Апеляційний суд Житомирської області
Справа №289/1008/14-ц Головуючий у 1-й інст. Свінцицький Л. В.
Категорія 44 Доповідач Галацевич О. М.
29 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Галацевич О.М.
суддів Широкової Л.В., Борисюка Р.М.
з участю секретаря судового засідання Мишаковської В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Підприємства (Будинкоуправління №9) Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , треті особи - Городоцька селищна рада Радомишльського району Житомирської області, Макарівська квартирно-експлуатаційна частина Радомишльського району, про визнання ордеру недійсним, виселення із гуртожитку без надання іншого житлового приміщення та зустрічним позовом ОСОБА_1 до підприємства (Будинкоуправління №9) Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України, треті особи - Городоцька селищна рада Радомишльського району Житомирської області, Макарівська квартирно-експлуатаційна частина Радомишльського району, про визнання договору найму житлового приміщення укладеним,
за апеляційною скаргою Підприємства (Будинкоуправління №9) Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України,
на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2014 року, -
встановила:
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2014 року у задоволенні первісного позову Підприємства (Будинкоуправління №9) Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України (далі Підприємство (Будинкоуправління №9) до ОСОБА_1 про виселення із гуртожитку без надання іншого житлового приміщення та зустрічного позову ОСОБА_1 до Підприємства (Будинкоуправління №9) про визнання договору найму житлового приміщення укладеним відмовлено. Додатковим рішенням цього ж суду від 11 лютого 2015 року у задоволенні позову Підприємства (Будинкоуправління №9) про визнання недійсним ордеру №16 серія 1145 від 25.04.2013 року відмовлено.
В апеляційній скаргі Підприємство (Будинкоуправління №9), посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просило рішення у частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги вказало обставини, на які посилалось, як на підставу своїх позовних вимог. Крім того, апелянт зазначив, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, не встановив, яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин, що, на думку Підприємства (Будинкоуправління №9), призвело до ухвалення незаконного рішення.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
За змістом до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. 127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.
Згідно ст. 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень ( ст. 59 ЖК України).
Питання забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житловими приміщеннями» та Інструкцією «Про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженою Наказом Міністра оборони України №737 від 30.11.2011 року, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 10.01.2012 року за № 24/20337 (далі Інструкція).
Відповідно до 5.1, 5.2, 5.3 Інструкції, гуртожитки призначаються для тимчасового проживання військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей під час проходження ними військової служби або навчання у військових навчальних закладах Міністерства оборони України. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети житлові будинки, казарми та інші будівлі, які мають бути зареєстровані у виконавчому органі сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад або районній державній адміністрації. Жила площа в гуртожитках надається військовослужбовцям на час проходження служби у цьому населеному пункті рішенням КЕВ (КЕЧ) району за клопотанням командира військової частини. На підставі рішення про надання жилого приміщення КЕВ (КЕЧ) району видає військовослужбовцю
(працівнику) спеціальний ордер на жилу площу в гуртожитку, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення. Спеціальний ордер може бути визнаний недійсним відповідно до ст. 59 Житлового кодексу Української РСР.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом Міністерства оборони України від 20.06.2003 року № 210 відряджений до Національного космічного агентства України (далі НКАУ) та з 22.07.2003 року проходить військову службу у Головному центрі спеціального контролю Національного центру управління та випробувань космічних засобів (далі ГЦСК НЦУВКЗ) Державного космічного агентства України (а.с. 13,38).
Відповідно до його рапорту про виділення житлової кімнати у гуртожитку, за клопотанням начальника гарнізону та на підставі рішення про надання жилого приміщення від 25.04.2015 року начальником Макарівської КЕЧ цього ж числа видано спеціальний ордер № 16 серії 1145 на вселення його до кімнати АДРЕСА_1 (а.с. 53-54). Спірне приміщення є єдиним місцем проживання ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною довідкою (а.с.55).
Гуртожиток, у якому надано кімнату відповідачу, є відомчим житловим фондом Міністерства оборони України та перебуває на балансі Підприємства (Будинкоуправління №9), що підтверджується перевіркою Центрального управління військової служби правопорядку Міністерства оборони України від 08.02.2014 року (а.с. 10-11), та відомістю визначення залишкової вартості нерухомого майна будинкоуправління АДРЕСА_2 станом на 01.01.2001 року (а.с. 63-64).
22.05.2014 року позивачем направлено ОСОБА_1 вимогу про звільнення займаної ним житлової площі в гуртожитку до 29.05.2014 року.
Як на підставу своїх позовних вимог Підприємство (Будинкоуправління № 9) посилалось на норми ст.ст.127-129, 132 ЖК Української РСР, вищевказану Інструкцію, Положення про порядок забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців та працівників Національного космічного агентства України і Національного центру управління та випробувань космічних засобів, затверджене наказом НКАУ 13.03.2001 року №38, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.03.2001 року №280/5471 та зазначало, що ОСОБА_1 вселений у гуртожиток, призначений для проживання особового складу Міністерства оборони України, з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки проходить службу у Державному космічному агентстві України, яке не є військовим формуванням.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався нормами ст. 8 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод, ст. 47 Конституції України, ст.ст. 59,125,127-132 ЖК України, Інструкцією та виходив із того, що на час видачі відповідачу спеціального ордеру та по сьогоднішній день він є військовослужбовцем Збройних Сил України, відряджений до Державного космічного агентства України та проходить військову службу в Головному центрі спеціального контролю філії Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, який, оцінивши усі зібрані у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Доводи апелянта про відсутність законних підстав для вселення та проживання ОСОБА_1 у спірному житловому приміщенні спростовуються довідкою ГЦСК НЦУВКЗ Державного космічного агентства України (а.с. 13) та посвідченням офіцера серії НОМЕР_1 , які підтверджують його перебування на військовій службі у Збройних Силах України. У посвідченні також зазначено, що наказом Міністерства оборони України №210 від 20.06.2003 року ОСОБА_1 присвоєно відповідне звання. У графі «Посада, яку займає» зазначено «Відряджений до Національного космічного агентства України, призначений наказом МО України №210 від 20.06.2003року (а.с. 38).
У відповідності до п.п. 12 п. 10 Положення «Про державне космічне агентство України», затверджене Указом Президента України від 8 квітня 2011 року N 442/2011 голова ДКА України призначає на посаду, переміщує по службі відряджених до ДКА України військовослужбовців, а також вносить подання до Міністерства оборони України про присвоєння їм у встановленому порядку чергових військових звань
Відтак, ОСОБА_1 у зв'язку з відрядженням до Національного космічного агентства України (Указом Президента України № 1085/2010 від 9 грудня 2010 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Національне космічне агентство України було перейменовано на Державне космічне агентство України), не втратив статус військовослужбовця Збройних Сил України.
У зв'язку з цим є безпідставними посилання позивача на Положення про порядок забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців та працівників Національного космічного агентства України і Національного центру управління та випробувань космічних засобів, затверджене наказом НКАУ 13.03.2001 року №38, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.03.2001 року №280/5471. Крім того, п. 2.1. зазначеного Положення визначає особливості квартирного обліку військовослужбовців, відряджених до Національного космічного агентства України, та передбачає право, а не обов'язок військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, бути взятими на квартирний облік у даній установі та одержати в користування житло.
Крім того, позивач не довів того, що надане відповідачу житлове приміщення є гуртожитком, оскільки воно не зареєстровано у порядку визначеному п. 5.1 Інструкції у виконавчому органі Городоцької селищної ради (а.с. 135).
Посилання на неправильне застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Рішення у частині відмови у задоволенні зустрічного позову не оскаржувалось, а тому судом апеляційної інстанції не перевірялось.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції в межах апеляційного розгляду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування або зміни колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Підприємства (Будинкоуправління №9) Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України відхилити.
Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді: