22 квітня 2015 р. № 876/5818/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Большакової О.О.,
Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року в адміністративній справі № 809/1329/14 за позовом управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Івано-Франківській області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору,
30.04.2014 р. управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області (надалі - УПФ України в Долинському районі) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просило скасувати постанову ВП № 42837000 від 16.04.2014 р. про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1360 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що дана постанова винесена протиправно, завчасно, оскільки рішення суду було виконано в строк, наданий для добровільного виконання. Державний виконавець повинен був перевірити виконання рішення в добровільному порядку, однак цим правом не скористався. Окрім того, виконавчий збір не стягується у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеною постановою, її оскаржило УПФ України в Долинському районі, яке вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення неповністю з'ясовані обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, крім того порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що рішення суду було виконано добровільно. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не підлягає до задоволення з наступних міркувань.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Як визначено статтею 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно зі статтею 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції Івано-Франківської області (надалі - ВПВР УДВС ГУЮ Івано-Франківської області) 04.04.2014 р. відкрито виконавче провадження за № 42837000 щодо виконання рішення Долинського районного суду № 2а-03438151/13 від 31.03.2014 р. про зобов'язання УПФ України в Долинському районі провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 за фактично відпрацьований час за дні роботи у зоні відчуження по ліквідації аварії на ЧАЕС, з 01.11.2013 р., з урахуванням виплачених сум.
У зв'язку з невиконанням рішення суду в установлений для добровільного виконання строк державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ Івано-Франківської області 16.04.2014 р. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1360 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача є правомірними, так як він діяв в межах своїх повноважень та відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Як видно із матеріалів справи, на час постановлення рішення судом першої інстанції судове рішення було виконано частково - лише в частині проведення перерахунку пенсії, проте у справі відсутні будь-які докази щодо здійснення виплати цих сум стягувачу ОСОБА_2.
За змістом частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси.
Згідно із частиною третьою статті 181 КАС України відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позивач при зверненні до суду із вказаним позовом не врахував, що в даній категорії справ відповідачами, відповідно до цієї норми, можуть бути лише органи державної виконавчої служби, до яких не входять структурні підрозділи.
Вказане також відповідає положенням пункту 11 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» (з наступними змінами).
Отже, ВПВР УДВС ГУЮ Івано-Франківської області в даній справі є неналежним відповідачем, оскільки є тільки структурним підрозділом органу державної виконавчої служби, що, з урахуванням того, що суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного розгляду позбавлений права здійснити заміну первинного відповідача на належного, є додатковою підставою для відмови в задоволенні позову.
У відповідності до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року в адміністративній справі № 809/1329/14 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Р.Й.Коваль
Судді О.О.Большакова
Н.М.Судова-Хомюк
Ухвала в повному обсязі складена 27 квітня 2015 року.