09 квітня 2015 року Справа № 52088/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про визнання дій протиправними, -
06 січня 2011 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_2 до Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про визнання протиправними та незаконними дій державного виконавця Суряка С. І. щодо складення акту опису й арешту майна (житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1) від 13 грудня 2011 року у виконавчому провадженні № 30230457 (з урахуванням уточнень позовних вимог).
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що 13 грудня 2011 року старшим державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_4 при примусовому виконанні виконавчого напису від 25 листопада 2011 року № 1982, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяком Михайлом Романовичем, проведено опис належного ОСОБА_2 майна, за результатами якого складено Акт опису і арешту майна від 13 грудня 2011 року (далі - Акт). Акт складено з численними порушеннями. Зокрема, при проведенні опису і складенні Акту були відсутні як сам ОСОБА_2, так і його повноважний представник, всупереч п. 5.6.9 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (далі - Інструкція), до здійснення опису не залучено представників житлово-експлуатаційної організації чи органів державної влади й місцевого самоврядування. Фактичний огляд будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, не здійснювався, оскільки в Акті жодним чином невідображені здійснені прибудови. Державним виконавцем в Акті не зазначено сторін виконавчого провадження, неповністю відображено процесуальний статус учасників виконавчої дії. Незважаючи на те, що належний позивачу житловий будинок (котрий знаходиться за адресою АДРЕСА_1) був переданий на зберігання ОСОБА_6, в Акті не вказано паспортні дані останнього, хоча їх наявність є обов'язковою у відповідності до положень чинного законодавства України. Більше того, Акт скеровано на адресу ОСОБА_2 із порушенням строків. Поняті, які зазначені в Акті, незареєстровані за зазначеною адресою.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо складання акту опису і арешту майна від 13 грудня 2011 року ВП № 30230457.
Зазначену постанову мотивовано тим, що відповідачем при здійсненні опису майна недотримано п. 5.6.9 Інструкції. Крім того, Акт складено на неналежному бланку. Відповідачем належним чином не вказано відомостей про стягувача та боржника, не зазначено процесуального статусу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація», не вказано на підставі якого документа Столяренка В. О. ідентифіковано як представника публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль». Більше того, хоч описане майно передано на зберігання не боржнику, а фізичній особі ОСОБА_6, в Акті відсутня вказівка на паспортні дані зберігача майна. Також у Акті невідображено здійснених позивачем прибудов у будинку.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що ні Законом України «Про виконавче провадження», ні Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ні іншими законодавчими актами не покладено обов'язків на житлово-експлуатаційні організації, органи державної влади та місцевого самоврядування, бути присутніми при проведенні опису й арешту майна, що належить на праві приватної власності фізичній особі. У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України, щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів» від 04 листопада 2010 року № 2677-VI, органами державної виконавчої служби на даний час виготовлення документів виконавчого провадження здійснюється в загальному порядку на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції. В Акті зазначено всі необхідні реквізити передбачені п. 5.6.6 Інструкції. Позивачем недоведено факту здійснення прибудови у будинку, що підлягав опису. Підстави для задоволення позову є формальними. Акт не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на його права та обов'язки, а також не є обов'язковим до виконання, тобто не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії. Судом першої інстанції взято до уваги заяву позивача по доповнення позовних вимог на стадії розгляду справи по суті, що суперечить вимогам ст. 137 КАС України.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Судом апеляційної інстанції заслухано суддю-доповідача, досліджено матеріали справи та проаналізовано доводи апеляційної скарги, внаслідок чого суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити з наступних підстав.
13 грудня 2011 року старшим державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_4 при примусовому виконанні виконавчого напису від 25 листопада 2011 року № 1982, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяком Михайлом Романовичем, проведено опис належного ОСОБА_2 майна та складено Акт.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з вимогами частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Положеннями ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Згідно з п. 5.6.9 Інструкції, відсутність боржника не може бути перешкодою для проведення опису майна. У таких випадках опис майна громадян здійснюється в присутності його представника, одного з повнолітніх членів сім'ї боржника, а за їх відсутності - за участю представника житлово-експлуатаційної організації або представника органів державної влади та місцевого самоврядування (при цьому державний виконавець зобов'язаний не пізніше наступного дня направити копію акта опису й арешту майна боржнику).
Таким чином, якщо належним чином повідомлений боржник (позивач) не з'являється на місце проведення опису, то державний виконавець в такому разі зобов'язаний залучити до проведення опису майна або представника експлуатаційної організації або представника органів державної влади та місцевого самоврядування.
Як не заперечується відповідачем та стверджується Актом, опис майна позивача здійснено за відсутності як останнього, так і його повноважного представника. Водночас, під час проведення опису, окрім державного виконавця, були присутні лише представник товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація» Шупера Назар Іванович, представник публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» Столяренко Василь Олегович, та поняті - ОСОБА_8 і ОСОБА_9.
Отже, відповідачем при здійсненні опису майна не забезпечено належне дотримання вимог п. 5.6.9 Інструкції.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що п. 5.6.9 Інструкції не розмежовує суб'єктний склад учасників виконавчої дії в залежності від форми власності майна, що підлягає опису.
Звідси, твердження апелянта щодо відсутності обов'язку залучення представника органів державної влади та місцевого самоврядування для здійснення опису майна за відсутності боржника чи його представника, у випадку коли таке майно є приватною власністю - є безпідставним.
Водночас, судом першої інстанції, як додаткову підставу протиправності дій відповідача вказано, що у відповідності до п. 1.7.4. Інструкції документи та копії документів виконавчого провадження, передбачені пунктами 1.7.2, 1.7.3 та складені без використання бланків або бланків для копій, вважаються недійсними.
Однак, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням апелянта щодо необхідності врахування листа заступника міністра юстиції від 21 березня 2011 року № 25-32/94, в якому зазначено про неможливість використання бланків суворої звітності, зразки яких затверджено наказом Міністерства юстиції України від 04 грудня 2000 року № 62/5 «Про затвердження зразків і технічних описів бланків документів виконавчого провадження та бланків для копій документів виконавчого провадження та внесення доповнень до Інструкції про проведення виконавчих дій», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2000 року за № 964/5185, та виготовлення всіх документів виконавчого провадження в загальному порядку.
Пунктом п. 5.6.6 Інструкції встановлено вміст акт опису й арешту майна.
Так у акті опису й арешту майна повинні бути вказані: час і місце складання акта; назва органу державної виконавчої служби, в якому працює державний виконавець, а також прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця та осіб, що були присутні при складанні акта із зазначенням їх процесуального стану; назва органу чи посадової особи, якими виданий виконавчий документ, що підлягає виконанню, його резолютивна частина; назва стягувача та боржника; назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем, учасниками акта опису й опечатуються печаткою відповідного органу державної виконавчої служби; оцінка кожного внесеного в акт предмета і загальна вартість усього майна;якщо проводилось опечатування предмета - які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;строк, після закінчення якого майно може бути передане для реалізації;назва особи, якій передане майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її адреса; відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та матеріальну відповідальність за його розтрату, відчуження, утаювання або підміну; зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при опису і розпорядження за ним державного виконавця
Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем належним чином не вказано відомостей про стягувача та боржника, не зазначено процесуального статусу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація», не вказано на підставі якого документа Столяренка В. О. ідентифіковано як представника публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль». Більше того, хоч описане майно передано на зберігання не боржнику, а фізичній особі ОСОБА_6, в Акті відсутня вказівка на паспортні дані зберігача майна.
Наявність у матеріалах виконавчого провадження доручення представника публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» не виключає обов'язку дотримання відповідачем вимог п. 5.6.6 Інструкції.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням апелянта про відсутність належних та допустимих доказів підтвердження факту здійснення ОСОБА_2 прибудови у будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Щодо твердження апелянта про неможливість оскарження дій державного виконавця щодо складення акту опису й арешту майна суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
Згідно із ч. 5 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку про наявність у позивача права на оскарження дій державного виконавця щодо складення акту опису й арешту майна в межах ст. 181 КАС України, враховуючи, що вимоги позивача не пов'язані зі спором про право на це майно.
Стосовно твердження апелянта про порушення судом першої інстанції вимог ст. 137 КАС України, то таке є безпідставним з огляду на наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 51 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову
Відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу.
У зареєстрованій 06 січня 2012 судом першої інстанції позовній заяві позивачем вказано наступні вимоги: визнати незаконним та скасувати акт опису й арешту майна (житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1) від 13 грудня 2011 року у виконавчому провадженні № 30230457, складений державним виконавцем Суряком Степаном Івановичем; визнати незаконною та скасувати постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 15 грудня 2011 року № 30230457.
19 січня 2012 року позивачем подано заяву про доповнення позовних вимог, якою додатково висловлено прохання визнати протиправними та незаконними дії державного виконавця Суряка С. І. щодо складення акту опису й арешту майна (житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1) від 13 грудня 2011 року у виконавчому провадженні № 30230457.
14 лютого 2012 року позивачем подано заяву про залишення без розгляду позовної вимоги про скасування акта опису й арешту майна (житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1) від 13 грудня 2011 року у виконавчому провадженні № 30230457, складеного державним виконавцем Суряком Степаном Івановичем, а 17 лютого 2012 року - заяву про залишення без розгляду позовної вимоги про визнання незаконною та скасування постанови про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 15 грудня 2011 року № 30230457.
Аналізуючи зміст поданих заяв, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що такими позивачем реалізовано право на збільшення або зменшення розміру позовних вимог, що можливо здійснити протягом всього часу судового розгляду, а не право змінити підставу або предмет адміністративного позову, реалізація якого можлива тільки до початку судового розгляду справи по суті за умови подання заяви відповідної форми.
Відповідно до ч. 4 ст. 160 КАС України окремим документом викладаються ухвали, зокрема, з питань залишення позовної заяви без розгляду.
Відсутність ухвали суду першої інстанції про залишення без розгляду частини позовних вимог не призвела до неправильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно вирішено справу по суті, але з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, постанову суду першої інстанції слід змінити.
Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, ст. 201, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року в справі № 2а-223/12/1370 змінити в частині мотивів задоволення адміністративного позову, а в решті - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: І. О. Яворський
Р. В. Кухтей