Ухвала від 23.04.2015 по справі 345/26/15а

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 року Справа № 876/1662/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.01.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до проведення перерахунку пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2015 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1) звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області (далі - Відповідач, УПФУ) про визнання неправомірними дій відповідача, який відмовив йому у зарахуванні на пільгових умовах в півторакратному розмірі загального стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі та зобов'язаня відповідача здійснити перерахунок його стажу роботи в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі з 26.09.1981 року по 31.10.1987 року і в районах Крайньої Півночі з 01.11.1987 року по 30.03.1992 року в півторакратному розмірі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що УПФУ невірно трактує норми матеріального права та безпідставно відмовив ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.01.2015 року позов задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням роботи в районах, що прирівняні до районів Крайньої Півночі - неправомірними. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано - Франківської області зарахувати ОСОБА_1 в пільговому обчисленні період роботи з 26.09.1981 року по 31.10.1987 року та з 01.11.1987 року по 30.03.1992 року з розрахунку за кожен рік - один рік шість місяців, як трудовий стаж, вироблений в місцевостях прирівняних до району Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області провести виплату пенсії ОСОБА_1 у перерахованому розмірі з 05 липня 2014 року, з врахуванням виплачених сум та надалі проводити виплату пенсії у перерахованому розмірі. У задоволенні решти позову - відмовити.

Постанову суду першої інстанції оскаржило УПФУ, подавши на неї скаргу. Відповідач вимагає скасувати постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.01.2015 року в частині задоволення позову. Як обґрунтування апеляційної скарги зазнає, що відсутні трудові строкові договори з Позивачем за цей період, а також вважає, що відсутні підстави враховувати стаж позивача, набутий з 01 січня 1991 року.

Сторони правом на участь у судовому засіданні не скористалися, у зв'язку з чим справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.12.2014 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії та зарахування періоду роботи в районах Крайньої Півночі в 1,5 кратному розмірі, згідно довідки ПАТ «Укрнафта» і трудової книжки та проведення у зв'язку з цим відповідного перерахунку пенсії.

Листом № 430/М - 15 від 17.12.2014 року ОСОБА_1 було відмовлено в проведенні перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що в матеріалах його пенсійної справи відсутні договори за 1981 - 1992 роки, а також відсутні документи, в яких зазначається про укладення строкового трудового договору за вищевказані роки, тому період роботи в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі з 26.09.1981 року по 31.10.1987 року і в районах Крайньої Півночі з 01.11.1987 року по 30.03.1992 року зарахувати в 1,5 кратному розмірі немає підстав.

Як вбачається із копії трудової книжки позивач з 26.09.1981 року по 31.10.1987 року працював слюсарем-ремонтником в місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі та з 01.11.1987 року по 30.03.1992 року в районі Крайньої Півночі, із зазначенням номерів наказів та проставленням печаток.

Відповідно до довідки Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» № 10 - 2079 від 03.12.2014 року ОСОБА_1 дійсно працював в Івано-Франківському управлінні бурових робіт слюсарем-ремонтником з 26.09.1981 року по 31.10.1987 року вахтово-експедиційним методом в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі - Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області та з 01.11.1987 року по 30.03.1992 року вахтово-експедиційним методом в районах Крайньої Півночі - Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області, що підтверджується записами у трудовій книжці.

Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми матеріального права.

Відповідно до пункту 5 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Статтею 3 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення (дата підписання 15 січня 1993 року) передбачено, що при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01 січня 1991 року.

У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється згідно законодавства України.

З системного аналізу викладеної норми вбачається, що немає жодних підстав не враховувати стаж позивача, набутий з 01 січня 1991 року при обчисленні пенсії. Навпаки, така законодавча конструкція підтверджує необхідність врахування цього стажу, оскільки в протилежному випадку пенсія не буде призначена та не буде предмета відшкодовування.

Зазначений висновок кореспондується з положеннями частини другої статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, відповідно до якої для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Пунктом 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» постановлено скоротити тривалість трудового договору, який дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі», з п'яти до трьох років.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року №1029 Ханти-Мансійський округ відноситься до місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі, Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області відноситься до районів Крайньої Півночі.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що факт укладання трудового договору з роботодавцем підтверджується записами у трудовій книжці позивача, а довідкою Прикарпатського управління ПАТ «Укрнафта» від 03.12.2014 року № 10-2079 підтверджується отримання ним відповідних пільг, що дає йому право на отримання пенсії на пільгових умовах з урахуванням стажу роботи в умовах Крайньої Півночі.

Отже, доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для її задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.01.2015 року у справі № 345/26/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Попередній документ
43883533
Наступний документ
43883535
Інформація про рішення:
№ рішення: 43883534
№ справи: 345/26/15а
Дата рішення: 23.04.2015
Дата публікації: 08.05.2015
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Львівський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі: