Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/573/15-ц
30 квітня 2015 року Коростенський міськрайонний суд
Житомирської області
в складі головуючого судді Шульги О.М.
з секретарем Башинською Н.М.
за участю прокурора Фещенка В.П.
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Коростені цивільну справу за позовом Коростенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Коростенської міської ради до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Провідна" про стягнення коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, -
Прокурор звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 в якому зазначив, що 14.06.2013 року близько 10 години 40 хвилин по вул.Грушевського в м.Коростень, Житомирської області відповідач, керуючи автомобілем ВАЗ 21070020, реєстраційний номер АМ 47-18АК проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не дотримався безпечного інтервалу та дистанції, створив небезпеку для себе та інших учасників руху, що призвело до наїзду на велосипедиста ОСОБА_2, який рухався в попутному напрямку. В результаті наїзду Карпов отримав тілесні ушкодження у вигляді забійної рани середньої треті правого стегна, обширного садна і крововиливу потиличної ділянки, гемологічного забою головного мозку скронево-потиличної ділянки справа, уламкового перелому основи зуба верхніх відділів тіла хребця з поширенням лінії перелому на суглобові та поперечні відростки з обох сторін і зміщенням кісткових уламків шийного хребця, які згідно висновку судово-медичної експертизи №510 від 09.09.2013 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечні для життя і здоров"я. У зв"язку з отриманням зазначених тілесних ушкоджень Карпов перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Коростенської центральної міської лікарні з 14.06.2013 року по 24.06.2013 року і на його лікування було витрачено кошти в сумі 3445, 10 гривень. Вироком Коростенського міськрайонного суду від 23.10.2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України і призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.1 п.п."д" Закону України "Про амністію в 2014 році" звільнено від відбування призначеного покарання. У відповідності до ст.ст.1166, 1206 ЦК України просить стягнути з ОСОБА_1 на користь фінансового управління Коростенської міської ради кошти в сумі 3445 гривень 10 копійок, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.
Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "Провідна" залучена до участі в справі в якості співвідповідача ухвалою суду за клопотанням відповідача ОСОБА_1.
В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав і просив задовольнити з підстав, зазначених у позові, вказавши, що за позовними вимогами має відповідати саме ОСОБА_1.
Представник фінансового управління виконавчого комітету Коростенської міської ради в судове засідання не з"явився, письмово повідомив про можливість розгляду справи у його відсутності, в наданій суду заяві зазначив, що позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав і пояснив, що застрахував свою цивільну відповідальність в ПАТ "Страхова компанія "Провідна", тому , відповідно до ст.ст.22, 24 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик повинен покрити вказану в позові суму.
Представник ПАТ "Страхова Компанія "Провідна" в судове засідання не з"явився, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що відшкодування витрат закладові охорони здоров"я за лікування потерпілого від злочину покладається на особу, яка вчинила злочин, якою в даному випадку є ОСОБА_1
Вислухавши пояснення сторін та проаналізувавши їх в сукупності з дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, суд дійшов висновку про наступне:
Судом встановлено, що вироком Коростенського міськрайонного суду від 23.10.2014 року ОСОБА_1 засуджено за ст.286 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст.1 п."д" Закону України "Про амністію в 2014 році" звільнено від відбування призначеного покарання. Зі змісту вироку слідує, що ОСОБА_1 засуджений за те, що 14.06.2013 року близько 10 години 40 хвилин по вулиці Грушевського в м.Коростень, Житомирської області, навпроти будинку №183 в напрямку с.Поліське, керуючи автомобілем ВАЗ - 21070020, реєстраційний номер НОМЕР_1, в порушення вимог п.п.1.3, 2.3"б", 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не дотримався безпечного інтервалу та дистанції, створив небезпеку для себе та інших учасників руху, що призвело до наїзду на велосипедиста ОСОБА_2, котрий рухався в попутному напрямку. В результаті даної ДТП ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді забійної рани середньої треті правого стегна, обширного садна і крововиливу потиличної ділянки, гемологічного забою головного мозку скронево-потиличної ділянки справа, уламкового перелому основи зуба верхніх відділів тіла хребця з поширенням лінії перелому на суглобові та поперечні відростки з обох сторін і зміщенням кісткових уламків шийного хребця, які згідно висновку судово-медичної експертизи №510 від 09.09.2013 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечні для життя і здоров"я.
З довідки Коростенської ЦМЛ від 15.01.2015 року №115 слідує, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з 14.06.2013 року по 24.06.2013 року і вартість його лікування становить 3445 гривень 10 копійок.
Відповідно до ст. 93-1 КПК України, кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, стягуються судом при постановленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я, органу Міністерства фінансів України або прокурора в порядку, передбаченому статтею 28 та частинами другою і третьою статті 93 цього Кодексу.
У разі, коли при постановленні вироку рішення про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, не було прийнято, стягнення їх провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом осіб, зазначених у частині першій цієї статті. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочинного діяння, в разі закриття кримінальної справи чи відмови у порушенні справи за обставин, передбачених пунктами 3, 6, частини першої статті 6 , статей 7 , 7-2, 8-10 цього Кодексу.
Зі змісту вироку суду від 23.10.2014 року слідує, що питання відшкодування витрат понесених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину не було предметом судового розгляду.
Згідно ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи збоку потерпілого.
Згідно положень ч. 4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Посилання відповідача на те, що сума витрат понесена медичним об'єднанням на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 повинна відшкодовуватися страховою компанією, з якою він уклав договір обов'язково страхування цивільно-правової відповідальності, є безпідставними, оскільки з преамбули Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " слідує, що цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Виходячи із системного аналізу норм ст.ст.22- 24 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"( на які робить посилання відповідач ОСОБА_1П.) витрати, понесені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілих, не можуть бути стягнуті зі страховика, оскільки вони не є шкодою життю і здоров'ю потерпілого у розумінні цього Закону .
Так, витрати на стаціонарне лікування потерпілого поніс місцевий бюджет в особі закладу охорони здоров'я, а не потерпілий ОСОБА_2, тому належним відповідачем по справі є саме ОСОБА_1, а не страхова компанія "Провідна". При цьому ліміт відповідальності страховика не має правого значення для вирішення даного спору.
За таких обставин суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст.1166, 1206 ЦК України, Законом України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", -
Позовні вимоги Коростенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Коростенської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь фінансового управління виконавчого комітету Коростенської міської ради 3445 ( три тисячі чотириста сорок п"ять) гривень 10 копійок понесених витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.
В позові до Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Провідна" відмовити.
Судові витрати по справі віднести на рахунок держави, оскільки сторони звільнені від сплати судового збору на підставі п.п.8, 11 ст.5 Закону України "Про судовий збір".
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області через Коростенський міськрайонний суд шляхом подачі протягом десяти днів апеляційної скарги.
Суддя: