16 квітня 2015 року Справа № 876/3392/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого - судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Самборі та Самбірському районі Львівської області на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 4 лютого 2014 року про відмову в роз'ясненні постанови та відстрочки виконання рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Самборі та Самбірському районі Львівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
Управління Пенсійного фонду України у місті Самборі та Самбірському районі Львівської області звернулося до Самбірського міськрайонного суду Львівської області із заявою про відстрочку виконання виконавчого листа № 452/444/13-а від 05.11.2013 року щодо виконання постанови Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20.02.2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Самборі та Самбірському районі про визнання дій неправомірними та зобов'язання призначити пенсію, а також про роз'яснення цієї постанови.
Ухвалою Самбірського міськрайонного суду від 4 лютого 2014 року у задоволенні заяв управління Пенсійного фонду України в місті Самборі та Самбірському районі відмовлено.
Із таким судовим рішенням не погодилося управління Пенсійного фонду України в місті Самборі та Самбірському районі, подавши апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати ухвалу та прийняти нову про задоволення заяв, роз'яснення постанови суду про зобов'язання призначити пенсію та відстроку виконання виконавчого листа, виданого на виконання цього судового рішення. Апелянт, зокрема, вказав, що постанова суду від 20 лютого 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Самборі та Самбірському районі про зобов'язання призначити пенсію за вислугою років є незрозумілою, що перешкоджає її виконанню. Так, неясно, яким чином необхідно зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 1982 по 2012 рік, якщо згідно мотивувальної частини посада викладача школи мистецтв включена до переліку посад педагогічних працівників Постановою Кабінету Міністрів України №963 від 14 червня 2000 року.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Самбірського міськрайонного суду від 20 лютого 2013 року було задоволено позов ОСОБА_1. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у місті Самборі та Самбірському районі щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у місті Самборі та Самбірському районі включити ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 26.08.1982 року по 01.09.2012 року. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в місті Самборі та Самбірському районі призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років з 02.01.2013 року відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
За правилами частин першої, другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Стаття 124 Конституції України та стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
У відповідності до ст. 170 КАС України якщо рішення суду є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Постанова Самбірського міськрайонного суду від 20.02.2013 року є чіткою, зрозумілою та згідно ст. 14 КАС України є обов'язковою для виконання на всій території України, а відтак підстав для роз'яснення її змісту немає.
Згідно ч. 1 ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення сторона виконавчого провадження може звернутися із заявою про відстрочення виконання рішення суду.
У даному випадку суд першої інстанції правильно зазначив, що резолютивна частина постанови є зрозумілою і обставин, що перешкоджають виконанню судового рішення, не встановлено.
Суд апеляційної інстанції також зауважує, що фактично, відповідач не погодився із судовим рішенням щодо зобов'язання зарахувати до пільгового стажу педагогічного працівника ОСОБА_1 його роботу з 1992 по 2012 рік. Доводи заявника щодо необхідності відстрочення виконання постанови зводяться саме до неправильності судового рішення. Однак, постанова суду набрала законної сили і є обов'язковою для виконання.
А тому, підстави для задоволення заяви відсутні.
Оскаржувана ухвала прийнята з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Самборі та Самбірському районі Львівської області залишити без задоволення, а ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 4 лютого 2014 року у справі № 452/161/14-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
В.Я. Макарик
Повний текст виготовлено 21 квітня 2015 року