Справа: № 826/1854/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А. В.
Суддя-доповідач: Беспалов О.О.
Іменем України
30 квітня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Парінова А. Б., Губської О. А.
за участю секретаря: Тур В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2015 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.01.2015 р. № 0000472201, -
ТОВ "ТВК Вектор-ВС" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.01.2015 р. № 0000472201.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2015 р. адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Вектор-ВС» з питань взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «ТВК Електросила», за період з 01.08.2014 р. по 30.09.2014 р.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 446 219,00 грн.
За наслідками перевірки відповідачем складено акт від 13.01.2015 р. № 59/26-51-22-01/37625571 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.01.2015 р. № 0000472201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 557773,75 грн., у тому числі, 446219,00 грн. - основний платіж, 111554,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «ТВК Вектор-ВС» та його контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «ТВК Електросила» укладено договір поставки від 01.07.2014 р. №ЕТВК010714 на поставку товару виробничо - технічного призначення (а. с. 47 - 50 Т. 1).
Згідно умов даного договору поставка товару відбувається на підставі замовлень (по телефону, факсу, електронною поштою), видаткових накладних.
Контрагент позивача виступає за умовами даного договору постачальником товару.
Асортимент, одиниця виміру, кількість, ціна вказуються у рахунках та видаткових накладних, що є невід'ємними частинами договору.
Товар, що постачається, повинен відповідати діючим стандартам якості та технічним умовам і підтверджується сертифікатом або іншими документами, які необхідні для товару даного виду.
Сторони можуть обумовити строки та порядок поставки відносно конкретної партії товару у відповідній специфікації.
Покупець зобов'язаний надіслати факсом довіреність на відвантаження товару та надати оригінал у момент відвантаження.
Поставка товару здійснюється на умовах EXW.
В матеріалах справи наявні специфікації № 1 від 02.07.2014 р., № 2 від 04.08.2014 р., № 3 від 01.09.2014 р., № 4 від 01.09.2014 р. (а. с. 51 - 61 Т. 1).
Вказані специфікації містять найменування (горизонтальний поворот магістральної системи, редуктор електричного струму магістральної системи шинопроводу, універсальне кріплення, шинний міст, котушка високовольтна для сухого трансформатора тощо), кількість, ціну товару.
Загальна вартість товару за наявними специфікаціями складає 7071892, 63 грн. (в тому числі ПДВ - 1178648, 78 грн.).
Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій долучено видаткові накладні: № 40 від 28.08.2014 р. (з посиланням на рахунок - фактуру № 47 від 01.08.2014 р.) на суму 998530, 51 грн. (в тому числі ПДВ: 166421, 75 грн.), № 41 від 29.08.2014 р. (з посиланням на рахунок - фактуру № 47 від 01.08.2014 р.) на суму 1032045, 10 грн. (в тому числі ПДВ: 172007, 52 грн.), № 56 від 30.09.2014 р. (з посиланням на рахунок - фактуру № 59 від 25.09.2014 р.) на суму 514022, 74 грн. (в тому числі ПДВ: 85670, 46 грн.), № 57 від 30.09.2014 р. (з посиланням на рахунок - фактуру № 59 від 25.09.2014 р.) на суму 132714, 79 грн. (в тому числі ПДВ: 22119, 79 грн.) (а. с. 62 - 65 Т. 1).
Також в матеріалах справи наявні податкові накладні № 5 від 28.08.2014 р., № 7 від 29.08.2014 р., № 13 від 30.09.2014 р., № 14 від 30.09.2014 р.
При дослідженні товарно - транспортних накладних колегією суддів було встановлено наступне.
У відповідності до ТТН Р40 від 28.08.2014 р., Р41 від 29.08.2014 р., Р56 від 30.09.2014 р., Р57 від 30.09.2014 р. (а. с. 70 - 80 Т. 1) автомобільним перевізником виступав позивач.
Замовником (платником) перевезення є ТОВ «ТВК Електросила».
Автомобіль перевезення: Форд Транзит НОМЕР_1, водій: ОСОБА_2
Вказаний автомобіль зареєстрований за позивачем 06.11.2012 р. згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а. с. 133 Т. 1).
Згідно наказу директора позивача № ВН - 49 від 01.11.2012 р. ОСОБА_2 прийнятий на посаду водія на постійну форму працевлаштування (а. с. 141 Т .1).
Також в матеріалах справи наявний витяг електронного журналу реєстрації довіреностей ТОВ «ТВК Електросила» (а. с. 39 - 42 Т. 2), з якого вбачається оформлення довіреностей на відпуск товару позивачу на ОСОБА_3, та ОСОБА_4, що узгоджується з ТТН.
Повноваження отримання ОСОБА_5 (менеджер (управитель) із збуту позивача) товару від контрагента підтверджуються копіями довіреностей № 252 від 28.08.2014 р., № 253 від 29.08.2014 р., № 284 від 30.09.2014 р. (а. с. 43 - 45 Т. 2).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність в первинних документах розбіжностей або недоліків.
Об'єм вказаних документів колегія суддів вважає достатнім для встановлення підстав для задоволення позовних вимог судом першої інстанції.
В свою чергу, з апеляційної скарги вбачається, що відповідач, фактично, не погоджується з оскаржуваною постановою через відсутність ТТН в матеріалах справи, що спростовується матеріалами справи.
Також відповідач вказує на відсутність реальності господарських операцій позивача з контрагентом у зв'язку з встановленням актом перевірки контрагента взаємовідносин з його контрагентом ТОВ «Євровекторіум», який відсутній за місцезнаходженням, що свідчить про відсутність господарських відносин у позивача з його контрагентом.
Вказаний висновок колегія суддів вважає необґрунтованим через недоведення відповідачем причинно - наслідкового зв'язку між придбаним товаром позивача та реалізовуваним товаром ТОВ «Євровекторіум».
Крім того, відсутність медогляду водія та техогляду автомобіля в якості доводів апелянта про невідповідність дорожніх листів ознакам первинних документів колегією суддів не досліджуються з огляду на те, що ці факти не можуть довести або спростувати відсутність реальності господарських відносин між позивачем та контрагентом.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на те, що відповідач правомірності своїх дій при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення не довів, колегія суддів не вбачає підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Натомість, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, як вбачається з резолютивної частини рішення суду першої інстанції, визнав протиправним та скасував податкового повідомлення-рішення від 20.01.2014 р. № 0000192201, яка не є предметом оскарження у даній справі, з огляду на що колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та апеляційним судом відхиляються, натомість, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2015 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.01.2015 № 0000472201 задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2015 р. скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС" задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.01.2015 р. № 0000472201.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС" (ЄДРПОУ 37625571) судові витрати на оплату судового збору у розмірі 73 грн. 08 коп. (сімдесят три гривні 08 копійок).
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя О. О. Беспалов
Суддя О. А. Губська
Суддя А. Б. Парінов
Головуючий суддя Беспалов О.О.
Судді: