Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків, вул. Мар"їнська, 18-Б-3
"18" лютого 2009 р. № 2-а-8012/08/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Спірідонов М.О.
за участю секретаря судового засідання Глазунова А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до
Контрольно-ревізійного управління в Харківській області третьої особи - начальника Контрольно-ревізійного управління в Харківській області ОСОБА_2
про
стягнення матеріальної допомоги та відшкодування моральної шкоди ,
Позивач,ОСОБА_1звернувся до адміністративного суду з аозовом до КРУ в Харківській області в якому просив суд стягнути з КРУ в Харківській області на його користь матеріальну допомогу у розмірі 7729,80 грн. та стігнути з КРУ в Харківській області на його користь 2000 грн.
В обгрунтування позову позивач вказав, що Наказом ГоловКРУ України від 09.02.07 №82-0 його було призначено на посаду першого заступника начальника Контрольно-ревізійного управління в Харківській області.
В період з грудня 2007 року по липень 2008 року він із незначними перервами, хворів, що підтверджується листками непрацездатності.
23 січня та 14 квітня 2008 року він приступав до роботи, але начальник КРУ в Харківській областіОСОБА_2безпідставно позбавив його робочого місця (службового кабінету).
Як вказав позивач, враховуючи, що його захворювання має психо-соматичний характер (бронхіальна астма) наслідком такого тиску та переслідування ставало загострення захворювання і він був змушений звертатися до закладів охорони здоров'я за допомогою.
Для придбання ліків як вказав позивач необхідні були гроші і 28 травня 2008 року він звернувся до начальника КРУ в Харківській області ОСОБА_2із письмовою заявою щодо надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань але відповідач відмовив йому в наданні матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.
Як вказав позивач вказане рішення відповідача, є незаконним, оскільки як вкзав позивач він має право, як державний службовець, на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яке передбачено абз.6 ст.33 Закону України «Про державну службу».
Також позивач зазначен, що не надання відповідачем йому матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань завдало йому глибоких моральних страждань та моральну шкоду.
Позивач в судове засідання з'явився та та підтримав позов у повному обсязі.
Представник відповідача та третьої особи в судове засідання з'явився та з позовом не погодились вказавши, що рішення про відмовуОСОБА_1в наданні матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.
Судом встановлено, що позивач Наказом ГоловКРУ України від 09.02.07 №82-0 був призначений на посаду першого заступника начальника Контрольно-ревізійного управління в Харківській області.
В період з грудня 2007 року по липень 2008 року позивач із незначними перервами, хворів.
28 травня 2008 року позивач звернувся до начальника КРУ в Харківській області ОСОБА_2із письмовою заявою щодо надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Згідно резолючій начальника КРУ в Харківськійобласті в заяві від 28.05.2008 року : «ОСОБА_3 до наказу згідно черговості» його проханнія було розглянуто.
Також судом встановлено, що у відповідност ідо довідки про доходи посадовий оклад ОСОБА_1 складає 2917 грн. 00 коп.
Вислухавши поясненя сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
У відповідност ідо вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конститцією ти законами України.
Згідно положень ст. 33 Закону України «Про державну службу» державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Відповідно до п.п.З п.2 постанови Кабінету Міністрів України від № 268 від 09.03.2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» затвердежної Мінюстом, керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці надано право надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).
Суд аналізую положення вище зазначених нормативного правових актів приходить до висновку, що законодавець закрепив право, а не обов'язок керівників органів надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань зазначивши одне єдине обмеження, що данна допомога повинна бути в межах, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника та не містить жодних інших підстав чи обмежень у разі яких керівник не має права відмовити у наданні вище зазначеної допомоги.
Отже виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що відповідач при не наданню позивачу допомогу для вирішення соціально-побутових питань діяв у відповідності до вимог чинного законодавства України, а отже жодні права позивача порушено відповідачем не було.
Що стосується стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди, то у відповідності до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними …діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Ст. 1167 ЦК України визначено, що підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, а саме, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У відповідності з п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судому практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодуванної немайнової шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних страждань.
Оскільки як вже було зазначено судом вище рішення відповідача по не наданню матеріальної допомоги є правомірним, а отже суд приходить дов исновку, що у позивача відсутні ті обставини визначені у ст.ст. 1166, 1167 ЦК України з якими законодавець пов'язує право на матеріальне та моральне відшкодування, а отже в цій частині позов не підлягає задовленню.
Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Контрольно-ревізійного управління в Харківській області, третьої особи - начальника Контрольно-ревізійного управління в Харківській області ОСОБА_2про стягнення матеріальної допомоги та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови виготовлено 23.02.2009 року
Суддя Спірідонов М.О.