вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
06.07.09Справа №2-а-1318/08
(12:00год.) м. Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії судів головуючого судді Кушнової А.О. , суддів Цикуренко А.С., Сидоренко Д. В., при секретарі Дрягіні В.П., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим, м.Сімферополь
до Фонду державного майна України, м.Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м.Севастополі
про визнання недійсним наказу
за участю представників сторін:
від позивача: Домбровська Юлія Василівна, довіреність 158-Д від 30.12.08,
від відповідача: Косарев Олексій Миколайович, довіреність № 1 від 09.01.09
від третьої особи: Косарев Олексій Миколайович, довіреність № 12 від 23.01.09
Суть спору: Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Фонду державного майна України про визнання недійсним наказу Фонду державного майна України від 15.07.08 № 822 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 05.03.01 № 357».
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.09.08 відкрито провадження по справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.09.08 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м.Севастополі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.10.08 провадження у справі зупинено за клопотанням позивача до закінчення касаційного провадження Вищим адміністративним судом України по справі № 2-11/4607-2007-А.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.11 08 провадження у справі поновлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.02.09 провадження у справі зупинено за клопотанням позивача до набрання законної сили рішенням по справі № 2-8/14949-2007А.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.05.09 провадження у справі поновлено.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що при прийнятті відповідачем наказу №822 від 15.07.08, яким внесені зміни до наказу від 05.03.2001 № 351, порушені положення ч. 5 ст. 124, ч. 4 ст. 136 Конституції України, п. 1, 5 ст. 1 Конституції Автономної Республіки Крим, п. 3 ст. 8 Закону України «Про Автономну Республіку Крим», ст.7 Закону України «Про приватизацію державного майна», оскільки Фонд майна АРК є органом приватизації в АР Крим, статус якого визначений Законом АР Крим «Про Раду міністрів АР Крим», відповідно до якого позивач є органом виконавчої влади зі спеціальним статусом та діє відповідно до Положення, затвердженого постановою Уряду від 02.11.1995р. №325 із змінами та доповненнями.
Так, позивач вважає, що оскаржуваним наказом відповідач перевищив свої повноваження, передбачені вищезазначеними нормами, шляхом виключення Фонду майна АР Крим з кола органів, уповноважених здійснювати функції з управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, але знаходиться на їх балансі. Позивач зазначає, що Фонд майна Автономної Республіки Крим підзвітний та підконтрольний Верховної Раді АР Крим та діє в межах наданих нею повноважень.
Відповідач проти позову заперечує, посилається на той факт, що діючим законодавством України не передбачений статус Фонду майна АР Крим як органу приватизації; вважає, що позивач є лише органом виконавчої влади АР Крим. Відповідач зауважує на тому, що функції з управління державним майном, яке в процесі приватизації не ввійшло до статутних фондів господарських товариств, але залишилось на їх балансі, на території АР Крим оспорюваним наказом відповідача передано Регіональному відділенню Фонду державного майна України в АР Крим та м.Севастополі, які раніше, а саме до видачі спірного наказу, здійснював позивач на підставі наказу Фонду державного май на України від 05.05.2001р. №357.
Також відповідач посилається на судові рішення Вищого адміністративного суду України, якими підтверджені повноваження Фонду державного майна України наділяти повноваженнями державні органи приватизації щодо здійснення приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд
Відповідно до пункту 1 Положення «Про Фонд майна в Автономній Республіці Крим» позивач є органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим зі спеціальним статусом, створеним відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995р. № 757/95 «Про органи приватизації в Автономній Республіці Крим» та підпорядкований Раді міністрів АР Крим (а.с.6-10).
Наказом Фонду державного майна України «Про результати виконання наказу ФДМУ від 09.06.99 № 1077 та наказів, виданих за результатами його виконання у 2000 році» № 357 від 05.03.2001р. забезпечення функцій з управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, але знаходиться на їх балансі, за територіальною ознакою - місцем розташування господарських товариств, згідно з чинним законодавством, покладається на Фонд майна АРК, регіональні відділення ФДМУ (а.с. 11).
Наказом Фонду державного майна України № 822 від 15.07.08 «Про внесення змін до наказу ФДМУ від 05.03.01 № 357» у пункті 3 наказу від 05.03.01 № 357 слова «Фонд майна АР Крим» виключені; забезпечення функцій з управління державним майном, яке не ввійшло до статутних фондів господарських товариств, але знаходиться на їх балансі, за територіальною ознакою - місцем розташування господарських товариств, згідно з чинним законодавством, покладені на Регіональне відділення ФДМУ в АР Крим та м.Севастополі (а.с. 12-13), однак позивач вважає такий наказ недійсним та просить визнати цей наказ недійсним.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, судова колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п.1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже “на підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Спірні правовідносини сторін регулюються статтями 2, 28 Конституції України Автономної Республіки Крим, статтею 7 Закону України «Про приватизацію державного майна», статтею 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Тимчасовим положенням про Фонд державного майна України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 №2558-ХІІ, Указом Президента України «Питання Фонду державного майна України» від 30.01.2007 №56/2007.
Відповідно до Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 №2558-ХІІ (далі - Положення №2558-ХІІ), Фонд державного майна України (Фонд) є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. Фонд у своїй діяльності підпорядкований і підзвітний Верховній Раді України. У своїй діяльності Фонд керується Конституцією і законодавчими актами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням. В Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі Фонд створює регіональні відділення. У разі необхідності Фонд має право створювати представництва в інших містах, а також районах України (пункти 1, 2, 3) (а.с. 41-44).
Пунктами 4, 5 Положення № 2558-ХІІ встановлено, що одним з основним завдань Фонду державного майна України є здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності, та продаж такого майна у процесі приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об'єктів незавершеного будівництва.
Пунктом 7 Указу Президента України «Питання Фонду державного майна України» від 30.01.2007 №56/2007 Фонду державного майна України постановлено здійснити у встановленому порядку заходи щодо створення в Автономній Республіці Крим відділення Фонду державного майна України, на виконання зазначеного Указу (а.с.49-50).
Наказом Фонду державного майна України «Про орган приватизації в Автономній Республіці Крим» від 28.02.2007 № 38-р з 01.03.2007 перейменовано Регіональне відділення Фонду державного майна України по м.Севастополю в Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, останньому надані повноваження по здійсненню політики у сфері управління, приватизації та оренди майна, що знаходяться на території Автономної Республіки Крим та належать до державної власності (а.с.37).
Суд при системному аналізі зазначених правових норм прийшов до висновку про те, що Фонд державного майна України наділяє повноваженнями державні органи приватизації щодо здійснення приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності. В свою чергу ці органи приватизації мають діяти тільки в межах наданих повноважень. Межі повноважень органів приватизації щодо здійснення приватизації названого майна визначає Фонд державного майна України.
Під визначеними межами повноважень щодо здійснення приватизації в таких випадках слід розуміти збільшення або зменшення цих повноважень в тому числі й позбавлення або скасування таких повноважень.
У випадку позбавлення органу приватизації повноважень щодо здійснення приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності, Фонд державного майна України відповідно має право наділити такими повноваженнями інший орган приватизації.
Таким чином, Фонд державного майна України наділяє (збільшує, зменшує, позбавляє) такими повноваженнями щодо здійснення приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності, й Фонд майна Автономної Республіки Крим та у разі позбавлення таких повноважень може надати такі повноваження іншому органу приватизації. Місце розташування такого майна не впливає на зміну повноважень.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що відповідно до статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендодавцями є:
- Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук;
- органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;
- підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.
Частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про приватизацію державного майна» державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні. Органи приватизації в Автономній Республіці Крим діють у межах повноважень, визначених Фондом державного майна України, і повноважень, делегованих Верховною Радою Автономної Республіки Крим щодо розпорядження майном, що належить Автономній Республіці Крим (частини перша, шоста).
Дійсно, Фонд майна Автономної Республіки Крим є органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, створеним відповідно до Указу Президента України «Про органи приватизації в Автономній Республіці Крим» від 18.08.1995 №757/95, який втратив чинність у зв'язку з Указом Президента України «Питання Фонду державного майна України» від 30.01.2007 №56/2007.
Фонд майна Автономної Республіки Крим був органом приватизації майна, що знаходиться як в загальнодержавній власності, так і у власності Автономної Республіки Крим та здійснював функції з управління державним майном, яке в процесі приватизації не ввійшло до статутних фондів господарських товариств, але залишилось на їх балансі, на території АР Крим на підставі наказу Фонду державного май на України від 05.05.2001р. №357, але у зв'язку з прийняттям спірного наказу відповідача №822 від 15.07.2008р. такі функції передані Регіональному відділенню Фонду державного майна України в АР Крим та м.Севастополі.
Однак, обсяг повноважень органів приватизації Автономної Республіки Крим встановлюється не законом, а Фондом державного майна України і Верховною Радою Автономної Республіки Крим з урахуванням наданих йому законом повноважень.
Ні в законі, ні в підзаконних актах не зазначено, які саме повноваження мають регіональні органи приватизації державного майна. Тобто визначення цих повноважень віднесено на розсуд Фонду державного майна України.
Судом встановлено, що наказом Фонду державного майна України від 28.02.2007 № 38-р «Про орган приватизації в Автономній Республіці Крим» на виконання абзацу 1 пункту 7 Указу Президента України №56/2007 від 30.01.2007 «Питання Фонду державного майна України» та з метою вдосконалення системи органів приватизації перейменовано Регіональне відділення Фонду державного майна України по м.Севастополю в Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м.Севастополі з 01.03.2007; надано Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м.Севастополі повноваження по здійсненню політики у сфері управління, приватизації та оренди майна, що знаходиться на території Автономної Республіки Крим та належить до державної власності (а.с. 37).
Правомірність вищезазначених положень наказу Фонду державного майна України від 28.02.2007 № 38-р неодноразово перевірялась судовими органами. , Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.06.07 по справі за касаційною скаргою Фонду майна АР Крим до Фонду державного майна України за участю третіх осіб Верховної Ради АРК та регіонального відділення Фонду державного майна України в АРК та м. Севастополі про визнання нечинним наказу ФДМУ № 933 від 15.06.06 «Щодо надання РВ ФДМУ по м.Севастополю повноважень по здійсненню приватизації об'єктів групи А та незавершеного будівництва державної власності, які розташовані на території АРК”, касаційну скаргу Фонду державного майна України задоволено, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.01.2007р. скасовано та залишено в силі постанову Господарського суду АР Крим від 07.11.2006р., якою у задоволенні позову відмовлено. Суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що саме Фонд державного майна України наділяє повноваженнями державні органи приватизації щодо здійснення приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності та саме Фонд державного майна України визначає межі повноважень органів приватизації щодо здійснення приватизації названого майна, а в разі позбавлення органу приватизації повноважень щодо здійснення приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності, Фонд державного майна України має право наділити такими повноваженнями інший орган приватизації (а.с. 28-32).
Постановою Вищого адміністративного суду України від 05.06.07 у справі за касаційною скаргою Фонду державного майна України при розгляді адміністративної справи за позовом Фонду майна АР Крим до Фонду державного майна України за участю третьої особи Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі про визнання нечинним наказу ФДМУ № 1244 від 10.08.06 «Щодо надання РВ ФДМУ по м. Севастополю повноважень по здійсненню приватизації об'єктів групи Ж державної власності, які розташовані на території АРК” касаційну скаргу Фонду державного майна задоволено, постанову Господарського суду АР Крим від 31.10.2006р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.01.2007р. скасовано, у задоволенні позову Фонду майна АР Крим відмовлено. При цьому судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла до висновків, аналогічних вищезазначеним (а.с. 33-36).
Отже, вищезазначеними судовими рішеннями Вищого адміністративного суду України накази ФДМУ № 933 від 15.06.06 та № 1244 від 10.08.06 визнані чинними та правомірними.
Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.10.08 у справі № 2-11/4607-2007А за касаційною скаргою Фонду майна АР Крим при розгляді справи за позовом Фонду майна АР Крим до Фонду державного майна України за участю третіх осіб Регіонального відділення Фонду державного майна України в АРК та м. Севастополі, Ради міністрів АРК, Верховної Ради АРК, Прокурора АРК про визнання нечинним наказу ФДМУ № 38-р від 28.02.07 «Про орган приватизації в Автономній Республіці Крим” встановлено, що єдиним повноважним органом приватизації державного майна в АР Крим є Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі (а.с. 77-80).
Колегія акцентує увагу учасників процесу на тому, що ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.04.09 у справі №2-8/14949-2007А/5002 апеляційну скаргу Фонду майна АРК на постанову Господарського суду АРК від 08.12.08 у справі за позовом Ради міністрів АРК до Фонду державного майна України за участю третіх осіб Фонду майна АР Крим, Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м.Севастополі, Верховної Ради АРК про визнання недійсним наказу від 28.02.07 № 38-р «Про орган приватизації в Автономній Республіці Крим» залишено без задоволення, а постанову Господарського суду АРК від 08.12.08, якою відмовлено в задоволені позову, залишено без змін (а.с. 107-118).
Згідно положень ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином не потребують доказування факти, встановлені вищезазначеними судовими рішеннями, про те, що Фонд майна АРК не є органом приватизації на території АР Крим, а лише органом виконавчої влади, який був тимчасово наділений Фондом державного майна України функціями з управління державним майном, яке в процесі приватизації не ввійшло до статутних фондів господарських товариств, але залишилось на їх балансі на території АР Крим та надалі з дотриманням діючого законодавства України позбавлений відповідачем цих повноважень.
Посилання позивача на норми Конституції АР Крим спростовуються положеннями ч. 2 ст. 2 та ст. 28 Конституції АРК, відповідно до яких у разі протиріччя положень нормативно-правових актів Верховної Ради АР Крим та актів Ради міністрів АР Крим Конституції України та законам України, діють положення Конституції України, закони України. Також, слід зазначити, що відповідно до вищезгаданих норм, нормативно-правові акти Верховної Ради АР Крим та Ради міністрів АР Крим з питань виконання делегованих відповідно до Конституції України державних виконавчих функції і повноважень на території АР Крим приймаються згідно Конституції України та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на їх виконання. Отже, застосуванню до спірних відносин підлягають Указ Президента України «Питання Фонду державного майна України» від 30.01.2007 №56/2007 та наказ Фонду державного майна України «Про орган приватизації в Автономній Республіці Крим» від 28.02.2007 № 38-р з 01.03.2007.
Судовою колегією встановлено, що правові підстави для задоволення позову відсутні.
У зв'язку зі складністю справи в судовому засіданні 06.07.2009 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. В повному обсязі постанова виготовлена 13.07.2009р.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Кушнова А.О.
Суддя Цикуренко А.С.
Суддя Сидоренко Д.В.