ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 54/157
08.07.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колорит"
про стягнення 30 220,45 грн.
Суддя Демченко Т.С.
Представники:
від позивача Карпенко Д.В., за дов. б/н від 08.01.2009 р.
від відповідача не з'явився
У судовому засіданні 08.07.2009 р. за згодою представника позивача відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колорит" про стягнення 15 930,15 грн. основного боргу, 4 504,03 грн. пені, 594,57 грн. процентів річних, 4 779,05 грн. штрафу та 4 412,65 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті товару, поставленого позивачем за договором постачання № 0345/18-07 від 28.11.2007 року.
Ухвалою суду від 27.04.2009 р. порушено провадження у справі № 54/157, розгляд справи призначено на 27.05.2009 р.
Позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, а у разі відсутності -на майно, що належить відповідачу. Судом відмовлено у задоволенні заявленого клопотання, оскільки позивачем не надано жодних доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Представник відповідача у судове засідання 27.05.2009 р. не з'явився, витребуваних документів суду не надав, через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника відповідача. Клопотання судом задоволено, розгляд справи відкладено на 17.06.2009 р.
У судове засідання 17.06.2009 р. представник відповідача не з'явився, через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав відзив, в якому заперечив проти вимог позивача, пославшись на те, що повноваження осіб, чий підпис стоїть на товарно-транспортних накладних, на прийняття товару не підтверджений довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей. Крім цього, відповідач посилається на пропуск позивачем позовної давності щодо вимог про стягнення пені та штрафу.
Представником позивача подано клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.
У зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи відкладено на 08.07.2009 р.
У судове засідання 08.07.2009 р. представник відповідача не з'явився. Через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника. Суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання, оскільки позивач не позбавлений можливості бути представленим у судовому засіданні його керівником або іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами відповідно до ст. 28 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд
28.11.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колорит" в особі Ніжинської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колорит" був укладений договір поставки № 0345/18-07, відповідно до умов якого позивач, як постачальник, зобов'язався поставити відповідачу продукцію, вироблену позивачем (у подальшому -товар), а відповідач, як покупець, зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах договору (п. 1.1. договору).
Право власності на товар відповідно до п. 4.6. договору переходить до відповідача після фактичного приймання товару.
Укладений між сторонами договір за своєю правової природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтями 655, 656 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Як передбачено ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купiвлi-продажу.
На виконання умов договору 06.12.2007 р. та 12.12.2007 р. позивач поставив відповідачу товар на суму 15 930,15 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № РН-0000154 від 06.12.2007 р. та № РН-0000339 від 12.12.2007 р., підписаними представниками обох сторін та скріпленими відбитками печаток позивача і Ніжинської філії відповідача.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Згідно з п 4.2. договору поставка товару здійснюється транспортом позивача, вартість доставки включена у вартість товару.
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 5.4. договору передбачено, що оплата товару здійснюється з відстрочкою платежу на 14 календарних днів.
Таким чином, товар за накладною від 06.12.2007 р. відповідач повинен був оплатити у строк до 20.12.2007 р., а за накладною від 12.12.2007 р. -до 26.12.2007 р.
Відповідач не оплатив поставлений позивачем товар, що підтверджується довідкою АБ "Південний" № 31 Б/Т від 21.05.2009 р., якою обслуговуючий банк позивача підтвердив, що за період з 06.12.2007 р. по 21.05.2009 р. на поточний рахунок позивача, відкритий у цій банківській установі, кошти від відповідача не надходили. Відповідач зазначені обставини не спростував.
За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем становить 15 930,15 грн., її розмір належним чином доведений та документально підтверджений. З огляду на зазначене, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Позивач просить стягнути з відповідача 4 504,03 грн. пені за період з 21.12.2007 р. по 20.03.2009 р. та 4 779,05 грн. штрафу. Пунктами 6.3., 6.6. договору передбачено, що у разі порушення строків оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, а за ухилення від сплати вартості товару протягом 30 днів після терміну відстрочки -штраф у розмірі 30% від вартості поставленого товару.
Позовні вимоги про стягнення пені та штрафу не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Так, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Частиною 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання.
Як передбачено ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У поданому відзиві, як на підставу своїх заперечень, відповідач заявив про сплив позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові в частині стягнення пені та штрафу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач просить стягнути з відповідача 4 412,65 грн. інфляційних втрат та 594,70 грн. процентів річних за період з 21.12.2007 р. по 20.03.2009 р.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум інфляційних втрат та процентів річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення процентів річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню за розрахунками позивача.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів повної оплати товару та не навів підстав для звільнення його від обов'язку його оплатити.
З урахуванням викладених вище фактичних обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 20 937,50 грн.
Заперечення відповідача щодо ліквідації Ніжинської філії відхиляються судом з огляду на нижчевикладене.
Як передбачено ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі -позивачами і відповідачами -можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, якими є підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі -підприємства та організації).
Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Відповідно до ч. 5 ст. 55, ч. 4 ст. 64 ГК України суб'єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.
Таким чином, стороною у справі є сама юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, а отже, стягнення заборгованості має здійснюватись саме з юридичної особи.
Відповідно до п.-п. а) п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України, становить 1% ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю зокрема у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Заявлена позивачем ціна позову становить 30 220,45 грн., сума державного мита з якої складає 302,20 грн. Позивачем при поданні позову сплачено державне мито в розмірі 2 303,22 грн., а тому сума в розмірі 2 001,02 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колорит" (02094, м. Київ, вул. Попудренко, буд. 15-А, код ЄДРПОУ 34476834, п/р 26008169800098 у КРД ВАТ "Кредитпромбанк", а у випадку відсутності коштів -з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" (98612, м. Ялта, вул. Жовтнева, буд. 8, кв. 32, код ЄДРПОУ 32362063, п/р 260073123701 у ФАБ "Південний", м. Ялта, МФО 384522) 15 930 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять) гривень 15 коп. основного боргу, 4 412 (чотири тисячі чотириста дванадцять) гривень 65 коп. інфляційних втрат, 594 (п'ятсот дев'яносто чотири) гривні 70 коп. процентів річних, 209 (двісті дев'ять) гривень 38 коп. державного мита та 81 (вісімдесят одну) гривню 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" (98612, м. Ялта, вул. Жовтнева, буд. 8, код ЄДРПОУ 32362063, п/р 260073123701 у ФАБ "Південний" м. Ялта, МФО 384522) з Державного бюджету України надмірно сплачене платіжним дорученням № 918 від 20.03.2009 р. державне мито у сумі 2 001 (дві тисячі одну) гривню 02 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.
Суддя Т.С. Демченко
Датою підписання повного тексту рішення є 30.07.2009 р.