23 квітня 2015 року м. Київ К/800/61260/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Калашнікової О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4
на постанову Покровського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2014 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року
у справі № 189/30/14-а
за позовом ОСОБА_4
до Олександрівської сільської ради Покровського районного Дніпропетровської області
третя особа - ОСОБА_5
про визнання дій протиправними, -
В січні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Олександрівської сільської ради Покровського районного Дніпропетровської області, третя особа ОСОБА_5 з вимогою скасувати рішення ради від 26 грудня 2013 року № 304-23/У1.
Постановою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2014року у справі № 189/30/14-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4, звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідач подав до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошував на відповідності судових рішень обставинам справи та вимогам законодавства України, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.
Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Олександрівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області від 26 грудня 2013 року № 304-23/УІ визначено:
- встановити і затвердити межу між присадибними земельними ділянками громадянки ОСОБА_5, що знаходиться в АДРЕСА_2 і громадян ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, що знаходиться в АДРЕСА_1 прямолінійно на відстані -0,95м. від кутів житлового будинку, господарських будівель, і споруд, починаючи від «червоної лінії» початку присадибних земельних ділянок і до кінця присадибних земельних ділянок вищевказаних громадян;
- землекористувачам ОСОБА_5 та ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 замовити розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у відповідних організаціях і встановити межі земельних ділянок в натурі (на місцевості), в тому числі межу між присадибними земельними ділянками на підставі розробленої документації.
Позивач вважає, що дане рішення є незаконним та підлягаючим скасуванню, так як відповідно до зборів уповноважених колгоспників колгоспу ім. Карла Маркса Покровського району від 25 червня 1990 року, протокол № 3 позивачу наділена земельна ділянка площею 0,15 га за адресою АДРЕСА_1.
Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення земельних спорів.
Згідно статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Частиною 3 статті 158 Земельного кодексу України встановлено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
З виписки з протоколу № 3 зборів уповноважених колгоспників колгоспу ім. Карла Маркса Покровського району Дніпропетровської області від 25 червня 1990 року вбачається, що позивачу дозволено будівництво житлового будинку на земельній ділянці площею 1500 кв.м., виділеною рішенням загальних зборів членів колгоспу.
Згідно виписки з рішення виконкому Покровської районної ради народних депутатів №188 від 24 серпня 1990 року ОСОБА_4 дозволено будівництво житлового будинку на земельній ділянці площею 1500 кв.м., виділеною рішенням загальних зборів членів колгоспу.
У відповідності до протоколу узгоджувальної комісії про розгляд спору з приводу встановлення межі між присадибними земельними ділянками ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5, комісією постановлено, із врахуванням обставин спору, щільності забудови господарських будівель, земельно-кадастрової документації, рекомендувати оптимальний варіант, який запропонував сам землекористувач ОСОБА_4, а саме: встановлення межі між суміжними землекористувачами відповідно до схематичного плану, який додається до протоколу (додаток 1). Землекористувачам в подальшому рекомендується погодити межу на місцевості і замовити виготовлення державних актів на земельні ділянки.
Рішенням ради №287-22/УІ від 28 жовтня 2013 року вирішено надати можливість встановити межі між присадибними ділянками, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 (ОСОБА_5) та АДРЕСА_1 (ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7) добровільно.
За наведених норм права, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови в позові, оскільки розмір земельної ділянки позивача не змінився, а рішення сільської ради прийнято в межах компетенції в спосіб та порядок, передбачений чинним законодавством України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, методика відстеження результативності рішення сільською радою була дотримана.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли оскаржувані рішення з дотриманням норм матеріального права та діючого законодавства України.
Згідно частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення судів попередній інстанцій підлягають залишенню без змін.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Постанову Покровського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року у справі № 189/30/14-а - залишити без змін.
Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: