23 квітня 2015 року м. Київ К/800/11003/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Островича С.Е.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2013
та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014
у справі №818/5256/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтозапчастина»
до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень, визнання дій протиправними
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнафтозапчастина» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Укрнафтозапчастина») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.06.2013 №000048/2260, №0000492260, №0000502260, №0000512260. В решті задоволення позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 скасовано рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2013 №000048/2260, №0000492260. Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволені позову ТОВ «Укрнафтозапчастина» відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ МК «Інтерпраймгруп» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 06.06.2013 №1992/2260/30175077/30.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), внаслідок чого позивачу донараховано податку на прибуток за 2012 рік всього на суму 246533,60 грн.; пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185.1, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено ПДВ на загальну суму 186138,08 грн.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 21.06.2013:
№0000482260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 351801,00 грн. (основний платіж - 234534,00 грн., штрафні санкції - 117267,00 грн.);
№0000492260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 230589,00 грн. (основний платіж - 153726,00 грн., штрафні санкції - 76863,00 грн.).
01.07.2012 вказані податкові повідомлення-рішення відкликано, замість них 21.06.2013 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:
№0000502260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 293168,00 грн. (основний платіж - 195445,00 грн. штрафні санкції - 97723,00 грн.);
№0000512260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 279207,00 грн. (основний платіж - 186138,00 грн., штрафні санкції - 93069,00 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що доводи податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача, порушення ним податкового та іншого законодавства не підтверджені доказами, тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2013 №0000502260, №0000512260, судом зазначено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Укрнафтозапчастина» придбав у ТОВ МК «Інтерпраймгруп» на підставі договору №190612 від 19.06.2012 круг, швелер, масло МС-20, лист, уголок, труба (надалі товар), та оплатив його.
Виконання умов договору підтверджено податковими накладними, видатковими накладними, сертифікатами якості, платіжними дорученнями.
Переміщення товару від постачальника до покупця здійснено залученим позивачем перевізником згідно договору про надання транспортних послуг від 01.04.2011, що підтверджується товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт, платіжними дорученнями.
Отриманий товар позивачем оприбутковано по складському та бухгалтерському обліку, що вбачається з копій матеріальних звітів по рахунку 201 за червень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2012 року.
Придбані матеріали та комплектуючі позивачем використано на виготовлення готової продукції, що підтверджується складськими документами, вимогами, актами внутрішнього списання, калькуляціями, виробничими звітами, накладними на реалізацію готової продукції.
В подальшому виготовлену продукцію, позивачем реалізовано ДК «Укргазвидобування» «НАК «Нафтогаз України», ПАТ «Шахта імені О.Ф. Засядьмо», ТОВ «Бурова компанія Укрбурсервіс», ТОВ «Фрак Джет» (Республіка Казахстан), ПАТ «Укрнафта», що підтверджується податковими накладними.
Витрати на придбання ТМЦ ТОВ МК «Інтерпраймгруп» по договору №190612 від 19.06.2012 позивачем враховано при визначенні суми податку на прибуток, а ПДВ, сплачене в ціні товару, віднесено до податкового кредиту відповідного періоду.
Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду, що позивачем доведено товарність операцій за угодою поставки №190612 від 19.06.2012, укладеної з ТОВ МК «Інтерпраймгруп», підтверджено наявність господарського змісту та результатів угоди документами первинного обліку.
Відповідачем не надано доказів фізичної відсутності ТМЦ у натурі, а так само їх використання не за призначенням, відсутності матеріальних, трудових або будь-яких інших виробничих ресурсів у покупця.
Податкові накладні не містять недоліків форми, змісту або походження, тому є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.
Витрати, понесені позивачем при сплаті вартості товару, правомірно враховані ним при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо правомірності скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2013 №0000502260, №0000512260.
Щодо скасування податкових повідомлень-рішень, які відкликані податковим органом, а саме від 21.06.2013 №0000482260 та №000049226, то судом вірно зазначено наступне.
Згідно ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 6.3, п. 6.4 ст. 60 ПК України у випадках, визначених пп. 60.1.2, пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 цього Кодексу податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним: з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення; з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.
Як встановлено судом, податкові повідомлення-рішення №0000482260 та №0000492260 відкликані податковим органом, про що повідомлено позивача листом від 01.07.2012.
Одночасно позивачу надіслано податкове повідомлення-рішення від 21.06.2012 №0000502260, що містило зменшену суму зобов'язання з податку на прибуток та податкове повідомлення-рішення №0000512260 про грошове зобов'язання за платежем ПДВ.
В силу п. 6.3 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення №0000482260 (податок на прибуток) втратило силу і не спричиняє для позивача жодних наслідків.
Суми ПДВ та штрафних санкцій, призначені позивачу податковим повідомленням-рішенням №0000492260, відповідачем включено до складу податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №0000512260. Тобто, у вказаний спосіб відповідачем скасовано податкове повідомлення-рішення №0000492260, а тому, як вірно зазначено судом, воно так само не спричиняє для позивача жодних зобов'язань.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області відхилити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М. О. Федоров