Лугинський районний суд Житомирської області
Справа № 281/3485/14-ц
Провадження по справі 2/281/18/15
21 квітня 2015 року смт. Лугини
Лугинський районний суд Житомирської області
в складі головуючого-судді Нечуй Б.П.
за участі секретаря Гельвейчук І.А.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Олевського районного нотаріального окрузу Житомирської області, ОСОБА_4, про визнання договору іпотеки таким, що втратив чинність, та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, прийнятих судом під час розгляду справи, просив визнати іпотечний договір від 06.03.2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, ОСОБА_5 на квартиру №23, загальною площею 49,8 кв.м., що знаходиться у м. Олевську по вул.. Свято Миколаївській, буд 44 а таким, що втратив чинність; виключити з Державного реєстру іпотек реєстраційний номер 606 від 06.03.2007 року про реєстрацію договору іпотеки від 06.03.2007 року №607, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, ОСОБА_5 на квартиру №32, загальною площею 49,8 кв.м., що знаходиться в м. Олевськ по вул.. Свято Миколаївській, буд. 44; виключити з Державного реєстру заборон на відчудження майна - квартири №32, загальною площею 49,8 кв. м., що знаходиться в м. Олевськ по вул.. Свято Миколаївській, буд. 44.
В обґрунтування позовних вимог, які були ним підтримані в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 зазначив, що 06.03.2007 року між його сином ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено письмовий договір.
Згідно п.1 договору ОСОБА_2 надає позичальнику ОСОБА_5 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 10000 доларів США.
В Олевському районному суді в цивільній справі №287/268/13-ц знаходиться письмове підтвердження про погашення його сином ОСОБА_5 частини боргу в сумі 5250, 00 доларів США під розписку ОСОБА_2
Для забезпечення виконання боргових зобов'язань за Договором позики від 06.03.2007 року він з ОСОБА_2 06.03.2007 року уклали Договір іпотеки, відповідно до умов якого він із сином передали ОСОБА_2 нерухоме майно- квартиру, загальною площею 49,8 кв.м., яка знаходиться в м. Олевськ по вул.. Свято Миколаївській,44 а кв. 23 та яка належить йому згідно договору дарування.
28.06.2014 року його син ОСОБА_5 помер.
Вважає, що дія договору відповідно до законодавства України припинена після смерті позичальника, тобто його сина ОСОБА_5
Тому втративши право на вимогу до спадкоємця про виконання зобов'язань за договором, ОСОБА_2 автоматично втратив право на подачу позову про звернення стягненя на предмет іпотеки.
Законодавством передбачено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги позикодавця, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину.
Разом із тим зазначив, що він не отримував у спадщину нерухоме майно, право на яке підлягає державній реєстрації, а тому фактично звернення стягнення на майно не може й відбуватися.
Також вважає, що оскільки зобов'язання його покійного сина забезпечені іпотекою, тому вимоги ст.. 1281 ЦК України до даних правовідносин не можуть бути застосовані.
Право власності на квартиру, що є предметом іпотеки зареєстроване за ним.
Зазначив, що на підставі ст..ст. 607,608 ЦК України договір іпотеки припиняється.
ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Олевського районного нотаріального округу Житомирської області, ОСОБА_4 при винесенні рішення посилається на розсуд суду.
В свою чергу ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру №23, яка знаходиться по вул.. Свято Миколаївській, будинок 44-а у м. Олевську Житомирської області , житлова площа якої 26,4 кв.м., загальна площа 49,8 кв.м. та визнати за ОСОБА_2 право власності на неї в рахунок погашеня заборгованості ОСОБА_5 за Договором позики.
В обґрунтування позовних вимог, які ОСОБА_2 та його представником ОСОБА_3 були підтримані в судовому засіданні, зазначили, що 06.03.2007 року ОСОБА_2 надав у позику ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 10000 доларів США. На підтвердження зазначеного факту між ними того ж дня був укладений договір позики.
З метою виконання забезпечення зобов'язання, а саме: договору позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки. Предметом іпотеки за договором іпотеки є двокімнатна квартира №23, яка знаходиться по вул.. Свято Миколаївській, будинок 44-а у м. Олевську Житомирської області, житлова площа якої 26,4 кв.м., загальна площа 49,8 кв.м.
Так як в договорі позики не зазначений строк повернення коштів ОСОБА_2 19.08.2013 року підготовив вимогу на ім'я боржника ОСОБА_5, в якій вказав про необхідність повернення отриманих ним у позичку коштів, в тому числі і тих, передача яких підтверджена договором позики, у строк до 25.09.2013 року.
Незважаючи на неодноразові усні звернення як до боржника, так і до іпотекодавця за договором іпотеки з вимогою про повернення грошових коштів, ні боржник ні іпотекодавець своїх зобов'язань за укладеними договорами не виконали.
Наприкінці червня 2014 року ОСОБА_5, позичальник за договором позики, помер.
В позасудовому порядку ОСОБА_2 із ОСОБА_1 не досягли згоди на передачу у власність ОСОБА_2 предмета іпотеки.
Разом із тим, зазначили, що Верховий Суд України висловив свою позицію щодо вказаного питання у справі 6-124 цс13 від 11.12.2013 року.
ОСОБА_1 в судовому засіданні зустрічний позов ОСОБА_2 не визнав.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Олевського районного нотаріального округу Житомирської області, ОСОБА_4, про визнання договору іпотеки таким, що втратив чинність необхідно відмовити; в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно відмовити, виходячи із наступного.
В судовому засіданні судом встановлено, що 06.03.2007 року між сином позивача за первісним позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено письмовий договір позики.
Згідно п.1 договору ОСОБА_2 надав позичальнику ОСОБА_5 грошову позику в сумі 10000 доларів США.
В п. 2 зазначеного договору зазначено, що вказана сума надано строком до …… року.
Відповідно до п. 5 договору, всі будь-які майнові зобов'язання позичальника, які укладались та існували до 06.03.2007 року вважаються виконаними.
06.03.2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (згідно паспорту прізвище останнього ОСОБА_2) уклали договір іпотеки.
Згідно зазначеного договору предметом цього договору є надання іпотекодавцями в іпотеку нерухомого майна в забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_5 перед іпотекодержателем (ОСОБА_2І.), в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.
Відповідно до п. 2 вказаного договору за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_5, що випливають з договору позики від 04.05.2005 року.
Згідно п.7 договору іпотеки від 06.03.2007 року в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за договором позики іпотекодавеци (ОСОБА_1Д.) надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: житлову квартиру, що знаходиться за адресою: м. Олевськ вул.. Свято-Миколаївська,44 а кв.23, та яка належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 28.12.2004 року.
ОСОБА_5 28.06.2014 року помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 01.07.2014 року.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно, … що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту його нотаріального посвідчення (ч.1 ст. 585 ЦК України).
Згідно із частиною п'ятою статті 3 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV “Про іпотеку” іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про іпотеку”, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Згідно статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Відповідно до ст. 593 ЦК України
1. Право застави припиняється у разі:
1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;
2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;
3) реалізації предмета застави;
4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.
Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
2. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.
3. У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.
Разом із тим, ні ст. 17 Закону України “Про іпотеку”, ні ст. 593 ЦК України не містять такої підстави припинення договору іпотеки, як смерть боржника за основним зобов'язанням.
Крім того, відповідно до п.24 Договору іпотеки від 06.03.2007 року “термін дії договору - до повного виконання позичальником та іпотекодержателем зобов'язань за договором позики та всім додатковим угодам до нього”.
Однак, на час розгляду справи, ОСОБА_1 не надав належних і допустимих доказів того, що позичальник боргові зобов'язання виконав.
В постанові від 17.04.2013 року в справі №6-18цс13 Верховний Суд України зазначив наступне: "Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку іпотечного договору.
Відповідно до ст..608 ЦК України зобов'язання припиняються смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним із його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
У разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах майна, одержаного в спадщину.
Якщо іпотекодавець не погоджується забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником, договір іпотеки на підставі ч.1 ст. 523 ЦК України припиняється".
Посилання ОСОБА_1 на те, що договір іпотеки від 06.03.2007 року також вважається припиненим в зв'язку із тим, що він не погоджується забезпечувати виконання зобов'язань новим боржником, як це зазначено у висновку Верхового Суду України ( постанова від 17.04.2013 року в справі №6-18цс13) судом не береться до уваги, оскільки в зазначеній постанові містяться посилання на те, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах майна, одержаного в спадщину.
Із матеріалів справи вбачається, що житлова квартира, що знаходиться за адресою: м. Олевськ вул.. Свято-Миколаївська,44 а кв.23, яка є предметом іпотеки, належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 28.12.2004 року; доказів одержання останнім у спадщину після смерті ОСОБА_5 майна суду не надано.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 вважає, що дія договору іпотеки від 06.03.2007 року відповідно до законодавства України припинена після смерті позичальника, тобто його сина ОСОБА_5
За загальним правилом смерть фізичної особи - сторони зобов'язання - не припиняє зобов'язального правовідношення, оскільки майнові права та обов'язки померлого входять до складу спадщини та переходять до його спадкоємців (ст. 1218 ЦК України). Разом із тим, стаття 608 ЦК України визначає випадки, коли зобов'язання припиняється у зв'язку із смертю боржника або кредитора. Мова йде про випадки, коли зобов'язання нерозривно пов'язане із особою боржника або кредитора і у зв'язку з цим не може бути виконане або прийняте іншою особою.
Тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Олевського районного нотаріального округу Житомирської області, ОСОБА_4, про визнання договору іпотеки таким, що втратив чинність, задоволенню не підлягають.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, то суд вважає, що в задоволенні його необхідно відмовити, виходячи із наступного.
В судовому засіданні судом встановлено, що 06.03.2007 року між ОСОБА_2 та сином відповідача по зустрічному позову ОСОБА_5 було укладено письмовий договір позики.
Згідно п.1 договору ОСОБА_2 надав позичальнику ОСОБА_5 грошову позику в сумі 10000 доларів США.
В п. 2 зазначеного договору зазначено, що вказана сума надано строком до …… року.
Відповідно до п. 5 договору, всі будь-які майнові зобов'язання позичальника, які укладались та існували до 06.03.2007 року вважаються виконаними.
06.03.2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (згідно паспорту прізвище останнього ОСОБА_2) уклали договір іпотеки.
Згідно зазначеного договору предметом цього договору є надання іпотекодавцями в іпотеку нерухомого майна в забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_5 перед іпотекодержателем (ОСОБА_2І.), в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.
Відповідно до п. 2 вказаного договору за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_5, що випливають з договору позики від 04.05.2005 року.
Згідно п.7 договору іпотеки від 06.03.2007 року в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за договором позики іпотекодавеци (ОСОБА_1Д.) надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: житлову квартиру, що знаходиться за адресою: м. Олевськ вул.. Свято-Миколаївська,44 а кв.23, та яка належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 28.12.2004 року.
ОСОБА_5 28.06.2014 року помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 01.07.2014 року.
Договір позики - це один з видів зобов'язань, спрямованих на передачу майна.
Враховуючи, що договір - це взаємна угода сторін, тому в ньому містяться окремі положення, умови, визначаються права та обов'язки сторін. Сукупність вищезгаданих, погоджених сторонами умов і становить зміст договору.
Законодавче визначення договору позики є: "За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості" ч.1 ст.1046 ЦК України.
Договір позики є реальним, одностороннім, відплатним або безоплатним договором. Це значить, що він набуває чинності тільки після передачі майна, всі обов'язки покладені лише на позичальника і у визначених законом випадках договір позики може бути як оплатним так і безоплатним. Предметом договору позики є речі, визначені родовими ознаками, та грошові кошти.
Формою договору позики, за правилами ст. 1047 ЦК України, є письмова форма.
Ч.1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Разом із тим, договором позики від 06.03.2007 року не встановлено строк повернення позики.
В зустрічній позовній заяві позивач ОСОБА_2 посилається на те, що він 19.08.2013 року надсилав боржнику ОСОБА_5 вимогу, в якій було вказано про необхідність повернення отриманих останнім у позичку коштів, в тому числі і тих, передача яких підтверджена договором позики, в строк до 25.09.2013 року. Вимога була надіслана через засоби поштового зв'язку 20.08.2013 року.
Однак, в судовому засіданні судом не було встановлено та ОСОБА_2 та його представником ОСОБА_3 не було надано доказів того, що боржником ОСОБА_5 зазначену вимогу було отримано.
Крім того, у зазначеній вимозі від 19.08.2013 року не зазначено який саме борг має повернути ОСОБА_5 ОСОБА_2 саме за договором позики від 06.03.2007 року. Разом із тим, вказана вимога взагалі не містить ніяких посилань на договір позики від 06.03.2007 року, який був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5
Відповідно до п. 2 договору іпотеки за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_5, що випливають з договору позики від 04.05.2005 року.
Також, в договорі іпотеки від 06.03.2007 року невірно вказано прізвище іпотекодержателя, а саме: в договорі зазначено “Лугіна” замість “Лугина” (паспорт серія ВМ №1467980, виданий Олевським РВ УМВС України в Житомирській області 23.12.1997 року).
Однак, на час розгляду судом зазначеної справи вказані описки в договорі іпотеки не виправлені ( незважаючи на те, що згідно ухвали апеляційного суду Житомирської області від 05.03.2014 року, колегія суддів погодилась із висновком суду першої інстанції про те, що дійсно при укладенні договору іпотеки в тексті договору була допущена описка, а саме: в п.2 було невірно зазначено дату укладання договору позики 04.05.2005 року, а не 06.03.2007 року).
В судовому засіданні було встановлено, що 29.08.2014 року позивач по первісному позову ОСОБА_1 направив ОСОБА_2 листа з проханням повідомити його про суму заборгованості його сина ОСОБА_5 по договору позики (повідомлення про вручення поштового відправлення №1100100942664), проте, як було встановлено в судовому засіданні, відповіді ОСОБА_1 від ОСОБА_2 не отримав.
У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Згідно п. 16.5.1 Іпотечного договору від 06.03.2007 року з метою задоволення своїх вимог іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небуть із зобов'язань, передбачених договором позики, вони не будуть виконані; п.16.5.2 - у разі порушення іпотекодавцем обов'язків за цим договором іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань зі сплати кредиту та (або) відсотків, винагород, а в разі не виконання - звернути стягнення на предмет іпотеки; п. 16.5.3 - звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небуть із зобов'язань за договором позики у випадку порушення іпотекодавцем якого-небуть із зобов'язань, передбачених умовами договору позики.
Відповідно до приписів ст.. 33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Разом із тим, в судовому засіданні не було встановлено та позивачем по зустрічному позову ОСОБА_2 та його представником ОСОБА_3 не було доказів невиконання або неналежного виконання боржником ОСОБА_5 основного зобов'язання.
Не було встановлено в судовому засіданні також того, що ОСОБА_2 раніше ( до моменту звернення із зустрічним позовом до суду) звертався до боржника ОСОБА_5 та іпотекодавця ОСОБА_1 з вимогою про повернення грошових коштів.
Крім того, як вбачається із п.1 договору позики від 06.03.2007 року ОСОБА_2 надав позичальнику ОСОБА_5 грошову позику в сумі 10000 доларів США; із п.5 зазначеного договору вбачається, що всі майнові зобов'язання позичальника ОСОБА_5, які укладались та існували до 06.03.2007 року вважаються виконаними.
Разом із тим, згідно вимоги від 19.08.2013 року, яка додана до зустрічної позовної заяви ОСОБА_5 в строк до 09.03.2007 року повинен був повернути 5000 доларів США, решту 19000 доларів США строк повернення не вказаний.
Відповідно до ст.37 Закону України “Про іпотеку” передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Згідно п. 11 договору іпотеки від 06.03.2007 року, вартість предмету іпотеки - житлової квартири, що знаходиться за адресою: м. Олевськ вул.. Свято-Миколаївська,44 а кв.23, за домовленістю сторін була визначена в сумі 30456 грн.
Таким чином, вартість предмета іпотеки, зазначена у цьому пункті договору, є умовною вартістю предмета іпотеки на момент передачі його в іпотеку, тобто станом на 2007 рік.
Доказів щодо вартості предмету іпотеки на момент розгляду справи судом, позивачем по зустрічному позову та його представником у відповідності до ст.ст.10,60 ЦПК України не надано та відповідних клопотань під час розгляду справи не заявлялось.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 16, 20, 346, 523, 575, 593, 608, 1046,1047 Цивільного Кодексу України, ст..ст. 3 ,17, 23, 33, 36, 37 Закону України “Про іпотеку”, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Олевського районного нотаріального окрузу Житомирської області, ОСОБА_4, про визнання договору іпотеки таким, що втратив чинність відмовити.
В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Житомирської області через Лугинський районний протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до апеляційного суду Житомирської області через Лугинський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Б. П. Нечуй