Справа № 279/65/15-ц
Провадження № 2/279/449/15
21.04.2015 року Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
у складі: головуючого судді Моголівець І. А.
з секретарем Война Ю.С.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гірпромтехніка” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання внести до трудової книжки запису про недійсність запису про звільнення та відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом до відповідача, просив :
· Поновити його на посаді водія автотранспортного засобу ТОВ "Гірпромтехніка";
· Стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.12.2014 р. по день поновлення на роботі;
· Зобов"язати відповідача внести до його трудової книжки запис про недійсність запису про звільнення;
· Стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 20 000 гривень,
який мотивував тим, що він 01.08.2014 року був прийнятий на роботу до відповідача на посаду водія автотранспортного засобу 5-го розряду. 26.12.2014 року відповідач звільнив його з роботи на підставі ст.41 п.2 КЗпП України у зв'язку з втратою довіри. Підставами для звільнення були надумані мотиви викрадення пального, якого не було, яке нічим не підтверджено. Крім того він не являвся матеріально-відповідальною особою.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали і просили його задовольнити з мотивів вказаних у позовній заяві. Крім того пояснили, що позивач працюючи водієм незначно відхилився від маршруту щоб набрати води біля джерела та справити природну нужду. Ніякого пального в нього не було нікому пального він продавав, ніхто цього пального не виявив і нікого з покупців не затримав. Викрадення та продаж пального це тільки припущення охорони, автомобіль ніхто не оглядав, акту про недостачу складено не було. На схемі руху автотранспорту підприємства конкретного маршруту не було. Договору про повну матеріальну відповідальність з підприємством він не укладав. Позивач вважає, що самим звільненням йому спричинено моральну шкоду. Підтвердити сварки в сім"ї чи дратівливість він не може.
Представники відповідача позов не визнали, пояснили, що впевнені у викраденні позивачем пального так як охорона бачила сторонній цивільний легковий автомобіль, хоча скільки було викрадено пального та кому воно було продано сказати не змогли. Підтвердили відсутність укладеного з позивачем договору про повну матеріальну відповідальність. Документів про недостачу складено не було.
Вислухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідача, дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності і давши їм оцінку, суд приходить до наступного.
Так, судом встановлено, що позивач перебував у трудових стосунках з відповідачем, працюючи з 01.08.2014 року водієм автотранспортного засобу.
Відповідно до наказу № 52-П від 26.12.2014 року відповідач звільнив позивача з роботи в зв'язку з втратою довіри, на підставі п.2 ст.41 КЗпП України, про що в трудовій книжці позивача під № 12 вчинено відповідний запис.
В Акті про проведення службової перевірки від 22.12.2014 року вказано, що 19.12.2014 року о 19 годині 38 хвилин охоронці підприємства зафіксували факт наближення до автомобіля позивача іншого цивільного автомобіля, що на їх думку, може свідчити про їх безпосередній контакт та передачу матеріальних цінностей.
У своєму письмовому поясненні від 23.12.2014 року позивач вказав, що з"їхав на другу сторону для того, щоб набрати води та по нужді.
Згідно наряду-замовлення по роботі на механізмі № 3138 від 19.12.14 р. вказано маршрут - "Завод - Рампа", "Забій-Ст.завод".
Згідно висновку Коростенського МВ УМВС від 29.12.2014 р. за результатами розгляду повідомлення щодо викрадення майна підприємства, факт крадіжки не підтвердився, кримінальне провадження не відкривалось.
Посадова інструкція позивача в 4 розділі містить пункт про несення матеріальної відповідальності та дбайливого ставлення до ввірених йому матеріальних цінностей, однак таке формулювання носить загальний характер і не складає основний зміст трудових відносин.
Відповідно до ст.41 ч.1 п.2 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір"я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Розірвання договору у випадках, передбачених цією статтею, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3, - також вимог статті 43 цього Кодексу.
Під час звільнення позивач в стані тимчасової непрацездатності чи у відпустці не перебував, профспілки на підприємстві не існує.
Таким чином судом встановлено, що при звільненні позивача відповідачем не було доведено самого факту крадіжки матеріальних цінностей, висновок про таку крадіжку ґрунтувався на припущенні, позивач не отримував вказане майно під звіт, не укладав з відповідачем письмовий договір про повну матеріальну відповідальність. Суд приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав передбачених п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України для розірвання з ним трудового договору.
У відповідності до ст.235 КзпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Позивача було звільнено 26.12.2014 року. Згідно довідки про середньоденну заробітну плату, середньоденна заробітна плата позивача складає 265 гривень 62 копійки. З часу звільнення позивача пройшло 77 робочих днів. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.12.2014 року до 21.04.2015 року складає 20 452,74 гривень (265,62 грн. х 77 днів).
Відповідно до пункту 2.10. Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України N 58 від 29.07.93 р., у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.
У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.
У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає
трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення.
Враховуючи те, що позивача звільнено з роботи незаконно, суд приходить висновку про недійсність записів в трудовій книжці про його звільнення.
Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Встановивши, що відповідачем було порушено право позивача на працю, суд вважає, що в нього виникло право на відшкодування моральної шкоди, оскільки таке порушення призвело до докладання позивачем додаткових зусиль для огранізації свого життя, так як заробіток на підприємстві відповідача був основним засобом його існування.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди також враховується мінімальний прожитковий мінімум на одну працездатну особу як мінімально можливий та необхідний мінімум для організації свого існування, мотиви, вказані позивачем на стягнення моральної шкоди та ступінь їх підтвердження, тому вимога позивача в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи вказане, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
До того ж, згідно ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача й судові витрати.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 88, 197 п.2, 213-215, 217-218, 224-226, 367 ЦПК України, ст.ст. 2, 41, 48, 235, 237 КЗпП України, суд -
Позов задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на роботі у Товаристві з обмеженою відповідальністю “ Гірпромтехніка” на посаді водія автотранспортного засобу 5-го розряду з 21.04.2015 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гірпромтехніка” на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу - 20 452,74 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гірпромтехніка” на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 500 гривень.
Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю “Гірпромтехніка” внести запис в трудову книжку ОСОБА_1 про недійсність запису про звільнення під № 12 від 26.12.2014 року.
Рішення в частині поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу із розрахунку за один місяць звернути до негайного виконання.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Гірпромтехніка” на користь держави судовий збір у розмірі 243 гривні 60 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особа, яка не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.
Суддя: І.А.Моголівець