14 квітня 2015 року Справа № 876/3001/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Попка Я.С., Сеника Р.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Любешівському Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 12 січня 2015 року в справі №162/2018/14-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Любешівському Волинської області про визнання дій відповідача протиправними і зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії, -
11.12.2014р. ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області, (далі - відповідач УПФУ в Любешівському районі Волинської області), про визнання дій відповідача протиправними і зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.ст.39,51 Закону, та стягнути з відповідача у її користь такі доплати у межах строку звернення до суду по 02 серпня 2014 року з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2, проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи третьої категорії та непрацюючим пенсіонером .У зв'язку з цим, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.39, ч.2 ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі - Закон), відповідачем їй повинні виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткова пенсія у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Постановою суду першої інстанції позов задоволено.
Визнано дії УПФУ в Любешівському Волинської області щодо невиплати на користь ОСОБА_2, як особі, віднесеній до категорії 3, непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком згідно ст.ст.39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 12 червня 2014 року по 02 серпня 2014 року, протиправними.
Зобов'язано УПФУ провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_2, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 12 червня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно з врахуванням ст.8 Закону України «Про державний бюджет на 2014 рік» і виплачених сум, та як особі, яка віднесена до категорії 3 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком передбаченої ч.2 ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за вказаний період із врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач УПФУ в Любешівському районі Волинської області, подавши на неї апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те що, що при виплаті позивачці підвищення до пенсії та додаткової пенсії, передбачених ст.ст.39,51 Закону, він діяв в межах повноважень, наданих йому законами України, підзаконними нормативно-правовими актами та здійснював нарахування таких виплат відповідно до Закону з врахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановлено такі виплати.
За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС України)), що є достатнім для розгляду даної справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачка перебуває на обліку управлінні Пенсійного фонду України в Любешівському районі як непрацюючий пенсіонер, отримує пенсію за віком, є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3, постійно проживає в Любешівському районі.
Дані обставини стверджено паспортом позивачки, її чорнобильським, пенсійним посвідченнями та запереченням відповідача.
Вказаний населений пункт, відповідно до Переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року, віднесено до зон гарантованого добровільного відселення.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені Законом №796-ХІІ.
Статтями 39, 51 Закону передбачено, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати, а особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Однак цими статтями передбачено, що порядок обчислення підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначається Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу Кабінетом Міністрів України на виконання вказаних норм ст.ст.39,51 Закону 23 листопада 2011 року прийнято постанову №1210 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у відповідності до якої позивачці провадиться нарахування і виплата підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у визначених нею розмірах.
Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми матеріального права.
Положення п. 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України» на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI, яким були внесені зміни до ст.ст.39,51 Закону №796-ХІІ і які обмежували права громадян щодо виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, рішенням Конституційного суду України у справі №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано неконституційними.
Частиною 2 статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їхні окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином вище наведені положення ст.ст.39,51 Закону були чинними у редакції до внесення змін до них Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Законами України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", Про Державний бюджет України на 2012 рік" та Про Державний бюджет України на 2013 рік" продовжувались обмеження щодо розмірів згаданих виплат, передбачених Законом №796-ХІІ.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16 січня 2014 року №719-VII, що набрав чинності з 01 січня 2014 року, до набрання чинності 03 серпня 2014 року Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» №1622-VII, не передбачалось жодної норми яка б обмежувала у вказаному році (до 03 серпня 2014 року) пряме застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Пунктами 6-7 Прикінцевих положень Закону №1622-VII від 31 липня 2014 року передбачено, що норми і положення статей 20,21,22,23,30,31,37,39,48,50,51,52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Таким чином суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити на користь позивачки, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та 25 % додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, виходячи відповідно із розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, встановлених відповідно до ст.ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за періоди з 12 червня 2014 року по 02 серпня 2014 року з врахування виплачених сум.
Таким чином колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Любешівському Волинської області - залишити без задоволення.
Постанову Любешівського районного суду Волинської області від 12 січня 2015 року в справі №162/2018/14-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р.Б. Хобор
Судді Я.С. Попко
Р.П. Сеник