23.04.2015р. м. Київ К/800/4477/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Калашнікової О.В.
Васильченко Н.В.
Леонтович К.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року щодо заяви про зміну способу виконання постанови суду у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області про перерахунок пенсії, -
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 29 липня 2010 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зобов'язано провести ОСОБА_4 перерахунок пенсії з урахуванням щомісячного підвищення пенсії для учасників бойових дій на 150 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України на відповідний рік з 01 січня 2000 року, та з 01 липня 2006 року, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком з наступними її змінами згідно законів України, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області частково виконало постанову суду та здійснило перерахунок відповідно до вимог закону. Проте, постанова суду не виконана в частині виплати нарахованої суми в розмірі 72060,93 грн., що підтверджується листом головного управління № 963/П-11 від 14 травня 2012 року, отже нараховані боржником кошти не сплачені стягувачу.
30 серпня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та просив змінити спосіб виконання постанови Суворовського районного суду м.Одеси від 29 липня 2010 року по адміністративній справі №2-а-289/10, визначивши способом його виконання примусове стягнення з головного управління ПФУ в Одеській області на його користь нараховану доплату до пенсії у розмірі 72060,93 грн.
Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 07 жовтня 2013 року заяву задоволено: змінено спосіб виконання постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 29.07.2010 р. у справі № 2-А-289/10 з: "з зобов'язання головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_4 перерахунок пенсії з урахуванням щомісячного підвищення пенсії для учасників бойових дій на 150 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України на відповідний рік з 01 січня 2000 року, та з 01 липня 2006 року, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком з наступними її змінами згідно законів України, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим» на "стягнути з головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_2 нараховану доплату пенсії у розмірі 72060,93 грн.."
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову ухвалу, якою в задоволені заяви відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 07 жовтня 2013 року.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із пунктом 2 частини четвертої статті 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що зобов'язання, покладені на відповідача судом, є позовними вимогами як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які суд задовольнив.
Враховуючи положення статей 198, 223 КАС України, повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій.
Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення, не звернув увагу та не врахував відмінності між позовною вимогою як обраним судом видом захисту порушених прав позивача від способу виконання судового рішення як одного з його заходів, чим змінив постанову суду по суті за відсутності на це процесуальних повноважень.
Частиною першою статті 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.
«Захист порушеного права у судовому рішенні» і "спосіб виконання судового рішення" не є тотожними поняттями (процесуальними інститутами).
Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що приймаючи ухвалу про зміну способу виконання рішення суду, суд першої інстанції, фактично змінив його суть, що суперечить статті 263 КАС України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що зміна на підставі ст. 263 КАС Україи способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Отже, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання органу ПФУ здійснити виплату із зобов'язання на стягнення такої виплати є незаконною.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена в постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року справа 21-394а14, від 17 лютого 2015 року №21-622а14.
В силу ч.2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Ухвалу ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: (підписи)