії на підставі відповідної ліцензії та здійснює діяльність із залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що розповсюджуючи про себе інформацію, як про банк, шляхом її розміщення на фасаді та даху будинку, а також на окремо розташованих банері та тумбі біля будинку, відповідач здійснював розповсюдження зовнішньої реклами, розміщення якої, має здійснюватися на підставі відповідного дозволу.
Таким чином, враховуючи що дозволи на розміщення вищезазначених об'єктів зовнішньої реклами відповідачем не отримувалися, суд прийшов до висновку, що відповідачем у даному випадку порушено вимоги ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу».
Доводи відповідача, стосовно того, що у даному випадку відсутній факт розповсюдження зовнішньої реклами оскільки, розміщенні біля входу та на стінах будинку відповідачем спеціальні таблички із вказівкою на те, що тут розмінюється саме банк і тут надаються банківські послуги є вивісками, встановленими відповідачем на виконання вимог ч. 3 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів»щодо зобов'язання продавців (виконавців) надавати споживачеві достовірну і доступну інформацію про найменування, належність та режим роботи свого підприємства, а тому відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про рекламу»дія цього Закону не поширюється на відносини, пов'язані з розповсюдженням інформації, обов'язковість розміщення та оприлюднення якої визначено іншими законами України не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1. 3 Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого Розпорядженням Київської міської державної адміністрація від 23.08.2007, № 1100, вивіска чи табличка це інформація про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, профіль її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), про час роботи, розміщені на внутрішній поверхні (у вітрині) власного чи орендованого особою приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди, не вище першого поверху, або на поверсі, де знаходиться власне чи орендоване особою приміщення, біля входу у таке приміщення.
Таким чином, вивіска чи табличка крім іншого, повинні мати інформацію про час роботи відповідної особи, а як вбачається з матеріалів справи (копії фото фіксації долучені до подання Головного управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради) перелічені у поданні об'єкти такої інформації не містять.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п. 1. 3 Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого Розпорядженням Київської міської державної адміністрація від 23.08.2007, № 1100 дахові установки віднесено до поняття -складний рекламний засіб.
Також, суд прийшов до висновку, що відповідачем порушено ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу», відповідно до якої, на вимогу органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.
Як підтверджується матеріалами справи (листи позивача № 0311/944 від 20.09.07, №с0311/9977 від 10.10.07 № 0311/10976 від 05.11.07) позивач неодноразово вимагав від відповідача надати копію свідоцтва про державну реєстрацію та інформацію щодо вартості розповсюдженої реклами (договір, акт виконаних робіт) проте, відповідачем дані вимоги позивача проігнорован, у зв'язку з чим 21.11.2007 року співробітником позивача складено протокол про порушення відповідачем п. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу»та листом від 21.11.2007 року № 0311/11684 відповідача повідомлено, про дату, час та місце розгляду справи за ознаками порушення п. 2 ст. 26 закону України «Про рекламу».
Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про рекламу»спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за поданням органів державної влади, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України крім іншого, на розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті ( порушення законодавства про рекламу), - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.
Відповідно до ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу»за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України «Про рекламу»у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 20 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою кабінету Міністрів України № 693 від 26.05.2004 року сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.
Враховуючи, що станом на час розгляду справи відповідач у добровільному порядку штрафні санкції, встановлені рішенням № 001 від 28.12.2007 року у сумі 2550,00 грн. та рішенням № 000192 від 05.12.2007 року у сумі 1700,00 грн. не сплатив, суд прийшов до висновку, про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача вищезазначених сум у судовому порядку.
Керуючись ст. ст. 2, 158-163 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк»до державного бюджету Шевченківського району міста Києва, отримувач платежу УДК Шевченківського району міста Києва, банк ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 21081100,ЗКПО 2677968, р/р 31117106700011 штраф згідно рішення № 000192 від 05.12.2007 року про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу у сумі 1700,00 грн. та штраф згідно рішення № 001 від 28.12.12007 року про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу у сумі 2550,00 грн.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Вовк П.В.