ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
місто Київ
17 год. 00 хв.
16.07.2009 р. № 3/556
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
доДержавного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія»
простягнення коштів
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 липня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі -Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія»(надалі -Відповідач) про стягнення з Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія»на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів відрахування за невиконання нормативу робочих місць призначені для працевлаштування інвалідів у 2002 році у розмірі 138 547,50 грн.; кошти стягнути на користь отримувача платежу до дохідної частини Державного Бюджету України на р/р 31219230700001 ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 24262621, код призначення платежу 50070000:01 адміністративно-господарська (штрафна) санкція за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2002 рік.
Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч вимог чинного законодавства України, яке регулює порядок працевлаштування інвалідів в Україні, Державним підприємством «Українська авіаційна транспортна компанія»у 2002 році фактично було працевлаштовано 5 інвалідів, тоді коли норматив працевлаштування інвалідів, згідно звіту про зайнятість інвалідів за формою 10-ПІ за 2002 рік, для Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія»становить 18 інвалідів.
Оскільки середньорічна заробітна плата на вказаному підприємстві у 2002 році становила 4 671,40 грн., як було зазначено представником Позивача, сума відрахувань за невиконання Відповідачем нормативу створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2002 році, становить 10 657,50 грн. Відповідачем впродовж 2002 року зазначену суму штрафних санкцій сплачено не було, у зв'язку з чим борг Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія»по сплаті до Державного Бюджету України в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів становить 138 547,50 грн.
Відповідач явку уповноваженого представника до суду не забезпечив та подав письмові заперечення на позов.
В обґрунтування заперечень на позов Державне підприємство «Українська авіаційна транспортна компанія»посилається на те, що Відповідачем не було порушено вимог чинного законодавства України у сфері працевлаштування інвалідів.
У запереченнях на позов Відповідач також вказує про пропуск Позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів та наполягає на відмові в задоволенні позовних вимог на цій підставі.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва
Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, гарантії їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, визначено Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(надалі -Закон).
Відповідно до статті 19 Закону (в редакції законів від 5 липня 2001 року та 21 листопада 2002 року, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин у 2002 році) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік -у кількості одного робочого місця. Керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Статтею 20 Закону (в редакції законів від 5 липня 2001 року та 21 листопада 2002 року, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин у 2002 році) підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Порядок і терміни сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду України соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина 6 Закону).
Відповідно до частини 7 статті 19 Закону порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту та сплати ними адміністративно-господарських санкцій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 затверджено «Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування»(надалі - Порядок).
Відповідно до пункту 2 Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Форму звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів»та Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів»затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42.
Процедуру сплати підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"»
Так, пунктом 2 вищевказаного Порядку встановлено, що роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на балансовий рахунок 2510 в установах комерційних банків до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Як випливає з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представника Позивача в судовому засіданні, 24 лютого 2003 року Державним підприємством «Українська авіаційна транспортна компанія»до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів було подано Звіт форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2002 рік.
Відповідач в поданих запереченнях на позов наполягає на застосуванні судом наслідків пропущення Позивачем строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як зазначено в Довідці Вищого адміністративного Суду України про результати вивчення та узагальнення судової практики застосування статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(Частина ІІ), з 1 січня 2006 року до спірних правовідносин у зазначеній категорії справ застосовуються строки звернення до суду, визначені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України. В той же час, стаття 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій застосовується до правовідносин, які існували у 2003, 2004 роках.
Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Господарський Кодекс України було прийнято 16 січня 2003 року та набрав чинності з 1 січня 2004 року.
До 1 січня 2004 року до відносин щодо строку позовної давності по сплаті адміністративно-господарських санкцій застосовувалися положення Цивільного Кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року (набрав чинності 1 січня 1964 року).
Відповідно до статті 71 Цивільного Кодексу Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Строк звернення до адміністративного суду -це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися із адміністративним позовом, але у задоволенні цього позову може бути відмовлено на тій підставі, що пропущено строк звернення.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд звертає увагу на те, що Позивач був обізнаним із фактом несплати штрафних санкцій Державним підприємством «Українська авіаційна транспортна компанія»за незабезпечення працевлаштування інвалідів у 2003 році. Норми законів, які регулюють відносини в сфері працевлаштування інвалідів та строків сплати штрафних санкцій за порушення вимог закону, офіційно оприлюднені у встановленому законом порядку і є загальновідомими.
Представником Позивача не надано жодних пояснень стосовно причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, а також не надано належних доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку звернення до суду.
Відтак, представником Позивача в судовому засіданні не зазначено про обставини, що можуть бути визнані судом поважними для пропущення строку звернення до суду.
Строк звернення до суду за захистом порушеного права, свобод та інтересів відраховується з моменту, коли Позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав.
Вивчивши матеріали справи, Суд встановив, що Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із порушенням строку звернення до суду, оскільки адміністративний позов подано до Окружного адміністративного суду міста Києва 24 липня 2008 року (про що свідчить відповідний реєстраційний напис на першій сторінці позовної заяви), а тому заявлені позовні не підлягають задоволенню з підстав пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 17, 94, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову -відмовити повністю.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н. Є. Блажівська