23.04.2015р. м. Київ К/800/7641/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Калашнікової О.В.
Васильченко Н.В.
Леонтович К.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області на постанову Кіровського районного суду м. Макіївки від 07 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області про перерахунок пенсії,-
В серпні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області про визнання відмову відповідача неправомірною та зобов'язання здійснити за заявою від 05 серпня 2013 року перерахунок пенсії з включенням у заробіток за визначений період сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати та виплатити недоплачену пенсію з урахуванням фактично отриманих сум.
Постановою Кіровського районного суду м. Макіївки від 07 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року, позов задоволено: визнано відмову управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області щодо невключення у заробіток ОСОБА_4 для перерахунку пенсії сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати неправомірною; рішення управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки № 1564/30 від 08 серпня 2013 року про відмову в перерахунку пенсії скасовано; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області здійснити за заявою від 05 серпня 2013 року перерахунок пенсії позивачу з включенням у заробіток за визначений період сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати та виплатити недоплачену пенсію з урахуванням фактично отриманих ним сум.
Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити у позові.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 перебуває на обліку УПФУ в Кіровському районі м. Макіївки в якості отримувача пенсії за віком. Пенсія призначена у відповідності до Закону України «Про державну службу».
05 серпня 2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку його пенсії відповідно до положень чинного законодавства з урахуванням вказаних у довідці УПСЗН Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради від 22 липня 2013 року сум матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати.
Рішенням УПФУ в Кіровському районі м. Макіївки № 1564/30 від 08 серпня 2013 року позивачу в перерахунку пенсії за його заявою відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що з урахуванням вимог ч. 2 ст. 37 Закону України "Про державну службу", ч. 2 статті 37-1 цього Закону, перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії. Таким чином, призначення державному службовцю пенсії та її перерахунок здійснюється з сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
Стаття 1 Закону України "Про оплату праці" визначає заробітну плату як винагороду, обчислену, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
У відповідності до статті 2 Закону України "Про оплату праці" основна заробітна плата -це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата -це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати -це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно зі статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, допомога для вирішення соціально-побутових питань та індексація доходів входили до системи оплати праці державного службовця, крім того, суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
При цьому слід зазначити, що неврахування відповідачем сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати як складової заробітної плати є перевищенням компетенції, оскільки згідно чинного законодавства пенсійний орган не наділений повноваженнями самостійно визначати структуру заробітної плати державного службовця для обчислення пенсії.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 14.05.2013р. в справі № 21-125а13 та 28.05.2013р. у справі №21-97а13, які з врахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковими для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.
Отже, суди попередніх інстанції обґрунтовано зобов'язали відповідача включити в перерахунок пенсії позивачу суми матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, допомоги на оздоровлення та суми індексації.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області залишити без задоволення.
Постанову Кіровського районного суду м. Макіївки від 07 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: (підпис)