Справа: № 365/124/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Хижний Р. В. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.
Іменем України
30 квітня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Парінова А. Б., Губської О. А.
за участю секретаря: Тур В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області на постанову Згурівського районного суду Київської області від 24 березня 2015 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 звернувся до Згурівського районного суду Київської області з позовом до управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області про визнання дій щодо непризначенння пільгової пенсії з 25.12.2012 р. протиправними; зобов'язання призначити та виплатити пільгову пенсію за віком, починаючи з 25.12.2012 р.
Постановою Згурівського районного суду Київської області від 24 березня 2015 р. позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, з 28.05.1976 по 08.06.1978 року позивач проходив службу в армії, з 01.09.1978 по 18.07.1979 року навчався в ПТУ-27, з 01.01.1981 по 15.03.2000 року працював трактористом в колгоспі ім. Калініна, КСП «Світанок», з 15.03.2000 по 14.10.2002 року працював трактористом ЗАТ «Українська агропромислова група», з 22.10.2002 по 19.05.2003 року знаходився на обліку в Згурівському районному центрі зайнятості, з 02.06.2003 по 31.12.2005 року працював трактористом фермерського господарства «Поляна», з 30.01.2006 по 25.01.2007 року знаходився на обліку в Згурівському районному центрі зайнятості, з 01.08.2008 по 29.08.2008 року працював трактористом фермерського господарства «Поляна», з 06.1 1.2008 по 01.03.2009 року знаходився на обліку в Згурівському районному центрі зайнятості, з 02.03.2009 по 18.02.2015 року працював сторожем в СТОВ «Аратта».
24.12.2012 р. позивачу виповнилось 55 років.
22.03.2013 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пільгової пенсії.
03.06.2013 р. відповідачем прийнято розпорядження № 41 про відмову позивачу у призначенні пільгової пенсії з мотивів наявності пільгового стажу 14 років 11 місяць, що є меншим, ніж передбачено Законом (а. с. 7).
Підставою для прийняття такого розпорядження відповідачем стало рішення Комісії з питань підтвердження стажу на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області від 26.04.2013 р. № 802, де зазначено, що заробітна плата позивача за 1996-2002 роки значно менша в порівнянні з показниками середньомісячної заробітної плати, що дає підстави стверджувати, що робота виконувалась не протягом повного польового періоду в рослинництві та тваринництві (а. с. 8 - 9).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту «в» ч. 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788) право на пенсію за віком на пільгових умовах мають право чоловіки, які працюють трактористами - машиністами, безпосередньо зайнятими в виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і інших підприємствах сільського господарства, при досягненні 55 років та при стажі вказаної роботи не менше 20 років.
Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом , що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Додатково в довідці наводяться відомості, зокрема, стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Порядок призначення пенсій на пільгових умовах за п. «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» роз'яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 7, згідно якого до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві.
Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства.
До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії «тракторист-машиніст», запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист.
До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботі трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення.
Вказана правова позиція викладена в ухвалі ВАС України від 07.04.2015 р. у справі № 502/2171/14-а.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що посада тракториста відноситься до посад, що визначені п. «в» ч. 1 статті 13 Закону № 1788.
Як вбачається з матеріалів справи, КСП «Світанок» (правонаступник колгоспу ім. Калініна) та ЗАТ «Українська агропромислова група» припинені у зв'язку з ліквідацією, що позбавило можливості позивача отримати від вказаних суб'єктів уточнюючі довідки.
Відмовляючи у призначення пільгової пенсії відповідач зазначив про невідповідність оплати праці позивачу повному робочому дню.
З даного приводу колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах, за умови якщо інші документи підтверджують факт роботи позивача, розміри оплати праці не можуть вважатися беззаперечним доказом роботи працівника на умовах неповного робочого дня або не перебування працівника в трудових відносинах з роботодавцем.
Так в рішенні Комісії зазначено, що позивач у книгах обліку розрахунків по оплаті значиться трактористом, а відомості про переведення на роботу з неповним робочим днем в протоколах загальних зборів членів колгоспу та засідань правління колгоспу відсутні.
Цих відомостей не вбачається і з матеріалів справи.
Таким чином, доводи відповідача в цій частині не підтверджені належними доказами.
Крім того, колегія суддів вважає доводи позивача щодо існування значних заборгованостей в спірні роки по заробітній платі та отримання оплати праці цукром та зерном такими, що мали заслуговувати на увагу відповідача.
Натомість, відповідачем при прийнятті рішення про відмову у призначенні пільгової пенсії ці відомості було проігноровано та не було перевірено.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на це, колегія суддів вважає доводи відповідача в цій частині необґрунтованими та недостатніми для відмови у призначенні пільгової пенсії.
З аналогічних підстав колегія суддів не приймає доводи відповідача про недоведеність існуючими документами участі позивача у виробництві сільгосппродукції, з огляду на недоведеність відповідачем протилежного.
Крім того, зайнятість позивача протягом повного польового періоду у виробництві сільськогосподарської продукції підтверджено в судовому засіданні суду першої інстанції свідками ОСОБА_3, та ОСОБА_4
Пояснення свідка ОСОБА_5 про те, що з 1987 по 2000 роки позивач працював на посаді механізатора, колегією суддів в якості доказів не приймаються з огляду на те, що вказане спростовується даними трудової книжки позивача та іншими матеріалами справи.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, починаючи з 25.12.2012 р. з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 45 вказаного Закону пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Зважаючи на те, що видом пенсії, за призначенням якої звернувся позивач 22.03.2013 р., є пенсія за віком (незважаючи на пільговість), а пенсійного віку позивач досяг 25.12.2012 р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обов'язку відповідача призначити позивачу пільгову пенсію з наступного дня після досягнення 55 - річного віку.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються.
Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення в частині його оскарження відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області на постанову Згурівського районного суду Київської області від 24 березня 2015 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.
Постанову Згурівського районного суду Київської області від 24 березня 2015 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя О. О. Беспалов
Суддя О. А. Губська
Суддя А. Б. Парінов
.
Головуючий суддя Беспалов О.О.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.