Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків, вул. Мар"їнська, 18-Б-3
29.01.2009 р. № 2-а-7813/08/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Спірідонов М.О.
за участю секретаря судового засідання Свіргун О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ТОВ "Фактор - Друк"
до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
про про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,
Позивач, ТОВ "Фактор - Друк" звернувся до адміністративного суду з позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові в якому просив суд Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0001140854/0 від 18 липня 2008 року.
В обгрунтування позову позивач вказав, що в період з 01.07.2008р. по 04.07.2008р. відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток Товариством з обмеженою відповідальністю „Фактор-Друк" з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток по правових відносинах з ТОВ Компанія „Техноспецторгпостач" за період з 01.08.2006 року по 30.09.2006 року. На підставі чого СПДПІ ВПП у м. Харкові було складено акт №1495/23106/20030635 від 11.07.2008р.
Як вказав позивач в акті було вказано, що в ході перевірки підприємства були надані документи, які підтверджують придбання у ТОВ Компанія „Техноспецторгпостач" паперу газетного форматом 84 см. на суму 70 943,16 грн., в тому числі ПДВ 11823,86 грн., а саме:
- у серпні 2006 року було придбано паперу на суму 35 443,16 у т.ч. ПДВ 5907,19 грн.
- у вересні 2006 року було придбано паперу на суму 35 500,00 у т.ч. ПДВ 5916,67 грн.
За придбаний папір ТОВ „Фактор-Друк" було сплачено ТОВ Компанія „Техноспецторгпостач" грошові кошти у сумі 70 943,16 грн., що було підтверджено банківськими виписками.
Як вказав позивач відповідно до документів наданих слідчим СВМП ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, а саме Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від18.01.2008р. по справі №2-5947-07 встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ Компанія „Техноспецторгпостач" місцезнаходження підприємства м. Київ, вул.. Урицького, 35 зареєстровано як платник податку ПДВ, засновником підприємства є ОСОБА_1, однак він дізнався про те, що є засновником та директором ТОВ Компанія „Техноспецторгпостач", після запрошення до органів податкової служби. Ніяких документів фінансово-господарської діяльності підприємства він не підписував, участі у формуванні статутного фонду не приймав, не підписував жодної податкової декларації, первинних бухгалтерських документів, договорів, актів виконаних робіт, на посаду директора нікого не призначав, наміру займатися підприємницькою діяльністю не мав, у трудових відносинах з вказаним підприємством не перебував та не мав реальної можливості впливати та контролювати як засновник на діяльність підприємства.
У зв'язку з чим в акті перевірки на підставі вищевказаних подій робиться висновок, що пунктом 1 статті 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити, цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства.
Відповідно до п. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним володінням ним...
В акті вказується, що порушення моральних засад суспільства полягає у здійсненні платником податків ТОВ Компанія „Техноспецторгпостач" діяльності, яка суперечить суті підприємництва, як діяльності, метою якої згідно зі ст. 42 ГК України є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
І відповідно до п.2 ст. 228, ст. 215 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
На підставі вищевказаного робиться висновок, що видаткові накладні складені від імені ТОВ Компанія „Техноспецторгпостач" серпня-вересня 2006р. не можуть бути визнані належною підставою для збільшення валових витрат ТОВ „Фактор - Друк" з вище викладеним позивач не згодет та ввадає висновки акту не обгрунтованими, а винесене на підставі акту перевірки податкове повідомлення-рішення винесене з порушення норм чинного законодаства України.
Представник відповідача в судове засідання з'явився та з позовом не погодився вказавши, що висновким акту перевірки є обгрунтованими, а винесене податкове повідомлення-решення є законним та обгрнунтованим.
Судом встановлено, що працівниками відповідача було проведено невиїзну документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор-Друк» за період з 01.08.2006 року по 30.09.2006 року, якою встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» 334/94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями, п. 2.4., п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, а саме : ТОВ «Фактор - Друк» завищено валові витрати за 9 місяців 2006р. у сумі 59 119,00 гри., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за 9 місяців 2006р. у сум і 14 780,00 грн.
Суд зазначає, що вказані порушення, згідно акту перевірки, виникли на піставі того, що податкові накладні виписані ТОВ Компанія «Техноспецторгпостач» реєстрацію якої визнано недійсною та визнано недійсним свідоцтво платника ПДП з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість, а саме з 11.11.2005р., а тому видаткові накладні складені від імені ТОВ Компанія „Техноспецторгпостач" з серпня-вересня 2006р. не можуть бути визнані належною підставою для збільшення валових витрат ТОВ „Фактор - Друк".
Відповідно до Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18.01.2008 по справі № 2-5947-07 визнано, статут ТОВ Компанії «Техноспецторгпостач», зареєстрований Солом'янською районною адміністрацією у м. Києві 12.11.2005р.. недійсним з часу реєстрації та визнано недійсною реєстрацію ТОВ Компанія «Техноспецторгпостач» в якості платника податку на додану вартість з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість, а саме з 11.11.2005р., що також підтверджено актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №1188 від 16.02.2008р. В рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 18.01.2008 по справі № 2-5947-07 зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним установчих документів ГОВ Компанія* «Техноспецторгпостач», наказу про призначення його на посаду директора вищезазначеного підприємства, анулювання свідоцтва про реєстрацію підприємства в якості платника податку на додану вартість, мотивуючи свої вимоги тим, що Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 12.10.2005 року було зареєстровано ТОВ Компанія «Техноспецторгпостач». місцезнаходження підприємства м. Київ, вул. Урицького, 35 зареєстровано як платник податку ПДВ, засновником підприємства є ОСОБА_1, однак він дізнався про те, що являється засновником та директором ТОВ Компанія «Техноспецторгпостач», після запрошення до органів податкової служби. Ніяких документів фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ Компанія «Техноспецторгпостач» він не підписував, участі у формуванні статутного фонду не приймав, не підписував жодної податкової декларації, первинних бухгалтерських документів, договорів, актів виконаних робіт, на посаду директора нікого не призначав, наміру займатись підприємницькою діяльністю не мав, у трудових відносинах з вказаним підприємством не перебував та не мав реальної можливості впливати та контролювати як засновник діяльність підприємства.
Також судом встановлено та не заперечувалось сторонами по справі , що ТОВ «Фактор Друк» на підставі усної домовленості та виставлених рахунків підприємство отримало від ТОВ Компанія «Техноспецторгпостач» папір газетний відповідно до наступних видаткових накладних:
- № 180801 від 18.08.2006р. на суму 29583,33 грн., (ПДВ 5916,67 грн.).
-№ 120901 від 12.09.2006р. на суму 29535,97 грн., (ПДВ 5907,19 грн.).
Сплату за отриманий папір здійснено у безготівковій формі у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.
Згідно отриманих видаткових накладних № 180801 від 18.08.2006р. на суму 29583,33 грн., (ПДВ 5 916,67 грн.) та № 120901 від 12.09.2006р. на суму 29535,97 грн., (ПДВ 5 907.19 грн.) ТОВ «Фактор-Друк» відображено валові витрати у 3 кварталі 2006р. по факту отримання паперу. Станом на 01.10.2006р. дебіторська/кредиторська заборгованість по розрахунках з ТОВ Компанія «Техноспецторгпостач» відсутня.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з настпних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
У відповідності до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.
Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 203 Цівільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо цйого недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Враховуючи, що визнаний відповідачем правочин між позивачем та ТОВ «Техноспецторгпостач» на думку відподача є никчемним, але з якого виникло господарське зобов'язання укладені юридичними особами, проявом вини юридичної особи у договірних відносинах є виключно винні дії уповноважених органів та посадових осіб. Органи юридичних осіб формуються з фізичних осіб, а вина визначається як психічне ставлення особи до скоєного протиправного діяння та його наслідків. Отже за змістом ст. 92 ЦК України доведення умислу у діях юридичної особи можливе через доведення умислу у діях фізичних осіб, які діяли від імені юридичної особи.
Суд зазначає, що зміст спірного договору не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.
Що стосується посилання відповідача на те, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18.01.2008р. по справі №2-5947-07 статут ТОВ Компанія „Техноспецторгпостач", зареєстрований Солом'янською районною адміністрацією у м. Києві 12.11.2005р., визнано недійсним з часу реєстрації. Також, визнано недійсною реєстрацію ТОВ Компанія „Техноспецторгпостач" в якості платника податку на додану вартість з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість. ТОВ Компанія „Техноспецторгпостач" виключено з реєстру платників податку на додану вартість з 11.11.2005р.
Суд зазначає, що вище вказанене рішення та пояснення ОСОБА_1 стосувались лише діяльності ТОВ Компанія „Техноспецторгпостач" та жодним чином не стосувались діяльності позивача.
Інших доказів щодо наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як ТОФ «Фактор-Друк» так і ТОВ Компанія „Техноспецторгпостач" за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення позивачем надано не було.
Суд зазначає , що доказів відсутності повноважень у посадових осіб ТОФ «Фактор-Друк» та ТОВ Компанія „Техноспецторгпостач" на укладання такого договору в момент його укладання суду позивачем не надано.
Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.
Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Суд зазначає, що на час як укладення угоди мід позивачем та ТОВ «Техноспецторгпостач» так і судового розгляду, згідно довідки з Єдиного державного реєстру від 31.10.2008 року № 2510140 ТОВ «Техноспецторгпостач» знаходиться в ньому та 06.10.2008 року внесено інформацію щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.
Виходячи з вище викладено суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон пов'язує настання наслідків никчемності угоди передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком відповідача, що правочин укладений між ТОФ «Фактор-Друк» та ТОВ Компанія „Техноспецторгпостач" є нікчемними та суперечить інтересам держави та суспільства.
Відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" ...не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.."
Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з і придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.
Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ.
Отже виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що видаткові накладні, які виписані ТОВ Компанія „Техноспецторгпостач" серпня-вересня 2006р. суму 70 943,16 грн., в тому числі ПДВ 11823,86 грн на виконання договору є чинними оскільки у відповідності до акту № 1188 реєстрацію ТОВ Компанія „Техноспецторгпостач" як платника ПДВ було скасовано 16.02.2008 року даною винесення акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, а отже вказані видаткові накладні є належними документами, що підтверджують право на податковий кредит, оскільки надані позивачу особою, яка на дату їх виписки не була платником ПДВ.
Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що оскаржене податкове повідомлення рішення № 0001140854/0 від 18 липня 2008 року винесено з порушення норм чинного законодаства України.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор - Друк" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - задовольнити у повному обсязі
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0001140854/0 від 18 липня 2008 року .
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови виготовлено 02.02.2009 року
Суддя Спірідонов М.О.