Україна
29 липня 2009 р. справа № 2а-2а-36366/08/0570
час прийняття постанови: 15.25
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шальєвої В.А.
при секретарі Яковецькій О.В., Химич М.В.
за участю позивача ОСОБА_1,
представників відповідачів Козака П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку по вул.50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Спеціального батальйону судової міліції «Грифон» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення суми, -
ОСОБА_1 звернувся до Маріїнського районного суду Донецької області з позовом до Спеціального батальйону судової міліції «Грифон» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення суми, свої вимоги мотивував тим, що він з 29.03.1994 року проходив службу в ГУ МВС України в Донецькій області. З 25.08.1999 року по 01.12.2005 рік займав посаду міліціонера спеціального батальйону судової міліції «Гріфон» при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області. З лютого 2004 року по 17 травня 2004 року позивач втратив деякі види грошового утримання, що підтверджується довідкою. 17.05.2004 року наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 14.05.2004 року він був протиправно звільнений з органів внутрішніх справ України. Наказом від 25.08.2005 року позивача було поновлено на роботі за минулою посадою. Наказом Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 24.10.2006 року позивачу було зараховано до вислуги років перерва в службі (вимушений прогул) з 17.05.2004 року по 21.03.2005 року на посаді міліціонера Спеціального батальйону судової міліції «Грифон» з встановленим посадовим окладом. Крім того, позивач вважає, що після його поновлення на службі, заробітна платня виплачувалась йому не в повному обсязі. Крім того, позивач в своїй заяві вказав на заборгованість перед ним у вигляді компенсації за невикористану відпустку, яка була виплачена, але після поновлення на службі була утримана. Також позивач вважає, що відповідач заборгував перед ним матеріальну допомогу за 2004 та 2005 рік у розмірі місячного грошового утримання. Таким чином, позивач вважає, що у відповідача виникла заборгованість у зв'язку з протиправними рішеннями та діями, яка у сумі складає 14083,08 грн. Позивач просиву суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 14083,08 грн.
Ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області від 14 травня 2007 року було залучено Головне управління Державного казначейства в Донецькій області в якості відповідача.
02.07.2007 року позивач надав доповнення до позовної заяви, в яких збільшив суму вимоги у зв'язку з завищенням заробітної плати працівників Органів Внутрішніх справ України (з 01.04.2007 року мінімальна заробітна плата складає 1100,00 грн.) Позивач вважає той факт, що відповідач не виплатив йому заборгованість до завищення мінімальної заробітної плати, то заборгованість, яка має бути виплачена позивачу за протиправні дії повинна бути збільшена з урахуванням завищення мінімальної заробітної плати працівникам Органів Внутрішніх справ України.
26.07.2007 року позивач надав доповнення до позовної заяви, в яких збільшив вимоги у зв'язку з тим, що мінімальна заробітна плата для працівників Органів Внутрішніх справ України з 01.06.2007 року була збільшена до 1200,00 грн.
Ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області від 4 листопада 2008 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до СБСМ «Грифон» про стягнення надбавок, премій та інших видів грошового утримання в період з лютого 2004 року до жовтня 2005 року, про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 17.05.2004 року до 20.03.2005 року було направлено до Донецького окружного адміністративного суду за підсудністю.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року справа за позовом ОСОБА_1 до спеціального батальйону судової міліції «Грифон» про стягнення суми була прийнята до провадження.
08.04.2009 року від позивача надійшли доповнення до позовної заяви, в яких він збільшив свої вимоги у зв'язку з завищенням мінімальної заробітної плати працівникам Органів Внутрішніх справ України, яка з 01.03.2009 року склала 1350,00 грн.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення аналогічні обставинам, викладеним в позовній заяві, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні надав письмові заперечення проти позову, в яких він просив задовольнити позовні вимоги частково, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача грошове утримання за вимушений прогул з 17.05.2004 року по 20.03.2005 року в сумі 4056 грн.23 коп.
Відповідно до ч.3 ст.112 КАС України, у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу.
Підстав для неприйняття судом визнання адміністративного позову не встановлено. Таке визнання позову не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Заслухавши пояснення позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд визнав позов ОСОБА_1 до Спеціального батальйону судової міліції «Грифон» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення суми таким, що не підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що з 29.03.1994 року позивач працює в Органах Внутрішніх справ України. З 28.08.1999 року по 01.12.2005 року він займав посаду міліціонера спеціального батальйону судової міліції «Грифон» при Управлінні Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області.
Судом встановлено, що відповідно до Наказу командира СБСМ «Грифон» №22 від 25.03.2004 року (а.с.7) та згідно Наказу №104л/с Управління Міністерства Внутрішніх справ Донецької області від 14.05.2004 року (а.с.6) позивача було звільнено з Органів Внутрішніх справ України.
Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини регулює Кодекс законів про працю України.
Відповідно до вимог ст. 4 цього Кодексу законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначає Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. N 114.
Судом встановлено, що відповідно до Наказу №22 від 25 березня 2004 року позивача було звільнено посилаючись на порушення вимог п.84 рішення колегії МВС України від 15.05.2001 року №1 КМ/1.
Наказом №259л/с УМВС Донецької області від 25.08.2005 року позивача було поновлено на роботі з минулою посадою.
Судом встановлено, що Наказом №329л/с від 24.10.2006 року позивачу було зараховано до вислуги років період перерви на службі (вимушений прогул) з 17.05.2004 року по 21.03.2005 року на посаді міліціонера СБСМ «Грифон» з встановленим посадовим окладом.
Крім того, відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про міліцію» форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.
Відповідно до Інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, затвердженої наказом МВС України від 01.11.2003 року №1236, вона була єдиним та загальнообов'язковим нормативно-правовим актом в системі МВС України, який визначав порядок нарахування і виплати грошового забезпечення працівникам міліції у 2004-2005 роках, тобто період, який є предметом оскарження позивачем.
Згідно п.п.1.2 п.1 Інструкції, грошове забезпечення складається з окладів грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення. До окладів грошового забезпечення належать посадові оклади та оклади за спеціальним званням, а також оклади грошового утримання курсантів навчальних закладів. Додаткові види грошового забезпечення включають надбавки, доплати, премії, одноразові й щомісячні винагороди, матеріальну допомогу та грошову допомогу при звільненні. Поряд з окладами грошового забезпечення в обов'язковому порядку виплачуються надбавки за вислугу років до окладів грошового забезпечення (далі - надбавки за вислугу років), щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавок за вислугу років) (далі - щомісячна 100-відсоткова надбавка), а також грошова допомога при звільненні.
Таким чином, до обов'язкових видів грошового забезпечення відносяться посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за вислугу років, 100 відсоткова надбавка. Усі інші виплати - є необов'язковими виплатами, та виплачуються як винагорода за особистий внесок працівника в оперативно-службові діяльність, високі показників роботі та при наявності відповідних коштів за рішенням керівництва.
Таким чином, відповідно до Довідки про заборгованість СБСМ «Грифон» по грошовому утриманню перед громадянина ОСОБА_1 за пропущений період служби з 17.05.2004 року по 20.03.2005 року №13/902 від 05.10.2006 року (а.с.28), всього за пропущений період служби (вимушений прогул) заборгованість відповідача перед позивачем склала 4056,23 грн., яка склалась з посадового окладу, 15% надбавки, окладу за звання, надбавки за вислугу років, 100% надбавки.
Крім того, посилання позивача на той факт, що відповідач заборгував перед ним ще і 30% надбавку за безперервну службу, 50% та 33,3% надбавки, щомісячне заохочення у розмірі 150 грн. - є необов'язковими видами грошового утримання і факт того, що вони були б виплачені позивачу, якби не особливі обставини (вимушений прогул), довести неможливо.
Таким чином, обґрунтованих підстав задовольнити позовні вимоги позивача крім стягнення суми обов'язкових видів грошового утримання у розмірі 4056,23 грн. не має.
Крім того, позивач наполягав на те, що відповідач протиправно утримав на користь відповідача суму, сплачену звільненим та потім поновленим на службі співробітникам компенсації за невикористану відпустку.
Відповідно до «Методичних рекомендацій про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» від 08.07.2005 року, сплачена звільненим та потім поновленим на службі співробітникам компенсація за невикористану відпустку, підлягає вирахуванню з заборгованості за вимушений прогул. Тому ця сума була утримана бухгалтерією в користь відповідача.
Крім того, відповідно до позовної заяви та доповнень до неї, які позивач надав у зв'язку з підвищенням посадових окладів, позивач підвищував свої позовні вимоги, посилаючись на те, що сума заборгованості повинна бути збільшена, відповідно до підвищення посадових окладів працівників Органів Внутрішніх справ України до моменту повної сплати заборгованості.
Суд не може погодитися з даними твердженнями позивача, оскільки жоден нормативно правовий акт не передбачає індексацію сум заборгованості. Таким чином, при розрахунку заборгованості беруться ті посадові оклади, які діяли на момент утворення такої заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачами в судовому засіданні цілком доведено правомірність своїх дій.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначеного Кодексу суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядну, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд вважає, що відповідачі в даному випадку діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного, суд частково задовольняє позовні вимоги.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Спеціального батальйону судової міліції «Грифон» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення суми задовольнити частково.
Стягнути зі Спеціального батальйону судової міліції «Грифон» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 утримання за вимушений прогул з 17.05.2004 року по 20.03.2005 року в розмірі 4056 (чотири тисячі п'ятдесят шість) грн. 23 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повний текст постанови виготовлений 31 липня 2009 року.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Шальєва В.А.