29 квітня 2015 року Справа № 876/4563/14
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Костіва М.В. та Затолочного В.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської обл. на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської обл. від 10.04.2014р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської обл. про визнання дій протиправними і зобов'язання провести перерахунок пенсії державного службовця,-
02.04.2014р. позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила зобов'язати відповідача Управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської обл. провести перерахунок та виплату пенсії, як державному службовцю, з дня її призначення (з 25.12.2013р.), з врахуванням всіх видів оплати праці, на які були нараховані та сплачені страхові внески (єдиний внесок), включаючи суми матеріальних допомог, індексації та інших фактично отриманих сум, як складових заробітної плати, з яких проводиться нарахування (чергові перерахунки) пенсії згідно до норм чинного законодавства; стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 73 грн. 08 коп.; постанову суду допустити до негайного виконання (а.с.2-3).
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської обл. від 10.04.2014р. заявлений позов задоволено частково, зобов'язано відповідача Управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської обл. провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії, як державному службовцю, з урахуванням фактично отриманих нею сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати, починаючи з 25.12.2013р., з урахуванням проведених виплат; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.25-26).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської обл., який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить постанову суду скасувати та винести нове рішення по справі, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.28-30).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при визначенні розміру пенсії державним службовцям у заробітну плату слід враховувати виплати, які входять до структури заробітної плати та які передбачені ст.33 Закону України «Про державну службу». Оскільки матеріальна допомога є одноразовою виплатою і не зазначена в переліку складових заробітної плати, тому вона не включається до заробітку, що враховується при призначенні пенсії державним службовцям.
Також такі виплати як матеріальна допомога на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань, індексація грошових доходів населення не включаються до заробітної плати державного службовця при обчисленні пенсії; факт утримання з вказаних допомог та індексації збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не є підставою для включення її до складу заробітної плати державного службовця та врахування при обчисленні розміру пенсії державного службовця.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є:
1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права;
2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Як слідує з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 перебуває з 25.12.2013р. на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської обл. як одержувач пенсії за віком на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» із зниженням пенсійного віку як особі, трудовий договір з якою розірвано у зв'язку із виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я відповідно до Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».
Пенсія обчислена із заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг та вислугу років, середньомісячної суми надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи та премій) за 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією (період з 01.01.2006р. по 31.12.2010р.) на підставі довідки № 28/05-22 від 25.12.2013р.
Позивач звернулася до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії, на яку отримала відповідь Управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської обл. № 94/Г-01 від 31.03.2014р. про відсутність правових підстав для врахування під час перерахунку пенсії сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення (а.с.14).
Частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплати, доходу), на які відповідно до вказаних Законів нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці, при цьому враховується основна і додаткова заробітна плата, визначена Законом України «Про оплату праці».
Таким чином, матеріальні допомоги, індексація заробітної плати враховуються під час обчислення середнього заробітку, на них нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому останні повинні враховуватися при обчисленні пенсії державного службовця.
Між тим, на думку колегії суддів, вірно вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції допустив помилкове застосування вимог матеріального та процесуального права, що стверджується наступним.
За змістом статті 37 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
У ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною другою ст.33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога на соціально-побутові потреби, індексація заробітної плати входила до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до ч.1 ст.66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Таким чином, твердження відповідача про те, що матеріальні допомоги та індексація, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак які не включаються до складу заробітної плати державного службовця, не враховуються при обчисленні розміру його пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу надано пенсійним органом положенням Законів України «Про державну службу» та «Про оплату праці», які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В частині вимог, які стосуються індексації заробітної плати, колегія суддів враховує, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (ч.1 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р.).
Структуру заробітної плати визначено у статті 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій (ч.2 ст.2 Закону України «Про оплату праці»).
Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з пп.2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затв. наказом Держкомстату України № 5 від 13.01.2004р.
Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати.
За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого позову.
Разом з тим, з огляду на положення ст.ст.21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача вчинити певні дії.
Також в порушення вимог ст.94 КАС України судом першої інстанції не вирішено питання про розподіл судових витрат.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про необхідність зміни оскаржуваної постанови шляхом викладення резолютивної частини постанови в новій редакції, при цьому належить визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської обл. від проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2 із урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, сум індексації заробітної плати, на які нараховувався та сплачувався єдиний збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, протиправною; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії державного службовця із врахуванням виплачених їй сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, індексації заробітної плати, на які нараховувався та сплачувався єдиний збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, включивши такі до місячного розрахунку заробітної плати для призначення пенсії, починаючи з 25.12.2013р. включно, та провести виплату нарахованих сум (за виключенням проведених виплат); у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Окрім цього, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 73 грн. 08 коп. сплаченого судового збору.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак із помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, через що оскаржувану постанову слід змінити.
Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської обл. задоволити частково.
Постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської обл. від 10.04.2014р. змінити, виклавши резолютивну частину постанови суду в наступній редакції:
Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської обл., яка викладена листі № 94/Г-01 від 31.03.2014р., від проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2 із урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, сум індексації заробітної плати, на які нараховувалися і сплачувалися внески (збори) на загальнообов'язкове державне пенсійне (соціальне) страхування, - протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської обл. здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_2 пенсії державного службовця із врахуванням виплачених їй сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, індексації заробітної плати, на які нараховувалися і сплачувалися внески (збори) на загальнообов'язкове державне пенсійне (соціальне) страхування, включивши такі до місячного розрахунку заробітної плати для призначення пенсії, починаючи з 25.12.2013р. включно, та провести виплату нарахованих сум (за виключенням проведених виплат).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп. сплаченого судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: М.В.Костів
В.С.Затолочний