Справа: № 48/18-А Головуючий у 1-й інстанції: Бойко Р.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
30 квітня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Господарського суду м. Києва від 29 грудня 2012 року у справі за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національний університет біоресурсів і природокористування України, та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: громадська організація "Товариство індивідуальних забудовників "Стража", громадська організація "Товариство індивідуальних забудовників "Світла Поляна", громадська організація "Товариство індивідуальних забудовників "Пасовисько", громадська організація "Товариство індивідуальних забудовників "Кінний двір", громадська організація "Товариство індивідуальних забудовників "Полуниця", громадська організація "Товариство індивідуальних забудовників "Потішне", громадська організація "Товариство індивідуальних забудовників "Заозерне", ОСОБА_3, публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк", ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, Публічне акціонерне товариство "ПрокредитБанк", ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_162, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166, ОСОБА_167, ОСОБА_168, ОСОБА_169, ОСОБА_170, ОСОБА_171, ОСОБА_172, ОСОБА_66, ОСОБА_173, ОСОБА_174, ОСОБА_175, ОСОБА_176, ОСОБА_177, ОСОБА_178, ОСОБА_179, ОСОБА_180, ОСОБА_181, ОСОБА_182, ОСОБА_183, ОСОБА_184, ОСОБА_185, ОСОБА_186, ОСОБА_187, ОСОБА_188, ОСОБА_189, ОСОБА_190, ОСОБА_191, ОСОБА_192, ОСОБА_193, ОСОБА_194, ОСОБА_195, ОСОБА_196, ОСОБА_197, ОСОБА_198, ОСОБА_199, ОСОБА_200, ОСОБА_201, ОСОБА_202, ОСОБА_203, ОСОБА_204, ОСОБА_205, ОСОБА_206, ОСОБА_207, ОСОБА_208, ОСОБА_209, ОСОБА_210, ОСОБА_211, ОСОБА_212, ОСОБА_213, ОСОБА_214, ОСОБА_215, ОСОБА_216, ОСОБА_217, ОСОБА_218, ОСОБА_219, ОСОБА_220, ОСОБА_221, ОСОБА_222, ОСОБА_223, ОСОБА_224, ОСОБА_225, ОСОБА_226, ОСОБА_227, ОСОБА_228, ОСОБА_229, ОСОБА_230, ОСОБА_231, ОСОБА_232, ОСОБА_233, ОСОБА_234, ОСОБА_235, ОСОБА_236, ОСОБА_237, ОСОБА_238, ОСОБА_239, ОСОБА_64, ОСОБА_2, ОСОБА_206, ОСОБА_240, ОСОБА_241, ОСОБА_186 про визнання протиправними та скасування рішень, -
Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в якому просив визнати протиправними та скасувати наступні рішення Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області:
- від 29.09.2004 р. №243 «Про припинення права користування земельною ділянкою Боярської лісової дослідної станції НАУ».
- від 18.11.2004 р. №275 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в приватну власність 36 громадянам, які є членами Громадської організації товариства індивідуальних забудовників «Стража», для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд в селі Бобриця».
- від 18.11.2004 р. №276 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в приватну власність 36 громадянам, які є членами Громадської організації Товариства індивідуальних забудовників «Світла поляна», для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд в селі Бобриця».
- від 18.11.2004 р. №277 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в приватну власність 35 громадянам, які є членами Громадської організації Товариства індивідуальних забудовників «Кінний двір», для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд в селі Бобриця».
- від 18.11.2004 р. №278 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в приватну власність 35 громадянам, які є членами громадської організації Товариства індивідуальних забудовників «Пасовисько», для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд в селі Бобриця».
- від 18.11.2004 р. №279 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в приватну власність 36 громадянам, які є членами Громадської організації Товариства індивідуальних забудовників «Полуниця», для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд в селі Бобриця».
- від 18.11.2004 р. №280 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в приватну власність 35 громадянам, які є членами Громадської організації товариства індивідуальних забудовників «Потішне», для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд в селі Бобриця».
- від 18.11.2004 р. №281 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в приватну власність 35 громадянам, які є членами громадської організації товариства індивідуальних забудовників «Заозерне», для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд в селі Бобриця».
Постановою Господарського суду м. Києва від 24 грудня 2012 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції при постановленні судового рішення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 24 грудня 2012 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції при вирішенні справи норм процесуального та матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 КАС України (в редакції на час подання позову) у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.
Згідно з абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму ВАСУ від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» згідно з частинами першою та четвертою статті 21 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час звернення до суду) протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним. У цьому випадку прокурор у адміністративній справі може бути позивачем і не повинен визначати орган чи особу, в інтересах якої він звертається до суду з позовною заявою.
В адміністративному позові заступник прокурора зазначив, що 27.12.2005 року заступником прокурора Київської області Пасікою К.Г. були принесені протести № № 07/1-6127 та 07/1-6162 на рішення Бобрицької сільської ради №№ 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281 від 18.11.2004 та № 243 від 29.09.2004, оскарження яких є предметом спору у даній справі.
Рішенням Бобрицької сільської ради № 442 від 07.02.2006 ці протести були відхилені.
В матеріалах справи міститься клопотання заступника прокурора Київської області, подане до суду 30.05.2012 (а.с. 15-16, Том 4), про відкликання позовної заяви, в якому останній, просить залишити позов без розгляду на підставі ст. 155 КАС України.
Станом на даний час вказане клопотання заступника прокурора Київської області не відкликане.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання заступника прокурора Київської області про залишення позову без розгляду та виніс рішення по суті.
Враховуючи п. 2 Постанови Пленуму ВАСУ від 6 березня 2008 року2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та приходить до висновку про наявність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду.
Крім того, у постановах Верховного Суду України від 17.02.2015 по справі № 21-551а14 та від 24.02.2015 по справі № 21-34а15, винесених в порядку ст. 244-2 КАС України, наведено правову позицію, яка є обов'язковою для врахування та полягає в наступному: у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає право цивільне.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову з порушенням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги позивача висновки суду першої інстанції спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню.
Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Відповідно ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 155, 167, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Господарського суду м. Києва від 29 грудня 2012 року скасувати.
Клопотання заступника прокурора Київської області про відкликання позовної заяви задовольнити.
Адміністративний позов заступника прокурора Київської області залишити без розгляду.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
О.А. Губська
.
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Беспалов О.О.
Губська О.А.