23 квітня 2015 року м. Київ К/800/14183/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Островича С.Е.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.10.2013
та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014
у справі №818/6757/13-а
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області
про визнання протиправними та скасування рішень
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Суми) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.06.2010 №0013401701/0/40840, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 1259654,90 грн.; скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 07.06.2010 №0004632304/41869, яким застосовано суму штрафних санкцій - 77746,45 грн.; скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 07.06.2010 №0004642304/41871, яким застосовано суму фінансових санкцій - 7460,00 грн.
Справа переглядалася судами неодноразово.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій від 07.06.2010 №0004632304/41869 та рішення про застосування фінансових санкцій від 07.06.2010 №0004642304/41871, в задоволенні інших вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.06.2010 №0013401701/0/40840. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.06.2010 №0013401701/0/40840. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 залишено без змін.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновками акту перевірки відповідачем встановлені порушення позивачем вимог: статті 1, статті 5 Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі по тексту - Указ), в результаті перевищення в 3 кварталі 2008 року гранично допустимої суми виручки, визначеної для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб; підпункту «б» пункту 2.1 статті 2, підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, пункту 9.4 статті 9 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон №168/97-ВР), в результаті чого було донараховано до сплати податку на додану вартість в сумі 858416,00 грн.; частини 1 статті 3 Закону України від 23.03.1996 № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (далі по тексту - Закон №98/96-ВР); пунктів 1, 2, 3 статті 3 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі по тексту - Закон №2181-III).
Протягом 2008-2010 років позивач здійснював підприємницьку діяльність, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.
Свою діяльність, а саме поповнення рахунків мобільних телефонів та завантаження мобільного контенту через програмно-технічні комплекси самообслуговування (далі по тексту - ПТКС), позивач здійснював на підставі агентського договору від 17.07.2008 №63-КО та субагентського договору про здійснення приймання платежів для їх подальшого переказу від 11.01.2009, укладених з ТОВ «Пілігрім ЛТД» (м. Дніпропетровськ).
Перевіркою встановлено, що позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, в 3 кварталі 2008 року порушив статтю 1, статтю 5 Указу, в результаті перевищення гранично допустимої суми обсягів виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за звітний період та не має права на застосування спрощеної системи оподаткування з 4 кварталу 2008 року. Враховуючи зазначене, позивач, в порушення вимог пункту 2.1, підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, пункту 9.4 статті 9 Закону №168/97-ВР, не подав до податкового органу заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість в строк до 20.10.2008. Проведеною перевіркою з питань правильності нарахування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість встановлено порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону №168/97-ВР, в результаті не задекларованих суб'єктом підприємницької діяльності сум податкового зобов'язання на загальну суму ПДВ 858416,00 грн. З урахуванням вказаних порушень відповідачем донараховано позивачу до сплати в бюджет податку на додану вартість в сумі 858416,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд апеляційної інстанції виходив з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (пункт 4 статті 1 Указу).
У разі порушення вимог, встановлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу (стаття 5 Указу).
З матеріалів справи вбачається, що позивач в період з 01.04.2007 по 31.03.2010 здійснював підприємницьку діяльність знаходячись на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
17.07.2008 між ТОВ «Пілігрім ЛТД» (Агент) та позивачем (Субагент) укладений агентський договір №63-КО.
11.01.2009 між ТОВ «Пілігрім ЛТД» (Компанія) та позивачем (Агент) укладений субагенський договір про здійснення приймання платежів для подальшого переказу.
За умовами зазначених договорів ТОВ «Пілігрім ЛТД» доручає, окрім іншого, позивачу, використовуючи власні програмно-технічні комплекси «РегулПей», приймати від платників кошти, які у подальшому вилучаються із зазначених комплексів та перераховуються на розрахунковий рахунок, відкритий ТОВ «Пілігрім ЛТД» у банківській установі. В свою чергу, ТОВ «Пілігрім ЛТД» перераховує, отримані від позивача кошти, їх отримувачам (тобто особам, на рахунок яких зараховується сума платежу). За виконання умов зазначених договорів позивачу передбачена, у визначених в договорах розмірах, винагорода.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що готівкові кошти, отримані позивачем виконання умов договорів від 17.07.2008 та від 11.01.2009, не є виручкою останнього від реалізації послуг у розумінні положень Указу. Обсяг виручки фізичної особи - підприємця, що є платником єдиного податку і здійснює свою діяльність як комерційний представник за договором доручення, складається лише із суми винагороди.
При цьому, колегія суддів зазначає, що назва договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Пілігрім ЛТД», не спростовує їх правової суті. Договір комісії має багато спільного з договором доручення. Виконавець діє в інтересах і за рахунок довірителя, як у договорі доручення, так і в договорі комісії. Завдання обох договорів, як правило, полягає у здійсненні угод для іншої особи. Обидва договори призначені регулювати відносини з надання посередницьких послуг. Відмінність між цими договорами полягає в першу чергу в тому, що договір доручення є договором про представництво, тобто повірений діє від імені довірителя на підставі доручення, в той час як договір комісії не породжує відносин прямого представництва. Комісіонер діє, хоча і в інтересах комітента, але від власного імені, що виключає можливість виникнення відносин представництва.
За умовами вищезазначених договорів позивач прийняв на себе зобов'язання здійснювання приймання платежів (готівкових коштів у валюті України за допомогою ПТКС) від імені й в інтересах під контролем і за рахунок фінансової організації, яка має необхідні дозволи та ліцензії на здійснення діяльності з переказу коштів - ТОВ «Пілігрім ЛТД». Суд звертає увагу на те, що податковим органом законність зазначених договорів не спростовується.
Податковим органом не надано безумовних доказів того, що обсяг виручки позивача, яка складається лише суми винагороди, отриманої за умовами договорів доручення від 17.07.2008 та 11.01.2009, перевищує 500000,00 грн.
Відповідно до свідоцтв про сплату єдиного податку, позивач має право здійснювати наступні види діяльності: поповнення рахунків мобільного телефонів та завантаження мобільного контенту. Разом з тим, податковим органом не надано безумовних доказів здійснення позивачем операцій з продажу товарів (електронних ваучерів). Умови договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Пілігрім ЛТД», здійснення таких операцій не передбачали.
Крім того, правильними є висновки суду про скасування рішень відповідача про застосування штрафних санкцій від 07.06.2010: №0004632304/41869 та №0004642304/41871, оскільки у позивача відсутній обов'язок перейти з 01.10.2008 на загальну систему оподаткування, а за відсутністю фактів здійснення позивачем операцій з продажу товарів, робіт, послуг - відсутні підстави застосовувати у своїй діяльності реєстратор розрахункових операцій і придбавати торговий патент.
За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову повністю.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області відхилити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров