ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 15/12
27.05.09
За позовом
Державного підприємства “Донецька залізниця”
до
Відкритого акціонерного товариства-лізингової компанії “Укртранслізинг”
про
стягнення 1 406 155,40 грн.
За зустрічним позовом
Відкритого акціонерного товариства-лізингової компанії “Укртранслізинг”
до
Державного підприємства “Донецька залізниця”
про
стягнення 592 247,41 грн.
Суддя Хоменко М.Г.
Представники:
від позивача
за первісним позовом
Цвітун М.М. -представник за довіреністю від 27.05.2009 № Н-01/2219
від відповідача
за первісним позовом
Пхайко Ю.Л. -представник за довіреністю від 01.06.2008
У судовому засіданні 27.05.2009 за згодою присутніх представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Державне підприємство “Донецька залізниця” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства-лізингової компанії “Укртранслізинг” 1 406 155,40 грн. пені за порушення строків передачі предмету лізингу в рамках договору фінансового сублізингу № 38-Д/П-071369НЮ від 19.06.2007 р.
Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2009 № 15/12, яку призначено до розгляду на 27.01.2009.
26.01.2009 позивач подав до канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.
У судове засідання, призначене на 27.01.2009, представник позивача не з'явився. Представник відповідача надав відзив на позовну заяву та зустрічний позов про стягнення з Державного підприємства “Донецька залізниця” 574 581,99 грн. боргу за фінансового сублізингу № 38-Д/П-071369НЮ від 19.06.2007, 10 527,80 грн. пені, 5 821,64 грн. інфляційної складової боргу і 1 315,98 грн. 3 % річних.
Ухвалою від 27.01.2009 зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства-лізингової компанії “Укртранслізинг” прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та призначено його розгляд в судовому засіданні на 18.02.2009.
18.02.2009 розгляд справи № 15/12 було відкладено на 04.03.2009 з огляду на неявку представника позивача та зважаючи на його телеграму про перенесення слухання справи.
У судовому засіданні 04.03.2009 представник позивача за первісним позовом надав довідки № 2004/510 та № 2004/511 від 03.03.2009 про погашення штрафних санкцій за несвоєчасну поставку предмету лізингу на суму 62 978,14 грн. та про відсутність заборгованості за договором фінансового сублізингу № 38-Д/П-071369НЮ від 19.06.2007.
04.03.2009 у судовому засіданні оголошено перерву до 10.03.2009 та зобов'язано Державне підприємство “Донецька залізниця” надати відзив на зустрічний позов.
10.03.2009 у судовому засіданні повторно оголошено перерву до 14.04.2009 з метою витребування від Державного підприємства “Донецька залізниця” відзиву на зустрічний позов.
Ухвалою від 10.03.2009 розгляд справи було відкладено на 14.04.2009 у зв'язку з неявкою в засідання представника позивача за первісним позовом.
У судовому засіданні, що відбулося 14.04.2009, представник позивача за первісним позовом надав заперечення на відзив на позовну заяву, а також відзив на зустрічний позов. У ході розгляду справи представник відповідача за первісним позовом подав суду заяву про перенесення розгляду справи та продовження строків розгляду спору, мотивовану необхідністю підписання між сторонами акту звірки взаєморозрахунків та уточнення позовних вимог. Представник позивача за первісним позовом підтримав подану представником відповідача заяву.
Ухвалою від 14.04.2009 продовжено строк розгляду спору у справі № 15/12 та відкладено розгляд справи на 27.05.2009.
27.05.2009 під час судового розгляду спору по суті представник позивача за первісним позовом заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача 1 406 155,40 грн. пені. Як вбачається з позовної заяви та пояснень представників позов Державного підприємства “Донецька залізниця” мотивований порушенням відповідачем строків передачі предмету сублізингу, а саме, складу для забруднювачів СЗ-240-6.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на п. 9.4 договору № 38-Д/П-071369/НЮ від 19.06.2007, ст.ст. 526 та 611 Цивільного кодексу України та ст. 174, 175 Господарського кодексу України, вказуючи на ігнорування відповідачем направленої на його адреси претензії.
Представник відповідача заперечував проти первісного позову, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву від 23.01.2009, вказуючи на те, що з боку Відкритого акціонерного товариства-лізингової компанії “Укртранслізинг” прострочення поставки предмету лізингу допущено не було, оскільки сторонами укладалися додаткові угоди до договору фінансового сублізингу, якими узгоджувалися нові графіки передачі предмету лізингу, що не були порушені.
У ходу розгляду зустрічного позову Відкритого акціонерного товариства-лізингової компанії “Укртранслізинг” до Державного підприємства “Донецька залізниця” про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором від 19.06.2007 представник позивача за зустрічним позовом подав заяву про уточнення позовних вимог від 27.05.2009, відповідно до якої просить стягнути з відповідача пеню за порушення грошового зобов'язання за спірним договором, 3% річних з простроченої суми та інфляційну складову боргу, вказуючи, що основна заборгованість відповідачем за зустрічним позовом погашена. В обґрунтування зустрічного позову представник посилався на порушення Державним підприємством “Донецька залізниця” умов договору в частині своєчасності внесення сублізингових платежів, внаслідок чого і виникла його заборгованість та були нараховані пеня, 3 % річних і інфляційні збитки.
Відповідно до відзиву на зустрічну позовну заяву відповідач заперечує проти стягнення з нього основного боргу за договором № 38-Д/Т-071369/НЮ, оскільки така заборгованість ним погашена. Вимоги про стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу Державне підприємство “Донецька залізниця” також відхиляє, адже їх сплата не була передбачена умовами угоди сторін. Вимоги позивача за зустрічним позовом відповідач також просить не задовольняти, зважаючи на те, що підприємство належить до державного сектору економіки та відчуває значні фінансові труднощі через світову фінансову кризу.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін за первісним та зустрічним позовами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
19.06.2007 між Відкритим акціонерним товариством-лізинговою компанією “Укртранслізинг” в якості сублізингодавця та Державним підприємством “Донецька залізниця” в якості сублізингоодержувача укладено договір фінансового сублізингу № 38-Д/Т-071369/НЮ, за умовами якого сублізингодавець зобов'язався передати сублізингоодержувачу в тимчасове платне володіння і користування на умовах, передбачених даним договором, предмет лізингу (склад для забруднювачів СЗ-240-6), отриманий раніше від лізингодавця (ПП “ВТБ “Лізинго Україна”) за договором фінансового лізингу № 28-ФЛ від 14.06.2007.
Згідно з п. 2.2 вказаної угоди кількість, виробник товару, модель та термін поставки предмету лізингу в сублізинг визначаються додатками до цього договору.
Пунктом 5.1 договору від 19.06.2007 сторони погодили, що сублізингоодержувач набуває право користування предметом лізингу на умовах цього договору з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі предмета лізингу в сублізинг. Передача здійснюється відповідно до графіку, узгодженого сублізингодавцем та сублізингоодержувачем (п. 5.2).
Виходячи з графіку передачі майна у сублізинг (додаток № 3 до договору фінансового сублізингу) відповідач за первісним позовом зобов'язався передати позивачу предмет лізингу протягом вересня 2007 року.
05.11.2007 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 38-Д/Т-071369/НЮ, якою змінено графік передачі предмету лізингу на грудень 2007 року.
10.07.2008 сторони уклади додаткову угоду № 2 до вищевказаного договору, якою також змінили графік передачі предмету лізингу на січень 2008 року.
Позивач за первісним позовом стверджує, що відповідач порушив свої договірні зобов'язання, оскільки предмет лізингу не був переданий сублізингодавцем сублізингоодержувачеві у строки, визначені вищевказаними графіками.
Як вбачається з матеріалів справи, передача предмету лізингу за договором № 38-Д/Т-071369/НЮ від 19.06.2007 відбулася 26.08.2008, що підтверджується актом приймання-передачі майна в сублізинг.
У відповідності з п. 9.4 договору від 19.06.2007 за несвоєчасну передачу предмету лізингу, передбаченого графіком (додаток № 3), сублізингодавець сплачує сублізингоодержувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості у відсотках від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення виконання зобов'язань.
Посилаючись на п. 9.4 договору та зазначаючи, що відповідачем не виконано обов'язок зі своєчасної передачі складу для забруднювачів СЗ-240-6, позивач просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства-лізингової компанії “Укртранслізинг” 1 406 155,40 грн. пені за 35 та 191 день прострочення виконання зобов'язання за період з 01.10.2007 по 09.07.2008, а саме: 176 821,92 грн. за період з 01.10.2007 по 11.07.2007 та 1 293 311,47 грн. за період з 01.01.2008 по 09.07.2008. З огляду на сплату відповідачем 62 978,00 грн., позивач зазначає, що борг відповідача становить 1 406 155,40 грн.
Вивчивши всі суттєві моменти спірних правовідносин, суд не вбачає підстав для задоволення заявленого первісного позову, виходячи з наступного:
Як вище зазначалося, предмет лізину мав бути переданий відповідачем позивачу у строки, визначені графіком передачі майна, що становить собою додаток до договору.
З матеріалів справи слідує, що 05.11.2007 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору фінансового сублізингу № 38-Д/Т-071369/НЮ від 19.06.2007, якою змінено графік передачі майна у сублізинг з вересня 2007 року на грудень 2007 року.
Відповідно до додаткової угоди № 1 від 05.11.2007 до неї додаються та вважаються невід'ємною частиною договору фінансового сублізингу додаток № 3а та додаток № 4а, якими встановлюються новий графік (грудень 2007 року) передачі майна та базовий графік сплати лізингових платежів. Крім того, у п. 2 додаткової угоди № 1 сторони погодили, що з дати її підписання додатки № 3 та № 4 до договору фінансового сублізингу втрачають чинність.
10.07.2008 сторонами підписано додаткову угоду № 2 та додаток № 3б до договору фінансового сублізингу № 38-Д/Т-071369/НЮ від 19.06.2007. Згідно з даними невід'ємними частинами спірної угоди сторони встановили, що терміном передачі майна в сублізинг є серпень 2008 року.
Відповідно до додаткової угоди № 2 від 10.07.2008 до неї додаються та вважаються невід'ємною частиною договору фінансового сублізингу додаток № 3б та додаток № 4б, якими встановлюються новий графік передачі майна (серпень 2008 року) та базовий графік сплати лізингових платежів. Крім того, у п. 2 додаткової угоди № 2 сторони погодили, що з дати її підписання додатки № 3а та № 4а до договору фінансового сублізингу втрачають чинність.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з додатку № 2 до договору фінансового сублізингу від 19.06.2007, відповідач мав передати позивачу один склад для забруднювачів СЗ-240-6 у серпні 2008 року.
Наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі майна в сублізинг від 26.08.2008 стверджується, що відповідачем передано, а позивачем прийнято в тимчасове користування на умовах договору від 19.06.2007 № 38-Д/Т-071369/НЮ склад для забруднювачів СЗ-240-6.
Частиною 2 ст. 604 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Укладенням додаткових угод № 1 від 05.11.2007 й № 2 від 10.07.2008 та визначенням нових строків передачі предмету сублізингу (додатки № 3а та № 3б) зобов'язання відповідача з передачі складу для забруднювачів у вересні 2007 року, визначене в додатку № 3, припинилося шляхом новації, так само, як і зобов'язання з передачі майна у грудні 2007 року змінилося на серпень 2008 року (див. додаток № 3а та № 3б). У зв'язку з викладеним, підстави для задоволення позовних вимог Державного підприємства “Донецька залізниця” про стягнення пені за порушення строків передачі предмету лізингу (одного складу для забруднювачів СЗ-240-6) відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем за первісним позовом не доведено обґрунтованості своїх вимог, а крім того, під час розгляду спору по суті позивачем та його представниками в судових засіданнях не заперечено чинності додаткової угоди № 2 до договору фінансового сублізингу, а також тверджень відповідача стосовно передачі у серпні 2008 року складу для забруднювачів, що мав бути переданий у вересні 2007 року і грудні 2007 року відповідно до графіку, який втратив чинність.
В силу вимог ч. 3 та ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача за первісним позовом.
При цьому, посилання позивача на залишення відповідачем без відповіді його претензій (копії в матеріалах справи), залишаються судом поза увагою, оскільки умовами договору фінансового сублізингу від 19.06.2007 не передбаченого обов'язкового порядку досудового врегулювання сторонами суперечностей, що виникають в ході його виконання, шляхом надсилання претензій.
Розглянувши уточнені вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 10 527,80 грн. пені, 5 821,64 грн. втрат від інфляції та 1 315,98 грн. 3 % річних, суд встановив наступне:
Відповідно до умов п. 1.1 договору майно передається сублізингодавцем і приймається у сублізинг сублізингоодержувачем в строкове платне володіння і користування на умовах, визначених цим договором.
Умовами договору, а саме п. 1.7, за користування предметом сублізингу передбачений лізинговий платіж, тобто сума грошових коштів, що підлягає перерахуванню сублізингодавцю в день розрахунку відповідно до графіку нарахуванню платежів.
У лізинговий платіж входять суми, скориговані на коефіцієнт коригування і еквівалентні відшкодуванню вартості предмета лізингу, а також винагороди сублізингодавця, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу, податків, інші витрати тощо.
Відповідно до п. 3.2 спірного договору загальна ціна цього договору визначається виходячи з підписаного сторонами графіку лізингових платежів, який підписується сторонами та є його невід'ємною частиною.
Величина лізингових платежів, що підлягають оплаті, зафіксована в графіку до спірного договору.
Згідно з п. 3.3 договору лізингові платежі за користування предметом лізингу по графіку здійснюються сублізигоодержувачем до закінчення лізингового періоду не пізніше 10 числа поточного місяця.
Виходячи з умов угоди сторін, а саме, п. 3.9 договору, сублізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, строк сплати яких настав.
За твердженнями позивача за зустрічним позовом, відповідач порушив вимоги ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 3.2, п. 3.3 договору фінансового сублізингу № 38Д/П-071369/НЮ від 19.06.2007 та графік лізингових платежів, оскільки не сплатив у грудні 2008 року 188 418,12 грн. та 188 418,12 грн. у січні 2009 року (суми без врахування коефіцієнта коригування, що встановлений п. 1.8 спірного договору). Враховуючи коефіцієнт коригування, сума боргу за вказаний період становила 574 581,99 грн.
Дані твердження позивача за зустрічним позовом відповідач не заперечив, разом з тим надав платіжні доручення, якими стверджується факт погашення заявленої до стягнення суми боргу по сплаті сублізингових платежів, а саме: платіжне доручення № 86 від 08.01.2009 на суму 127 270,99 грн., № 1037 від 27.02.2009 на суму 91 931,87 грн., № 1045 від 27.02.2009 на суму 93 234,24 грн., № 1412 від 23.03.2009 на суму 195 359,12 грн. та № 1541 від 26.03.2009 на суму 66 785,77 грн.
Таким чином, зважаючи на заяву Відкритого акціонерного товариства-лізингової компанії “Укртранслізинг” про уточнення позовних вимог, судом розглядаються вимоги за зустрічним позовом про стягнення 10 517,80 грн. пені, 5 821,64 грн. збитків від інфляції та 1 315,98 грн. 3 % річних.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п. 9.2 договору 38Д/П-071369/НЮ від 19.06.2007 сторони встановили, що у разі прострочення оплати лізингового платежу сублізингоодержувач несе відповідальність перед сублізингоодавцем у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, у відсотках від суми невиконаних зобов'язань за кожний день прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Виходячи з викладеного, позовні вимоги за зустрічним позовом про стягнення з відповідача пені, 3% річних та збитків від інфляції є такими, що заявлені правомірно та підлягають задоволенню відповідно до розрахунку Відкритого акціонерного товариства-лізингової компанії “Укртранслізинг”, що перевірений судом та приймається як належний. Разом з тим, враховуючи, що позивач за зустрічним позовом не заявляв про те, що неналежне виконання відповідачем зобов'язання за спірною угодою завдало його підприємству значних збитків, а також з огляду на те, що заявлена до стягнення сума штрафних санкцій є значною сумою у порівнянні з загальною ціною позову та враховуючи посилання відповідача на скрутне економічне становище, суд вважає за доцільне зменшити розмір договірних санкцій та стягнути з відповідача на користь позивача 1 000,00 грн. пені.
Згідно з нормами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача за зустрічним позовом частково. При цьому, суд враховує, що звернення позивача за зустрічним позовом до суду було обумовлене порушенням відповідачем зобов'язань за договором, а також те, що відповідач за зустрічним позовом оплатив частину заявленої до стягнення суми боргу до подачі зустрічного позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У первісному позові відмовити повністю.
2. Зустрічний позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, ідентифікаційний код 01074957) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства-лізингової компанії “Укртранслізинг” (01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 4, оф. 120, ідентифікаційний код 30674235) 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. пені, 5 821 (п'ять тисяч вісімсот двадцять одну) грн. 64 коп. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 1 315 (одну тисячу триста п'ятнадцять) грн. 98 коп. 3% річних, 4 649 (чотири тисячі шістсот сорок дев'ять) грн. 76 коп. державного мита та 92 (дев'яносто дві) грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В іншій частині зустрічного позову відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя М.Г. Хоменко
Дата підписання рішення -20.07.2009