20 квітня 2015 року м. Київ К/800/5888/14
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),
Ланченко Л.В.,
Лосєва А.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 року
у справі № 818/4265/13-а
за позовом Малого приватного підприємства «Максим»
до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Мале приватне підприємство «Максим» звернулось до суду з адміністративним позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 року у справі № 818/4265/13-а в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 року постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції від 07.02.2013 року № 0000032201.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами позапланової невиїзної перевірки Малого приватного підприємства «Максим» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК «Техномашпостач» за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року, відповідачем складено акт від 21.01.2013 року № 100/22-005/14017731, яким встановлено порушення, зокрема, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 6 486, 00 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.02.2013 року № 0000032201, у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у загальному розмірі 8 108, 00 грн.
Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу щодо непідтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо правомірності прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку щодо відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства та неправомірного прийняття податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріалами справи підтверджується реальність господарської операції між позивачем та його контрагентом, зокрема, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами, довіреностями на отримання товару, платіжними дорученнями.
У подальшому товарно-матеріальні цінності придбані від контрагента позивачем оприбутковано згідно оборотно-сальдової відомості та використано на виконання договірних зобов'язань з Відкритим акціонерним товариством «Кременчуцький сталеливарний завод» щодо ремонту гідроапаратури.
На момент здійснення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість.
Таким чином, судом апеляційної інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення. Так, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що реальність господарської операції між позивачем та його контрагентом підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку.
Посилання податкового органу на порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Техномашпостач», з метою прикриття незаконної діяльності та заподіяння матеріальної шкоди державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України є необґрунтованим та не може бути доказом на спростування факту реального виконання господарських операцій.
Вказана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки норма частини четвертої ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до відповідальності), а не щодо інших осіб.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.
З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судом апеляційної інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області відхилити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 року у справі № 818/4265/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.І.Цвіркун
Судді Л.В.Ланченко
А.М.Лосєв