Справа: № 826/721/15 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.
Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
30 квітня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,
при секретарі судового засідання Герасимчук Н.А.,
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_2,
від відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Музичук Л.В.,
від відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Башаров В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_7 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича про визнання бездіяльності та рішення протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невключення ОСОБА_7 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо вкладника ОСОБА_7, стосовно якої необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача - ОСОБА_7 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;
- стягнути на користь позивача судові витрати.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та постановити нову, якою адміністративний позов задовольнити.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції при вирішенні справи норм процесуального та матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_7 та ПАТ «Комерційний банк» «Український фінансовий світ» 27.06.2014 укладено договір банківського вкладу № 42873, відповідно до п. 1.1 якого Банк приймає від Вкладальника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 14 300,00 доларів США у тимчасове строкове користування на строк до 27.09.2014 (дата повернення вкладу) та зобов'язується сплачувати проценти за його користування в розмірі, встановленому п. 1.2 цього договору. Згідно з п. 1.2. договору процентна ставка за вкладом встановлюється у розмірі 8,50 процентів річних та складається з основної ставки за даною депозитарною програмою, яка на дату укладення цього договору становить 8,50 процентів річних.
З квитанції № TR 57170,17400.281 від 27.06.2014,копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 13) встановлено, що ПАТ «КБ «УФС» прийняв від ОСОБА_7 кошти в сумі 14 300,00 доларів США за депозитною угодою № 42873 від 27.06.2014.
На підставі постанови Правління НБУ від 14.08.2014 № 491 «Про віднесення ПАТ «Комерційний банк» «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14.08.2014 № 69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк» «Український фінансовий світ». Уповноваженою особою тимчасової адміністрації призначено Гончарова Сергій Івановича.
Постановою Правління НБУ від 10.11.2014 № 717 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії ПАТ «Комерційний банк» «Український фінансовий світ» та вирішено розпочати ліквідацію ПАТ «Комерційний банк» «Український фінансовий світ».
На підставі постанови Правління НБУ від 10.11.2014 № 717 Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.11.2014 № 119 вирішено розпочати ліквідаційну процедуру виведення ПАТ «Комерційний банк» «Український фінансовий світ» та введено тимчасову адміністрацію, Уповноваженою особою призначено Гончарова Сергій Івановича (далі - Уповноважена особа).
Як стверджує позивач, на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) було розміщено оголошення, що агентом який здійснює виплату коштів вкладникам ПАТ «Комерційний банк» «Український фінансовий світ» є ПАТ «Альфа-Банк».
За результатами звернення позивача до ПАТ «Альфа-Банк», було повідомлено, що позивач відсутній у переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Після чого позивач звернулася до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк» «Український фінансовий світ» із письмовою заявою 12.12.2014, в якій просила включити ОСОБА_7 до Переліку (реєстру) вкладників публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ», які мають право на відшкодування за вкладом по договору банківського вкладу (депозиту) від 27 червня 2014 року за № 42873, розміщеним в банку «Український фінансовий світ».
Уповноважена особа Фонду листом від 12.12.2014 № 001/946 повідомила позивача про те, що кошти за вкладом від 27.06.2014 № 42873 відшкодуванню не підлягають у зв'язку з тим, що договір від 27.06.2014 № 42873 визнано нікчемним відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 228 Цивільного кодексу України.
Вважаючи дії відповідачів щодо невключення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду, ОСОБА_7 звернулася з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що укладаючи правочин від 27.06.2014 № 42873, Банк до дня визнання його неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є підставою для визнання зазначених договорів вкладу нікчемними, внаслідок чого прийшов до висновку про відсутність підстав для включення ОСОБА_7 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з відмовою відповідачів включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року N 4452-VI (далі по тексту - Закон N 4452-VI).
Відповідно до частини 1 Закону N 4452-VI фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.27 цього Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Згідно з ч. 5 Закону N 4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
За змістом пункту 4 ч.2 ст. 37 названого Закону Уповноваженій особі, серед іншого, надано право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Відповідно до ч. 2 та п.1 ч. 4 Закону N 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
З матеріалів справи вбачається, що Уповноваженою особою Фонду створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів) укладених ПАТ «КБ «УФС», про що винесено наказ №34 від 30.10.2014.
В запереченнях Уповноваженої особи Фонду зазначено, що під час перевірки, зокрема, було встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, надходили внаслідок так званого «дроблення» рахунків групи інших клієнтів, що підтверджується відповідно довідкою. Відповідач зазначає, що з рахунків вказаних клієнтів, розмір коштів яких становив 9 042 360,00 доларів США, сума «надходила» на рахунки, відкриті на ім'я позивача та інших довірених осіб.
Робоча комісія прийшла до висновку, що вказані дії відбувались з метою отримати кошти не від банку і не за рахунок банку, який в той момент вже не міг виконувати свої зобов'язання перед вкладниками щодо повернення належних їм коштів, а отримати кошти від Фонду, тобто за рахунок державних коштів.
За результатами роботи вказаної Комісії 10.11.2014 складено протокол засідання комісії щодо визнання нікчемними вкладів, яким запропоновано Уповноваженій особі Фонду визнати нікчемними правочини (договори) вкладів (депозитів), перелік яких наведено в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Протоколу.
З урахуванням висновків Комісії та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 237/14 від 18.11.2014р. Уповноваженою особою Фонду наказом від 18.11.2014р. № 6 визнано нікчемними правочини (договори) згідно переліку.
Листом позивача було поінформовано, що договір банківського вкладу між ПАТ «КБ «УФС» та ОСОБА_7 від 27.06.2014 № 42873 є нікчемним відповідно до положень ст. 38 Закону N 4452-VI, ст.ст. 215, 228 Цивільного кодексу України.
Перевіряючи наявність підстав для такого висновку, колегія суддів виходить з наступного.
Вичерпний перелік підстав за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, визначено частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
До таких віднесено:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Суд першої інстанції, погоджуючись з доводами Уповноваженої особи Фонду, прийшов до висновку про нікчемність правочину, виходячи з наявності для цього визначених Законом підстав, зокрема звернув увагу на ті, що визначені пунктами 2 та 7 ч. 3 ст. 38 вказаного Закону.
Колегія суддів вважає, що такий висновок не відповідає обставинам справи.
На думку судової колегії, відповідачами не надано і у матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні статті 70 КАС України докази на підтвердження того, що внаслідок укладання Договору банківського вкладу (депозиту) № 42873 (в доларах США) від 27.06.2014 року банк взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.
Так само колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні підстави, наведені у п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону, за якими правочин є нікчемним, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, при цьому апеляційний суд виходить з такого, що в матеріалах справи не міститься доказів того, що умови Договору банківського вкладу (депозиту) № 42873 (в доларах США) від 27.06.2014 року передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Вкладом, розміщеним на індивідуальній основі або на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайний, може вважатися лише вклад, який запропонований окремій особі на підставі, зокрема, окремих рішень уповноважених осіб банку тощо, тобто такі умови не пропонуються публічно невизначеному колу осіб. У разі неприйняття банком будь-яких документів, у яких фіксуються пільги для певних клієнтів банку (відсутності доказів) такі умови договору не можна вважати індивідуальними.
Отже обставини щодо наявності визначених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав нікчемності правочину, не знайшли свого підтвердження, відповідачі належних та допустимих доказів щодо цього не надали.
Колегія суддів вважає нормативно необґрунтованими доводи про те, що кошти на рахунок позивача надходили внаслідок «дроблення рахунку іншого клієнта».
Відповідачами не наведено вимог чинного законодавства, які було порушено позивачем у зв'язку із цим.
При цьому колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься копія квитанції № TR 57170,17400.281 від 27.06.2014, з якої вбачається, що ПАТ «КБ «УФС» прийняв саме від ОСОБА_7 (платника) кошти в сумі 14 300,00 доларів США за депозитною угодою № 42873 від 27.06.2014 через касу.
Крім того, відповідно до частин 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що Уповноваженою особою Фонду правомірно визнано договір нікчемним та приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме: визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду та зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо вкладника ОСОБА_7, стосовно якої необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонд.
Обов'язок подання додаткової інформації передбачено п. 6 розділу 3 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами затверджено рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 N 14 (далі по тексту - Положення), відповідно до якого протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно:
- зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування;
- зміни розміру належних їм сум;
- зміни особи вкладника;
- змін реквізитів вкладників;
- змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.
На думку судової колегії, задоволення вимог позивача в цій частині є належним і достатнім способом захисту прав позивача у межах спірних правовідносин.
В той же час у задоволенні вимог адміністративного позову до Фонду необхідно відмовити, оскільки у зв'язку із невключенням позивача до переліку вкладників та непередачі такого списку Фонду, спірні правовідносини між ОСОБА_7 та Фондом гарантування вкладів не виникли, а судовий захист згідно з нормами КАС України спрямований на відновлення порушеного права.
Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.
Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Частиною 3 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Докази, які підтверджують витрати, пов'язані із розглядом даної справи, підтверджуються наявними в матеріалах справи оригіналами квитанцій про сплату судового збору у розмірі 109,62 грн.
Позивачем у даному адміністративному позові було заявлено чотири вимоги немайнового характеру, дві з яких було задоволено, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача витрат зі сплати судового збору у розмірі 54,81 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2015 року скасувати.
Прийняти нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_7 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо вкладника ОСОБА_7, стосовно якої необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з місцевого бюджету м. Києва на користь ОСОБА_7 (83000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 54,81 грн. (п'ятдесят чотири грн. 54 коп).
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
О.А. Губська
Постанову в повному обсязі виготовлено 30.04.2015
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Беспалов О.О.
Губська Л.В.