16.03.2015р. м. Київ К/9991/96621/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.04.2011
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011
у справі № 2а-6446/10/2170
за позовом Одеської залізниці
до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11.04.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Нова Каховка від 18.11.2010 №0003421702/1 в частині визначення податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 1496,16 грн., в т.ч. 498,72 грн. основного платежу та 997,44 грн. штрафних (фінансових) санкцій. У задоволенні решти позову відмовлено.
ДПІ у м. Нова Каховка подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 17.2 ст. 17, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 N 889-IV.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 18.11.2010 № 0003421702/1 податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 1637,43 грн., в т.ч. 545,81 грн. основного платежу та 1091,62 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки планової виїзної перевірки, викладені в акті від 13.10.2010 № 1470/230-25929607, про порушення вимог п.п. «б», «д», «е» п.п. 4.2.9, п.п. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV. Зазначає, що позивач є податковим агентом, який мав при нарахуванні (виплаті) фізичним особам доходів у вигляді додаткового блага, утримати податок від суми такого доходу, використовуючи ставку податку, визначену у п. 7.1 ст. 7 Закону № 889-IV.
Вчинення Одеською залізницею вказаних порушень відповідач обґрунтовує тим, що позивачем надано колишнім працівникам матеріальні цінності (ОСОБА_2 отримано дрова в сумі 141,48 грн., ОСОБА_3 - дрова в сумі 36 грн., ОСОБА_4 - дрова в сумі 27 грн., ОСОБА_5 - металобрухт в сумі 29,63 грн., ОСОБА_6 - віконні рами в сумі 1253,94 грн.), а також здійснено виплати фінансової допомоги пенсіонерам, нагородженим знаком «Почесний залізничник», в загальній сумі 1669,12 грн.
При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.
У відповідності до п. 1.2. ст. 1 Закону № 889-IV дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Відповідно до п. 2.1. ст. 2 Закону № 889-IV резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи, є платником податку.
Згідно з п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 889-IV об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.
У відповідності до абз. 1 п.п. 9.7.1 п. 9.7 ст. 9 Закону № 889-IV не підлягає оподаткуванню та включенню до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку благодійна, у тому числі гуманітарна, допомога (далі - благодійна допомога), яка надходить на його користь у вигляді коштів або майна (безоплатно виконаної роботи, наданої послуги) та відповідає вимогам, визначеним цим пунктом.
Зі змісту абз. 2 п.п. 9.7.1 п. 9.7 ст. 9 Закону № 889-IV вбачається, що нецільовою благодійною допомогою вважається допомога, яка надається без встановлення умов або напрямів.
Як вбачається зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, надані позивачем колишнім працівникам матеріальні цінності та виплачені кошти відповідають визначеним п.п. 9.7.1 п. 9.7 ст. 9 Закону № 889-IV ознакам нецільової благодійної допомоги.
Відповідно до п.п. 9.7.3 п. 9.7 ст. 9 Закону № 889-IV не підлягає включенню до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, яка надається резидентами - юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує розмір суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим підпункту 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, встановленого на 1 січня такого року, за умови, що на такого платника податку поширюється право на отримання податкової соціальної пільги згідно з підпунктом 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону.
Згідно з п.п. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону № 889-IV податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.
Зі змісту ч. 1 ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 № 835-VI, враховуючи положення ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 № 107 VI, випливає, що станом на 01.01.2009 прожитковий мінімум на одну особу для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, становить 669 грн.
Судом касаційної інстанції не встановлено порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині вирішення питання щодо обчислення частини суми нецільової благодійної допомоги, наданої колишнім працівникам в якості матеріальних цінностей, яка оподатковується за ставкою в розмірі 15%, визначеною п. 7.1 ст. 7 Закону № 889-IV.
Податковим органом судам попередніх інстанцій не надано доказів, які б вказували яким конкретно фізичним особам та у якій сумі позивач здійснював виплати фінансової допомоги у 2009 році, а лише визначено у акті перевірки загальну суму таких виплат.
Зважаючи на викладене, діючи в межах перегляду справи судом касаційної інстанції, визначених в ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.04.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
Ю.І. Цвіркун