83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
13.08.09 р. Справа № 15/195
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-транспортна компанія „АлТранс” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 35292565)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Ландорра” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 24465962)
про стягнення основного боргу в сумі 7000,00 грн., пені в сумі 1286,06 грн., 3% річних у розмірі 152,23 грн., інфляції в сумі 813,22 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Мозкова І.В. за довіреністю № 2 від 10.06.2009 р.
від відповідача: не з'явився
До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-транспортна компанія „АлТранс” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “Ландорра” м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 7000,00 грн., пені в сумі 1286,06 грн., 3% річних у розмірі 152,23 грн., інфляції в сумі 813,22 грн.
Ухвалою суду від 24.07.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/195, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.
У порушення вимог ухвали суду від 24.07.2009 р. відповідач в судове засідання 13.08.2009 р. не з'явився, витребувані документи до суду не надіслав.
Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд -
01.08.2008 р. сторони уклали договір купівлі-продажу № 13/11 АЛ, згідно якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар згідно даного договору.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що сума договору вказується в специфікаціях, що є його невід'ємною частиною.
Згідно п. 2.2 договору покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця згідно рахунку-фактури по факту поставки товару, але не пізніш 5 днів після поставки товару.
Відповідно до п. 2.4 договору оплата за товар можлива з відстроченням платежу, при цьому вказані відстрочки обумовлюються сторонами та оформлюються додатковою угодою, підписаною уповноваженими особами сторін.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.
До договору сторони уклали специфікацію, якою передбачили найменування, кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару. Завірені копії договору та специфікації додані до позовної заяви.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти платіжним дорученням № 757 від 23.07.2008 р. в сумі 17500,00 грн. як передоплату. Після здійснення позивачем передачі відповідачу товару за видатковою накладною № 235 від 25.07.2008 р. на суму 15770,05 грн., позивач повернув відповідачу різницю між передоплатою та вартістю фактично переданого товару згідно платіжного доручення № 610 від 30.07.2008 р. та списав як мізерно малу суму 0,05 грн. Вказані обставини підтверджуються податковою накладною № 235 від 23.07.2008 р., рахунком № 235 від 19.06.2008 р., банківськими виписками та бухгалтерською довідкою № 46 від 31.07.2008 р. Завірені копії вказаних документів додані до позову.
08.08.2008 р. на виконання договору купівлі-продажу № 13/11 АЛ від 01.08.2009 р. позивачем було передано відповідачу товар за видатковою накладною № 398 на суму 8092,50 грн. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписом уповноваженої особи, яка фактично отримала товар для відповідача, на видатковій накладній в графі „Прийняв”, скріпленим печаткою відповідача, а також податковою накладною № 398 від 08.08.2008 р., рахунком № 398 від 08.08.2008 р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.
Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 13/11 АЛ від 01.08.2008 р. суд робить виходячи з того, що умовою поставки в податкових накладних та рахунках вказаний саме договір № 13/11 АЛ від 01.08.2008 р. Крім того, найменування, кількість та ціна товару, зазначеного у накладних, повністю відповідають тим, що вказані у специфікації до договору.
Позивач надав до суду акт звірки взаєморозрахунків, який повністю відображає правовідносини сторін. В акті відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем станом на 01.10.2008 р. в сумі 8092,50 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі.
Відповідач платіжним дорученням № 1023 від 13.10.2008 р. оплатив товар, отриманий згідно накладної № 398 від 08.08.2008 р., частково на суму 1092,50 грн. Вказане підтверджується банківською випискою, завірена копія якої міститься в матеріалах справи.
Таким чином, залишилася неоплаченою частина поставленого за спірною видатковою накладною товару на суму 7000,00 грн. (8092,50 грн. - 1092,50 грн. = 7000,00 грн.).
Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:
Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 13/11 АЛ від 01.08.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Спірний договір з врахуванням специфікації як його невід'ємної частини містить усі істотні умови, необхідні для договорів купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договору або іншого правочину.
Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
В договорі купівлі-продажу № 13/11 АЛ від 01.08.2008 р. сторони передбачили, що покупець здійснює оплату отриманого товару протягом 5 днів з моменту поставки, тобто від дати підписання накладної.
Виходячи з того, що відповідач за видатковою накладною № 398 отримав товар від позивача 08.08.2008 р., строк оплати наступив у період з 09.08.2008 р. по 13.08.2008 р. включно, а вже з 14.08.2008 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого від позивача товару на суму 7000,00 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.
Позивач надав до суду заяву від 12.08.2009 р. про уточнення до позовних вимог стосовно зменшення розміру пені. До уточнення позивач додав докази його поштового відправлення відповідачу 12.08.2009 р., тобто на день судового слухання відповідач ще не міг отримати такої заяви. З метою дотримання процесуальних прав відповідача суд не приймає до розгляду вказану заяву.
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачем позивач, керуючись п. 4.2 договору, нарахував відповідачу пеню за період з 14.08.2008 р. по 23.04.2009 р. в розмірі 1286,06 грн. (розрахунок доданий до позову).
Пунктом 4.2 договору передбачено, що у випадку порушення строку оплати, встановленого п. 2.2 та п. 2.4 даного договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від суми несвоєчасно перерахованих грошових коштів за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Законом або договором не встановлено іншого строку для нарахування пені. Пункт 4.2 договору не передбачає вказівки на незастосування норми ст. 232 п. 6 ГК України або умови нарахування пені до дати фактичного виконання зобов'язання за договором. Нарахування пені за кожний день прострочення означає встановлений порядок такого нарахування, а не період нарахування.
Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду пеня нараховується за період з 14.08.2008 р. (початок прострочення виконання грошового зобов'язання) по 12.02.2009 р. (закінчення строку нарахування згідно ст. 232 ч. 6 ГК України) та складає: 1) за період з 14.08.2008 р. по 13.10.2008 р.: 8092,50 грн. х 2 х 12% х 61 день : 366 днів = 232,70 грн.; 2) за період з 14.10.2008 р. по 31.12.2008 р.: 7000,00 грн. х 2 х 12% х 79 днів : 366 днів = 362,62 грн.; 3) за період з 01.01.2009 р. по 12.02.2009 р.: 7000,00 грн. х 2 х 12% х 43 дні : 365 днів = 197,92 грн. Загальна сума пені складає: 323,70 грн. + 362,62 грн. + 197,92 грн. = 884,24 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 1286,06 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 884,24 грн. В частині стягнення пені на суму 1286,06 грн. - 884,24 грн. = 401,82 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачем позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу інфляцію в сумі 813,22 грн. та 3% річних в розмірі 152,23 грн. (розрахунок доданий до позову).
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.
Перевіркою розрахунків суми інфляції та 3% річних судом встановлено, що дані розрахунки позивача відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймаються судом як належні докази у даній справі.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в розмірі 813,22 грн., 3% річних в сумі 152,23 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог - на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову - на позивача.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 р. № 693 на день подання позову до суду - 22.07.2009 р. розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу складав 118,00 грн., тому саме ця сума підлягає врахуванню при пропорційному стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Ландорра” (юридична адреса: 83054, м. Донецьк, вул. Собінова, 151; код ЄДРПОУ 24465962; рахунок 26004000100033 в філії ДД ТОВ УКБ „Камбіо”, МФО 394523) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-транспортна компанія „АлТранс” (юридична адреса: 83062, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 15-А/17; код ЄДРПОУ 35292565; рахунок 26000109376000 в ДОД ВАТ „Райффайзен Банк „Аваль”, МФО 335076) суму 8849,69 грн. (а саме: основний борг на суму 7000,00 грн., пеню в сумі 884,24, інфляцію в розмірі 813,22 грн., 3% річних в сумі 152,23 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 97,57 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 112,87 грн.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 401,82 грн.
У судовому засіданні 13.08.2009 р. оголошено рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Богатир К.В.
Нєразік М.М.
тел. 381-91-18
Надруковано у 3 примірниках:
1 - позивачу
2 - відповідачу
3 - господарському суду Донецької області