ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 44/90
09.04.09
За позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з
обмеженою відповідальністю “Німецьке індустріальне представництво”
До Закритого акціонерного товариства “Холдингова компанія “Бліц -інформ”
про стягнення 2 277 922,47 грн.
Суддя Чеберяк П.П.
Представники:
від позивача Деменюк Я.С. (довіреність б/н від 05.02.2009 р.)від відповідача Фурсік Н.О. (довіреність № 47/17 від 03.10.2007 р.)
Рішення прийняте 09.04.2009 p., оскільки в судовому засіданні 02.04.2009 р. оголошено перерву в порядку ч. 3 ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 17.03.2009 р. розгляд справи відкладався у відповідності до п. 1 ст. 77 ГПК України
Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Німецьке індустріальне представництво” (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з закритого акціонерного товариства “Холдингова компанія “Бліц -інформ” 2 277 922,47 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2009 року порушено провадження та призначено розгляд справи на 17.03.2009 року.
Представником позивача до суду було подано клопотання б/н від 02.04.2009 р. про уточнення позовних вимог, відповідно до якого просить зменшити загальну ціну позову на 184 166,40 грн. в зв'язку з помилкою позивача при розрахунку курсової різниці.
Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті заявленого позову, підтримав уточнені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві б/н від 06.02.2009 р., клопотанні про уточнення позовних вимог б/н від 02.04.2009 р., та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги в частині існування заборгованості в розмірі 463 616,30 грн., проти позову в частині суми курсової різниці та залишку суми товарного кредиту заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 35/17 від 02.04.2009 р., та просив у задоволенні позовних вимог в частині компенсації курсової різниці в сумі 389 840,70 грн. та залишку суми товарного кредиту в розмірі 1 370 121,22 грн. відмовити.
Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -
06.04.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 95 (далі -договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача вантожопідйомну та складську техніку (далі -товар), а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити за нього відповідну грошову суму на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п. 1.1. договору асортимент, комплектність, номенклатура, кількість та ціна товару визначаються в додаткових угодах до договору, які складаються на кожну одиницю (партію) товару.
26.04.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору (далі -додаткова угода № 1).
01.10.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 2 до договору (далі -додаткова угода № 2), відповідно до якої загальна вартість договору складає 1 961 978,78 грн. Сторони дійшли згоди про встановлення для зобов'язання відповідача по оплаті позивачеві 1 961 978,78 грн. грошового еквіваленту в іноземній валюті. В якості еквіваленту сторони визначили 272 142,00 Євро.
Відповідно до п. 6 додаткової угоди № 1 до договору розрахунки за товар здійснюються в безготівковій формі наступним чином:
Згідно з п. 6.1. додаткової угоди № 1 платіж здійснюється 25-ма долями: перший платіж здійснюється в якості передоплати в сумі 372 437,20 грн. -еквівалент 54 428,40 Євро від вартості товару протягом 10 календарних днів з дати підписання додаткової угоди № 1.
В порядку п. 3 додаткової угоди № 2 (п. 6.1.2. договору та п. 6.1.2. додаткової угоди № 1) вартість товару, що залишилися, в сумі 1 589 541, 58 грн., еквівалент 271 713,60 Євро від вартості товару, оплачується після поставки товару протягом 24 місяців рівними частинами по 66 230,90 грн., еквівалент 9 071,40 Євро по курсу, встановленому НБУ на дату здійснення платежів, не пізніше 30 числа кожного місяця. Перший платіж здійснюється протягом 30 календарних днів після поставки товару.
Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 2 суми, зазначені в п. 6.1.2. договору та п. 6.1.2. додаткової угоди № 1 (п. 3 додаткової угоди № 2), є незмінними протягом строку дії договору.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар загальною вартістю 1 961 978,78 грн., а відповідач прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними № Р-000772 від 11.10.2007 р., № РН-000921 від 15.11.2007 р. та довіреностями серії ЯОЕ № 382541 від 09.10.2007 р., серії ЯОЕ № 382877 від 15.11.2007 р.
В порушення умов договору відповідач частково сплатив за поставлений товар у розмірі 637 360,80 грн., що підтверджується банківськими виписками від 22.05.2007 р., 17.01.2008 р., 22.02.2008 р., 28.03.2008 р. та 17.04.2008 р.
Таким чином, станом на момент подання позовної заяви у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договором у розмірі 463 616,30 грн.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.
Статтею 230 ГК України визначено що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
З урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” пеня обчислюється, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.3. договору в разі порушення строків оплати відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 29 393,28 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 13 625,38 грн. та інфляційних втрат в сумі 11 325,59 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно з ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 р. № 1998 "Про удосконалення порядку формування цін" встановлено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обгрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.
Відповідно до листа Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 03.10.2001 р. № 27-22/605 "Щодо формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України" дія постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 р. № 1998 поширюється на всіх суб'єктів підприємницької діяльності та всі види цін, що застосовуються в державі.
Згідно з листом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 28.12.200 р. № 2-223/5463 "Щодо формування цін в еквіваленті іноземної валюти" імпортною складовою структури ціни вважається вартість використаних у виробництві сировини, матеріалів, запасних частин, тари тощо, оплата яких була здійснена у валюті країни -виробника (тобто у валюті).
Статтею 117 Конституції України передбачено, що постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими до виконання.
З урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку, що обґрунтованим є врахування витрат в зв'язку зі зміною валютного курсу під час оплати за поставлений товар лише, якщо при формуванні ціни на такий товар мала місце імпортна складова структури ціни, тобто якщо у собівартості такого товару є частка імпорту.
Аналогічної позиції дотримується й Вищий господарський суд України в постанові від 12.02.2002 р. № 38/305 "Спори, що пов'язані зі стягненням курсових різниць".
Позивач не надав суду доказів в підтвердження наявності імпортної складової структури ціни при формуванні загальної ціни договору.
Таким чином, вимоги про стягнення курсової різниці у розмірі 205 674,30 грн. та товарного кредиту в зв'язку зі зміною курсової різниці у розмірі 1 370 121,22 грн. не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про часткову обґрунтованість вимог позивача, позов визнається таким, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито у сумі 5 179,61 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 29,19 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 524 - 526, 530, 533, 610 - 612, 625, 626, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, Постанову Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 р. № 1998 "Про удосконалення порядку формування цін" та ст. ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з закритого акціонерного товариства ”Холдингова компанія ”Бліц - Інформ” (02156, м. Київ, вул. Кіото, 25, код ЄДРПОУ 20050164) на користь підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Німецьке індустріальне представництво” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, код ЄДРПОУ 20010868) 523 169 (п'ятсот двадцять три тисячі сто шістдесят дев'ять) грн. 32 коп., з яких 463 616 (чотириста шістдесят три тисячі шістсот шістнадцять) грн. 30 коп. основного боргу, 29 393 (двадцять дев'ять тисяч триста дев'яносто три) грн. 28 коп. пені, 11 325 (одинадцять тисяч триста двадцять п'ять) грн. 59 коп. інфляційних втрат, 13 625 (тринадцять тисяч шістсот двадцять п'ять) грн. 38 коп. трьох процентів річних, 5 179 (п'ять тисяч сто сімдесят дев'ять) грн. 61 коп. державного мита і 29 (двадцять дев'ять) грн. 19 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення з відповідача компенсації курсової різниці в розмірі 205 674,30 грн. та залишку суми товарного кредиту з урахуванням курсової різниці у розмірі 1 370 121,22 грн. відмовити.
4. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя П.П.Чеберяк
Дата підписання рішення 09.04.2009р.