Справа: № 823/78/15 Головуючий у 1-й інстанції: Орленко В.І.
Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.
30 квітня 2015 року м. Київ
Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Кузьменко В. В.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,
за участю секретаря Рипік О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Черкаське обласне підприємство з забезпечення установ соціального захисту» Черкаської обласної ради до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05.03.2015 року, -
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомленнь-рішень Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 08.09.2014 року №0006141501 та від 09.09.2014 року №0006151501.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.03.2015 року позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, доводи скарги та подані письмові заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки штрафні санкції за неподання податкової звітності застосовані до позивача в період після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток за 2013 рік, І квартал 2014 року та І півріччя 2014 року КП «Черкаське обласне підприємство з забезпечення діяльності установ соціального захисту» Черкаської обласної ради, якою встановлено порушення п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме: неподання податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (акт перевірки від 29.08.2014 року №2231/23-01-15-01/31636462) та неподання розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за 2013 рік, І квартал 2014 року та І півріччя 2014 року (акт перевірки від 29.08.2014 року №2230/23-01-15-01/31636462).
За результатами розгляду матеріалів перевірок, ДПІ у м. Черкасах прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.09.2014 року №0006141501, яким за неподання податкової звітності з податку на прибуток застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 170,00 грн. та від 09.09.2014 року №0006151501, яким за неподання податкової звітності з податку на прибуток застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 510,00 грн.
Рішенням Головного управління Міндоходів у Черкаські області від 19.11.2014 №1098/23-00-10-0210, прийнятим за результатами розгляду скарги позивача, залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах від 08.09.2014 року №0006141501 та від 09.09.2014 року №0006151501, а скарги - без задоволення.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 10.12.2014 року №8396/6/99-99-10-01-02-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах від 08.09.2014 року №0006141501, від 09.09.2014 року №0006151501, та рішення ГУ Міндоходів у Черкаській області від 19.11.2014 року №1098/23-00-10-0210, прийняте за розглядом первинних скарги, а скарги - без задоволення.
Вважаючи, що відповідачем протиправно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п.п. 16.1. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до п.п. 49.18.2 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (п. 120.1 ст. 120 ПК України).
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано до податкового органу податкову звітність, що стало причиною винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Під час розгляду справи позивачем не заперечується факт неподання ним податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік та розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за 2013 рік, І квартал 2014 року та І півріччя 2014 року, та повторність такого порушення.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що постановою господарського суду Черкаської області від 16.08.2012 року у справі №05/5026/1138/2012 Комунальне підприємство «Черкаське обласне підприємство з забезпечення діяльності установ соціального захисту» Черкаської обласної ради визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; ліквідатором підприємства-банкрута призначено арбітражного керуючого Ярмолінського Юрія Васильовича.
Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована в установленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю. Цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов'язки) юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно з ч.7 ст. 59 Господарського кодексу України скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».
В той же час, ліквідаційна процедура допускає підприємницьку діяльність, яка зводиться до закінчення технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, передбачає можливість укладення угод, тощо.
З огляду на викладене, ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури не позбавляє суб'єкта господарювання здатності мати цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.
Згідно зі ч. 1 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій (п. 3 ч. 3 ст. 19 Закону).
Разом з тим, під час розгляду справи колегією суддів встановлено, що штрафні санкції, визначені в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях застосовані за неподання звітності до податкового органу. Тобто, зобов'язання, яке не було виконано позивачем має немайновий характер та не являється заборгованістю.
З огляду на зазначені обставини, колегія суддів вважає, що мораторій не поширюється на дані правовідносини.
Водночас, ст. 36 ПК України визначає, що податковим обов'язком платника податку є обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, встановлені цим Кодексом.
Невиконання позивачем зобов'язань з подання податкової звітності є правопорушенням.
Згідно з ст. 37 ПК України підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є:
37.3.1. ліквідація юридичної особи;
37.3.2. смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою;
37.3.3. втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом;
37.3.4. скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.
Матеріали справи підтверджують той факт, що суб'єкт господарювання на час виникнення спірних правовідносин не був ліквідованим. Позивачем не надано доказів внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.
Отже, нарахування штрафних санкцій за невиконання вимог законодавства стосовно неподання податкової звітності ґрунтується на законі.
За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання, і є похідними від основного зобов'язання.
Оцінюючи докази по справі у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, про обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та відсутність підстав для їх скасування.
Вищевикладене судом першої інстанції не було враховано під час вирішення справи по суті, що свідчить про порушення норм матеріального права і є підставою для скасування рішення.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 8, 12, 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05.03.2015 року по справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Черкаське обласне підприємство з забезпечення установ соціального захисту» Черкаської обласної ради до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05.03.2015 року - скасувати та прийняти нову.
У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Черкаське обласне підприємство з забезпечення установ соціального захисту» Черкаської обласної ради відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: Я.М. Василенко
А. Г. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено 30.04.2015 року.
Головуючий суддя Кузьменко В. В.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.