22 квітня 2015 р. № 876/651/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Большакової О.О.,
Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
представників позивача Роман М.Б., Білича Т.С.,
представника відповідача Рибака Н.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року в адміністративній справі № 813/7272/13-а за позовом спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Інвар» до Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними і скасування картки відмови та рішення,
У вересні 2013 року спільне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю «Інвар» (надалі - ТОВ «Інвар», товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило:
- визнати протиправною і скасувати картку відмови Львівської митниці Державної митної служби України (надалі - Львівська митниця) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00355 від 01.08.2013 р.;
- визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900067/2 від 01.08.2013 р.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що товариством подано достатньо документів для перевірки обґрунтованості та правильності вказаної митної вартості товару за основним методом її визначення, проте Львівська митниця прийняла рішення про визначення митної вартості товару за другорядним методом оцінки. Вважає, що митним органом було неправомірно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару, у зв'язку з чим були незаконно прийняті оспорювана картка про відмову в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2013 р. позов задоволено.
Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила Львівська митниця, яка вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також неповним з'ясуванням обставин у справі. Посилається на неправильно застосовані судом норм Митного Кодексу України (надалі - МК України). Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства; митний орган не одержав усіх підтверджуючих документів щодо задекларованої митної вартості, а позивач не надав усі необхідні документи, на підставі яких можливе визначення митної вартості товару за першим методом, тому застосування такого було неможливим. Крім того, у поданій до митного оформлення декларації митної вартості позивач свідомо не вказав про свою пов'язаність із продавцем, що не дало можливості митному органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару впевнитися, що така грунтується саме на дійсній вартості товару.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не підлягає до задоволення з наступних міркувань.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 30.04.2012 р. між ТОВ «Інвар» як Покупцем, та фірмою OLKUSKA FABRYKA NACZYN EMALIOWANYCH «EMALIA» S.A. (Польща) (надалі - OFNE «EMALIA»), як Постачальником, укладено міжнародний Контракт купівлі-продажу товарів за № 120, відповідно до п.1.1 якого Постачальник продає, а Покупець купує ванни, сантехнічну продукцію та будівельно-оздоблювальні матеріали в кількості, асортименті та по цінах, вказаних у фактурах на кожну поставку окремо.
Пунктом 3.1 Контракту передбачено, що поставка товару здійснюється Постачальником на умовах FCA Олькуш у відповідності з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2010 року.
Після цього, згідно вищезазначеного зовнішньоекономічного контракту позивач здійснив ввезення в Україну товару (ванни сталеві) виробництва польського виробника OFNE «ЕМАЛІА». З метою розмитнення товару у відповідності до ч.1, ч.2 ст.53 МК України позивачем подано відповідачеві (митний пост «Городок») 29.07.2013 р. митну декларацію (Форма МД-2) № 209120000/2013/005384 та інші документи, необхідні для митного оформлення. На підтвердження митної вартості товару подано декларацію митної вартості № 209120000/2013 від 29.07.2013 р., де вказано про те, що митна вартість товару визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).
Як видно із матеріалів справи, наданих до митного оформлення документів, на думку митниці, не було достатньо для визначення митної вартості товару, у зв'язку з чим митним органом сформовано повідомлення про необхідність подання додаткових документів, за умови яких може бути визначено митну вартість товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (ТПП); за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
На вимогу Львівської митниці позивачем 30.07.2013 р. надано їй додаткові документи, а саме: інвойс (рахунок-фактуру) виробника від 24.07.2013 р. та прайс-лист виробника від 25.07.2013 р., з підтвердженням Торгово-промислової палати Республіка Польща цін, зазначених в декларації митної вартості, лист виробника від 25.07.2013 р., згідно якого ТОВ «Інвар» є його представником на території України, лист виробника від 25.07.2013 р., згідно якого ТОВ «Інвар» тривалий час співпрацює з виробником на спеціальних умовах по ціні та оплаті, попередній контракт № 31 від 25.01.2008 р. з відмітками банку про здійснені оплати по даному контракту, платіжні доручення про оплату виробникові придбаного товару за період 2008 - 2013 роки (вибірково), податкові та видаткові накладні за 2012 - 2013 роки на підтвердження факту та ціни реалізації товару надалі, банківські виписки про оплату відвантаженого на території України товару, банківські виписки про оплату послуг перевізника згідно укладеного договору про перевезення вантажу від виробника до декларанта, акти наданих послуг на перевезення вантажу від виробника.
01.08.2013 р. Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за № 209000003/2013/900067/2, у якому зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (ст.59 МК України) з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст.60 МК України).
Під час розгляду документів були виявлені розбіжності, а саме: у наданому прайс-листі виробника вказано отримувача товару та умови поставки FCA Олькуш, що суперечить суті прайс-листа, який адресовано необмеженій кількості потенційних покупців; під час розгляду документів були виявлені розбіжності, а саме підпис відправника в СМR відрізняється від підпису відправника в рахунку-фактурі; підписи перевізника в СМR, договорі на перевезення та додатках до нього відрізняються. Декларанту був наданий перелік додаткових документів, на підставі яких митна вартість може бути визнана: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (ТПП); за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Коригування митної вартості ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях МД № 123030000/2013/1914 від 21.05.2013 р.
Також, на підставі цього рішення видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № 209120000/2013/00355 від 01.08.2013 р.
В обґрунтування протиправності рішення Львівської митниці, ТОВ «Інвар» стверджує, що документи, надані до митного оформлення, в тому числі й надані на вимогу Львівської митниці, повністю підтверджують митну вартість товару.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що декларант подав документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, тому відповідач не мав підстав для застосування другорядного методу.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами першою та другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частинами першою та другою статті 52 МК України встановлено, що заявлена митна вартість товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно із частинами першою - четвертою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємо-зв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
За приписами частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цьо-го Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Однак, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Як видно із матеріалів справи, митна вартість товарів була визначена декларантом на підставі документів, що передбачені частиною другою статті 53 МК України (які, зокрема, зазначені у картці відмови - т.1 а.с.28), і які є необхідними для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпоруються, а на виконання вимог частини третьої статті - також додаткові документи, які, на переконання колегії суддів апеляційного суду, містять необхідні відомості для визначення митної вартості товарів, ці відомості не містять суперечностей і узгоджуються між собою.
При цьому покликання відповідача про те, що підпис відправника в СМR відрізняється від підпису відправника в рахунку-фактурі та відрізняються підписи перевізника в СМR, договорі на перевезення та додатках до нього, судом першої інстанції обгрунтовано не взято до уваги, оскільки відповідачем не наведено положень нормативно-правових актів, які б встановлювали обов'язкову наявність однакових підписів службової особи перевізника на документах перевізника, що підтверджують здійснення господарської операції.
Посилання відповідача на те, що у наданому прайс-листі виробника вказано отримувача товару та умови поставки FCA Oлькуш, що суперечить суті прайс-листа, який адресовано необмеженій кількості потенційних покупців, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки поданий позивачем прайс-лист виробника від 25.07.2013 р. є підтверджений Торгово-промисловою палатою Республіка Польща, відповідає цінам, зазначеним в декларації митної вартості, не спростовує, а навпаки підтверджує їх достовірність. Той факт, що в прайс-листі виробника вказано найменування підприємства позивача, підтверджує лише, що такий отримувався на його вимогу, а м.Олькуш є місцезнаходженням Постачальника.
Крім того, дійсність вказаних документів підтверджується іншими доказами - митною декларацією відправника (виробника), листом виробника від 25.07.2013 р., згідно якого ТОВ «Інвар» є його представником на території України, листом виробника від 25.07.2013 р., згідно якого ТОВ «Інвар» тривалий час співпрацює з виробником на спеціальних умовах по ціні та оплаті, попередній контракт № 31 від 25.01.2008 р. з відмітками банку про здійснені оплати по даному контракту, платіжні доручення про оплату виробникові придбаного товару і податкові та видаткові накладні за 2012 - 2013 роки на підтвердження факту та ціни реалізації товару, банківські виписки про оплату послуг перевізника згідно укладеного договору про перевезення вантажу від виробника до декларанта, акти наданих послуг на перевезення вантажу від виробника.
Митний орган має право запитувати додаткову інформацію, уточнити будь-яку конкретну інформацію та запропонувати надати відповідні пояснення щодо цього, однак вказаним правом митний орган не скористався.
Суд першої інстанції вірно визначив, що розбіжності, на які посилається митний орган та які стали підставою для винесення оскаржуваного рішення, не входять до виключного переліку підстав для відмови митного органу у митному оформленні товарів, які визначені частиною шостою статті 54 МК України, тому у митного органу не було підстав для додаткового витребування у позивача документів. А наявність тих підстав, які передбачені вказаною нормою (наявність розбіжностей, ознаки підробки, відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів тощо), відповідачем не зафіксована належним чином.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900067/2 від 01.08.2013 р. відсутні пояснення щодо зроблених коригувань, також відсутня докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при її визначенні. У рішенні зазначено лише те, що коригування митної вартості ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях МД № 123030000/2013/1914 від 21.05.2013 р.
Перевіряючи правомірність застосування методів визначення митної вартості, суд керується статтею 58 МК України, за якою перший метод визначення митної вартості може бути використаний лише за умови, якщо дані, заявлені декларантом, підтверджені документально та є достовірними, підтверджені документально або визначені кількісно і достовірні та/або наявна хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Оскільки декларант подав документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, суд правильно дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для застосування наступних після основного методів визначення митної вартості товару.
Доводи апелянта про те, що позивач є пов'язаний із продавцем, колегія суддів не приймає до уваги з наступних підстав.
Відповідно до пункту 4 статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, особи вважаються пов'язаними між собою тільки тоді, коли: (a) вони є посадовими особами або директорами підприємств один у одного; (b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу; (c) вони є роботодавцем і службовцем; (d) будь-яка особа прямо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; (e) один з них прямо або опосередковано контролює іншого; (f) обидва прямо або опосередковано контролюються третьою особою; (g) разом вони прямо або опосередковано контролюють третю особу; (h) вони є членами однієї й тієї ж сім'ї.
Пунктом 5 статті 15 даної Угоди передбачено, що особи, які пов'язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під критерії параграфа 4.
За таких обставин, позивач і продавець не можуть вважатися пов'язаними між собою, оскільки не підпадають під вищезазначені критерії. Вказане також підтверджується наданим в судове засідання листом OFNE «EMALIA» S.A. від 17.04.2015 року.
Крім того, митним органом не надано до суду будь-яких доказів, що стосунки між Постачальником на Покупцем могли якимось чином вплинути на ціну товару, як і не надано до суду доказів щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка б відрізнялася від задекларованої позивачем, і на підставі якої митним органом було прийнято оскаржувані рішення.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимоги про визнання протиправними та скасування рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900067/2 від 01.08.2013 р. та картки відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00355 від 01.08.2013 р. є обґрунтованими.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
У відповідності до статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року в адміністративній справі № 813/7272/13-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Р.Й.Коваль
Судді О.О.Большакова
Н.М.Судова-Хомюк
Ухвала в повному обсязі складена 27 квітня 2015 року.