23 квітня 2015 року Справа № 876/1624/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Затолочного В.С.,
суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Міжгірському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування акту перевірки та податкового повідомлення-рішення, -
В березні 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач, ФОП ОСОБА_1) звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Міжгірському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Закарпатській області (далі - Відповідач, ДПІ в Міжгірському районі) про визнання протиправними та скасування Акту (довідки) № 000217 від 12 лютого 2014 року та податкового повідомлення-рішення від 19 лютого 2014 року № 0000212202/07-08-22/10, виданого Державною податковою інспекцією у Міжгірському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області ФОП ОСОБА_1
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними податкове повідомлення-рішення № 0000212202/07-08-22/10 від 19 лютого 2014 року. В задоволенні адміністративного позову в частині решти позовних вимог відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ в Міжгірському районі, подавши на неї апеляційну скаргу. Відповідач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню.
Як обґрунтування апеляційної скарги звертає увагу на порушення судом норм матеріального права. Вказав, що проведеною на законних підставах перевіркою виявлені порушення податкового законодавства, допущені відповідачем, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
Сторони правом на участь у судовому засіданні не скористалися, у зв'язку з чим справа розглядалася в порядку письмового провадження.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу від 10 лютого 2014 року № 56 та направлень від 12 лютого 2014 року за №№ 83/22-02 та 84/22-02, що видані Головним управлінням Міндоходів у Закарпатській області, проведена фактична перевірка господарської одиниці Торговий комплекс «Карпати», яка розташована за адресою смт. Міжгіря, вул. Шевченка, 78, що належить ФОП ОСОБА_1, з питань дотримання вимог проведення готівкових розрахунків. За результатами перевірки відповідачем було складено акт (довідку) перевірки № 000217 від 12 лютого 2014 року (дата реєстрації 13 лютого 2014 року, реєстраційний № 0037/07/16/22/НОМЕР_1), відповідно до якого у ході перевірки встановлено порушення пункту 2.6 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 зі змінами та доповненнями, а саме: неоприбутковано готівкові кошти в книгу обліку розрахункових операцій на загальну суму - 1289 грн. за 07 лютого 2014 року - у сумі 304 грн., за 08 лютого 2014 року - у сумі 198 грн., за 09 лютого 2014 року - у сумі 236 грн., за 10 лютого 2014 року - у сумі 201 грн. та за 11 лютого 2014 року - у сумі 350 грн.
Вищевказаний акт (довідка) від суб'єкта господарювання був підписаний ОСОБА_2
На підставі вказаного акту перевірки, 19 лютого 2014 року ДПІ у Міжгірському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000212202/07-08-22/10, відповідно до якого до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 6445 грн.
Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми матеріального права.
Відповідно до пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15 грудня 2004 року № 637 (далі по тексту - Положення № 637) уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Указом Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» з метою подальшого вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами постановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.
Згідно із пунктом 1.2 Розділу 1 Положення № 637 - книга обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг). Розрахунковий документ - це документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що доводи податкового органу зводяться виключно до ствердження відсутності необхідних записів в КОРО та підписання Акту перевірки працівником Позивача - ОСОБА_2 Натомість Позивач стверджує, що такі записи були наявні, що підтверджується самою книгою обліку розрахункових операцій (та відповідно відсутністю її копій чи зображень у податкового органу, які б підтверджували зворотне) та показами свідків в суді першої інстанції.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи. Проте у практичній площині завдання доказування полягає не стільки в тому, щоб встановити істину, скільки в тому, щоб з'ясувати, чиї твердження про факти - позивача чи відповідача, найбільш достовірні. Звідси мета доказування зводиться до переконання суду у достовірності наведених фактів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
Водночас в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Позивач може не посилатися у позовній заяві на порушення конкретних норм законодавства. Йому достатньо зазначити про порушення своїх прав чи інтересів.
Таким чином, процесуальним законодавством тягар доказування у даній справі розподілений таким чином, що припускає наявність або відсутність юридичних фактів на користь Позивача. Якщо Відповідач твердженнями і доказами не може переконати суд в хибності такого припущення, то припущення трансформується у твердження про наявність факту.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про неправомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, оскільки його підставність не доведена податковим органом, а доводи Позивача не спростовані.
Відтак, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність часткового задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для її задоволення.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Міжгірському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби в Закарпатській області залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 року у справі № 807/663/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.С. Затолочний
Судді В.М. Каралюс
З.М. Матковська