Справа № 274/5606/13-ц
Провадження № 2/0274/49/15
08.04.2015 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого-судді Щербака Д.С., за участю секретаря Поступайло Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, органу приватизації - Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання недійсним і скасування розпорядження про приватизацію квартири, свідоцтва про право власності на квартиру,-
У вересні 2013 року позивачка - ОСОБА_1 звернулась з позовом до відповідачів - ОСОБА_2, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання недійсним і скасування розпорядження про приватизацію квартири АДРЕСА_1, свідоцтва про право власності на квартиру від 26 березня 2001 року, посилаючись на те, що вона на момент приватизації квартири відповідачем ОСОБА_2 і по теперішній час перебуває з ним в зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу вона разом з відповідачем ОСОБА_2 згідно рішення Бердичівської міської Ради від 3 листопада 1983 року за № 754 отримала ордер на спірну квартиру, в якій стали проживати разом і проживають по теперішній час.
Таким чином, приватизацію вказаної вище квартири відповідачем ОСОБА_2 на підставі розпорядження органу приватизації від 21 березня 2001 року за № 13379 без її згоди, а також без її участі в приватизації вважає не законним.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити з наведених у позові підстав.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав, не заперечив проти їх задоволення судом.
Представник відповідача Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні на підставі наданого суду письмового заперечення.
Суд, заслухавши думки сторін, представників, дослідивши зібрані матеріали справи та проаналізувавши їх в сукупності, приходить до висновку про наступне.
Згідно ст. 21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Одним із конституційних прав є право на житло. Гарантіями здійснення цього права є обов'язок створення державою умов, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду; надання державою та органами місцевого самоврядування відповідно до закону житла безоплатно або за доступну плату (ч. 1,2 ст. 47 Конституції України).
Згідно п. «а» ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: управління об'єктами житлово-комунального господарства, а згідно ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, яким є Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бердичівської міської ради.
Крім того, відповідно до п. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У відповідності до п. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно положень ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. В даному випадку ОСОБА_2 набув права власності згідно до норм чинного законодавства, в тому числі на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», що також було підтверджено в судовому засіданні та згідно показів представника позивача не оспорюється.
Відповідно до п. 1 ст. 383 Цивільного кодексу України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб. Теж саме передбачає і ст. 65 Житлового кодексу УРСР. Також цією статтею передбачено, що особи, які вселилися в жиле приміщення, як члени сім'ї наймача, набувають лише права користування жилим приміщенням, якщо при вселені між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. Щодо будь-яких угод між уповноваженим наймачем квартири та членами його сім'ї жодних доказів суду не надано.
Згідно п. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон), до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі Закон), визначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону, передача квартир здійснюється у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири.
Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина (ч. 3 ст. 8 зазначеного Закону).
У п.10 ст. 8 Закону зазначено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла.
Слід зазначити також, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі.
03 листопада 1983 року на підставі рішення виконкому Бердичівської міської ради народних депутатів за № 754 від 03.11.1983 року відповідач ОСОБА_2, разом з дружиною (позивачкою) ОСОБА_1 та сином ОСОБА_6 отримав на сім'ю ордер на право зайняття квартири за № АДРЕСА_1.
МК ВЖРЕП № 2, яким обслуговувався зазначений будинок на час приватизації, видало ОСОБА_2 довідку про склад сім'ї і наймача ізольованої квартири та займані приміщення, відповідно до якої вбачається, що у квартирі АДРЕСА_2 мешкає та має право на житло на момент введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» тільки ОСОБА_2
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.
На час приватизації спірної квартири перелік документів, необхідний для приватизації квартири (будинку), передбачено Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 № 56 (із змінами та доповненнями, внесеними наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.08.1994 № 72).
Так, згідно п. 20 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, при оформлені заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім'ї та займані приміщення. Відповідно до п. 21, зазначеного положення, у довідці вказуються члени сім'ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло. Як було встановлено в судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 на час приватизації не була прописана у спірній квартирі, що також підтверджується доданими до матеріалів справи документами.
Крім того, те що особа на час приватизації має бути прописана у квартирі передбачено також Постановою Кабінету міністрів України від 08.10.1992 за № 572 «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Таким чином, органом приватизації на підставі заяви ОСОБА_2 - уповноваженого наймача квартири, довідки ЖЕКу про склад сім'ї і наймача та займані приміщення, розрахунку площі квартири, керуючись положеннями Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, було прийнято розпорядження щодо передачі зазначеної квартири у приватну власність. На підставі зазначеного розпорядження видано свідоцтво про право власності. Суд звертає увагу на те, що документи підписані особисто заявником, як уповноваженим наймачем квартири за № 54, що розташована по вул. Л.Карастоянової, 24 та єдиною особою яка в ній проживає та прописана.
Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 79, 88, 208-210, 212-215, 218, 222, 223, 294 ЦПК України, суд, -
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, органу приватизації - Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання недійсним і скасування розпорядження про приватизацію квартири, свідоцтва про право власності на квартиру відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії даного рішення.
Суддя: Д.С. Щербак