20 квітня 2015 року Справа № 4819/13/876
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Довга О.І.
судді Ліщинський А.М.
Запотічний І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.02.2013р. по справі № 2а-819/17/13 за позовом управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області до Державного підприємства "Монастириське" про стягнення заборгованості,
02.01.2013 року управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі звернулось з позовом до Державного підприємства "Монастириське" з вимогою про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з вересня по грудень 2012 року в сумі 24636,79 гривень. В обгрунтування вказаних вимог позивач покликається на норми п.п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
В ході розгляду адміністративного позову представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково в розмірі 9835,63 гривень - в частині призначення пільгових пенсій громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які працювали на посадах тракториста - машиніста.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.02.2013року позов задоволено частково, адміністративний позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Монастириське" в користь управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області заборгованість по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"- "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01.09.2012 по 25.12.2012 в сумі 9835,63 грн. (дев'ять тисяч вісімсот тридцять п'ять гривень 63 копійки). В решті позову відмовлено.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, вважаючи її неправомірною та необгрунтованою, прийнятою із порушенням норм матеріального права, управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області подало апеляційну скаргу, в обгрунтування якої покликається фактично на обставини адміністративного позову.
Апелянт в судове засідання не з'явився, поштовим зв'язком подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Відповідач у судове засідання повноважного представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.
За вказаних обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження, за наявними матеріалами справи, відповідно до норм статті 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Даючи правову оцінку покликанням апелянта на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та помилкове застосування норм процесуального права, колегія суддів виходить з таких міркувань.
Згідно ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Підприємства та організації, на яких працівники вийшли на пенсію призначену відповідно д ост. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах, з коштів призначених на оплату праці, згідно з ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п.6.1. "Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1 (далі Інструкція), зобов'язані відшкодувати органу Пенсійного Фонду плату, що покриває сто процентів витрат на оплату і доставку пільгових пенсій.
Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділом доходів органу Пенсійного фонду щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до ст. 13 Закону України (форма Розрахунку затверджена постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1) складених відповідно до п. 6.4. вищезазначеної Інструкції, надсилаються платникам до 20 січня поточного року, а протягом 10 днів повідомлення з новопризначених пенсій та повинні бути ними оплачені щомісячно до 25 числа.
Згідно з п. 7.5 ст. 7 Інструкції, несвоєчасно перераховані суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій вважаються боргом (недоїмкою).
Згідно п.1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору до Пенсійного фонду України, яким є Державне підприємство "Монастириське" об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. "б"- "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
З матеріалів справи встановлено, що пільгова пенсія громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6, призначена відповідно до п. "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно якої на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є об'єктом оподаткування збором на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (поряд із іншими виплатами на користь найманих працівників) не відносить зазначені витрати до кола загальнообов'язкових платежів.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 1058-IV зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з пунктом 15 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Частину другу статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка передбачала, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій відповідно до пунктів "б" - "з" цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, в розмірі 50 процентів по пенсіях, призначених у 1991 році, 60 процентів - у 1992 році, 70 процентів - у 1993 році, 80 процентів - у 1994 році, 90 процентів - у 1995 році, 100 процентів - з 1996 року було виключено відповідно до Закону України від 17 лютого 2000 року № 1461-ІП "Про внесення змін до деяких законів України".
В момент прийняття Закону № 1058-IV Закон України "Про пенсійне забезпечення" не передбачав обов'язку відшкодування підприємствами виплачених працівникам відповідача пільгових пенсій на підставі статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що позбавляє загальне відшкодування пільгових пенсій статусу загальнообов'язкового платежу.
Абзацом п'ятим підпункту 1 пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ визначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до п.п. "в" - "є" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснювалась до 01.01.2005 року за рахунок, коштів Пенсійного Фонду, а з 01.01.2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно із пунктом 1 статті 1 та пунктом 1 статті 2 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відтак, зазначеною нормою абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV прямо визначено обов'язок відповідача стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списками №1, №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України. В той же час суд вважає, що винятком із даного правила є порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до п. "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду України та Державного бюджету України відповідно.
Зі змісту пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV вбачається, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі п. "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки пенсія таким жінкам призначається незалежно від віку і трудового стажу, за умови роботи у у сільськогосподарському виробництві та виховання ними п'ятьох і більше дітей.
Відтак, плата за фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, пенсія яким була призначена відповідно до п. "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не вноситься.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про безпідставність вказаної частини позовних вимог.
Що стосується решти вимог, які були задоволені судом першої інстанції, з огляду на добровільне визнання відповідачем цих вимог, апеляційний суд вважає їх підставними до задоволення з врахуванням норм статті 112 КАС України
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст.160, 195, 197, 198, 200, 205,206, 254, КАС України,
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.01.2013р. по справі № 2а-8873/12/1370 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя Довга О.І.
Судді Запотічний І.І.
Ліщинський А.М.