Справа: № 359/2052/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Муранова - Лесів І. В.
Суддя-доповідач: Беспалов О.О.
Іменем України
30 квітня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Парінова А. Б., Губської О. А.
за участю секретаря: Тур В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Бориспіль та Бориспільському районі Київської області на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2015 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Бориспіль та Бориспільському районі Київської області про визнання протиправними дій щодо перерахунку пенсії, -
ОСОБА_2 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Бориспіль та Бориспільському районі Київської області про визнання протиправними дій в частині виключення інших виплат із складу заробітку, з якого здійснювалось нарахування пенсії; зобов'язання здійснити з 11.04.2014 р. перерахунок пенсії, включивши в розрахунок заробітку для обчислення пенсії матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 11790, 98 грн., матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань в сумі 7211, 58 грн., грошову винагороду за сумлінну безперервну працю в сумі 7630, 92 грн. та індексацію в сумі 10760, 37 грн. за період з 01.04.2012 р. по 31.03.2014 р. в розмірі 80 % з виплатою довічно.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2015 р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України у м. Бориспіль та Бориспільському районі Київської області щодо виключення інших виплат із складу заробітку, з якого здійснювалось нарахування пенсії ОСОБА_2.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у м. Бориспіль та Бориспільському районі Київської області здійснити з 10.09.2014 року перерахунок пенсії ОСОБА_2, включивши в розрахунок заробітку для обчислення пенсії: матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 11 790,98 гривень, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в сумі 7211,58 гривень, грошову винагороду за сумлінну та безперервну працю в сумі 7630,92 гривень та індексацію в сумі 10760,37 гривень за період з 01.04.2012 р. по 31.03.2014 р., - в розмірі 80 відсотків з виплатою довічно.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у м. Бориспіль та Бориспільському районі Київської області виплатити ОСОБА_2 різницю між перерахованою та виплаченою пенсією, починаючи з 10.09.2014 року, в розмірі 80 відсотків від заробітку для обчислення пенсії.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
У відповідності до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову суду - частково скасувати з наступних підстав.
Як було встановлено судом першої інстанції, позивач набула право на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з 11.04.2014 року.
При призначенні їй пенсії, не були враховані всі складові заробітної плати, передбачені в графі «інші виплати» довідки № 3950/04 від 11.04.2014 р., як вбачається з листа відповідача від 12.01.2015 р. № 400/05 (а. с. 9).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ, на підставі якого позивачу була призначена пенсія, передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Статтею 37-1 вказаного Закону передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Відповідно до статті 33 Закону № 3723-ХІІ заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Саме на Кабінет Міністрів України покладається регулювання питань оплати праці державних службовців, встановлення розмірів посадових окладів, надбавок, доплат, матеріальної допомоги.
Порядок обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії державного службовця встановлено постановами Кабінету Міністрів від 31 травня 2000 року № 865 та від 23 квітня 2003 року № 581.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 (із змінами і доповненнями) передбачено, що особи, які вийшли на пенсію згідно Закону № 3723-ХІІ мають право на перерахунок пенсій, але лише за умови підвищення заробітної плати державним службовцям після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року № 432-ІV «Про внесення змін до Закону № 3723-ХІІ» (далі - Закон № 432-ІV).
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 року № 581 встановлено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року № 432-IV «Про внесення змін до Закону № 3723-ХІІ» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом № 3723-ХІІ, визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому, премія та інші надбавки враховуються в середніх розмірах стосовно визначених законодавством таких виплат у відповідному державному органі, з якого особа вийшла на пенсію, на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично їй встановлені.
Стаття 33 Закону № 3723-ХІІ визначає умови оплати праці державних службовців, а не умови їх пенсійного забезпечення, а тому, якщо державний службовець під час перебування на державній службі отримував грошову винагороду, то зазначений розмір цієї винагороди (надбавки) повинен бути врахований і при обчисленні пенсії державного службовця.
За змістом статті 37 Закону № 3723-XII пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною 1 статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95 ВР «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 вказаного Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною 2 статті 33 Закону № 3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, допомога для вирішення соціально-побутових питань входять до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до частини 1 статті 66 вказаного Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно встановив наявність у позивача права на включення при перерахунку пенсії всіх складових заробітної плати, зазначених у довідці.
В частині правильності встановлення судом першої інстанції обставин справи, колегія суддів зауважує, що в розумінні ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не заперечується, що позивачу призначена пенсія державного службовця з 11.04.2014 р. та що 11.04.2014 р. остання зверталася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії.
Відсутність в позовних вимогах ідентифікаційних ознак довідки № 3950/04 від 11.04.2014 р. та відсутність її копії в матеріалах справи не доводить невідображення у ній тих складових заробітної плати, що про дубльовані довідкою від 12.01.2015 р. № 396/04 (а. с. 10), а тому доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині не спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються.
Аналогічно, доводи апеляційної скарги про необхідність задоволення позовних вимог з моменту звернення за перерахунком пенсії, тобто з 01.01.2015 р., матеріалами справи спростовуються з огляду на те, що у даній справі йдеться не про перерахунок раніше призначеної пенсії у зв'язку з виникненням такого права (наприклад, поданням нової форми довідки, в яку включено графу «інші виплати»), а про перерахунок раніше призначеної пенсії як способу відновлення порушених прав позивача.
Різниця між цими поняттями полягає в тому, що у даній справі відповідач повинен був призначити відповідну пенсію позивачу з урахуванням всіх складових довідки саме з дня звернення за призначенням пенсії (з 11.04.2014 р.), однак, у зв'язку з пропуском строку звернення з адміністративним позовом, частина позовних вимог позивача розгляду не підлягає.
Незважаючи на це, перерахунку підлягає пенсія позивача не за правилами ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (тобто, не з дати звернення за перерахунком), а за правилами ч. 1 ст. 45 вказаного Закону (з дати звернення з заявою про призначення пенсії з урахуванням шестимісячного строку звернення з адміністративним позовом).
Натомість, задовольняючи адміністративний позов в частині зобов'язання здійснити перерахунок пенсії позивача з виплатою довічно, судом першої інстанції не було враховано, що скільки відповідно до принципів судочинства у судовому порядку підлягають захисту порушені чи оспорювані права, то суд не може захистити право особи, яке, на її думку, може бути порушене в майбутньому.
Спірні виплати призначаються розпорядженням управління Пенсійного фонду на невизначений строк, а тому не можуть бути обмежені проміжком часу.
Законодавством не встановлено ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії вбачається, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунку). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.
Таким чином, колегія суддів вважає, що зобов'язання відповідача проводити такі нарахування і виплати довічно є задоволенням позову на майбутнє і, в свою чергу, порушенням норм процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог постанова суду першої інстанції не оскаржується, а тому дослідженню колегією суддів не підлягає.
У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його часткового скасування.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Бориспіль та Бориспільському районі Київської області на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2015 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Бориспіль та Бориспільському районі Київської області про визнання протиправними дій щодо перерахунку пенсії задовольнити частково.
Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2015 р. в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання виплачувати перерахований розмір пенсії довічно скасувати.
В цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
В іншій частині постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2015 р. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя О. О. Беспалов
Суддя О. А. Губська
Суддя А. Б. Парінов
Головуючий суддя Беспалов О.О.
Судді: