Справа: № 823/3973/14 Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г.
Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
28 квітня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
при секретарі Горяіновій Н.В.,
розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання неправомірними дій та зобов'язання до вчинення дій,-
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання неправомірними дій та зобов'язання до вчинення дій задоволено повністю, визнано неправомірною відмову Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації у наданні дозволу на перереєстрацію автомобіля марки «АУДІ-А6», 2003 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2; зобов'язано Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації надати дозвіл (розпорядження) на перереєстрацію автомобіля марки «АУДІ-А6», 2003 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивач звернувся із заявою до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації щодо надання дозволу на перереєстрацію автомобіля без сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), надання такого дозволу є неможливим, оскільки даний дозвіл надається рішенням комісії при Міністерстві соціальної політики України.
Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що 31 жовтня 2006 року ОСОБА_3 подарував Головному управлінню праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, як гуманітарну допомогу, автомобіль «АУДІ-А6», 2003 року випуску, для передачі його інваліду ОСОБА_4
Рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України від 16 листопада 2006 року №26/ГД-2751/К, автомобіль марки «АУДІ-А6», 2003 року випуску, кузов НОМЕР_2, об'єм двигуна 1781 см.куб., визнаний гуманітарною допомогою.
На підставі митної декларації №902000003/6/030362 від 01 грудня 2006 року самоходом через Черкаську митницю на адресу Головного управління доставлено гуманітарну допомогу - автомобіль «АУДІ-А6», 2003 року випуску, митною вартістю 79325,40 грн.
04 грудня 2006 року ОСОБА_4 письмово звернувся до Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про передачу йому вищезазначеного предмету гуманітарної допомоги в тимчасове користування.
Після митного оформлення автомобіль марки «АУДІ-А6» передано в тимчасове користування ОСОБА_4, як інваліду І групи, з правом передачі керування членам його родини та зареєстровано в УДАІ УМВС України в Черкаській області.
На підставі рішення колегії Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації від 24 листопада 2006 року №13-4 право керування автомобілем «АУДІ-А6» передано онуку ОСОБА_4 - ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 09 жовтня 2014 року серії НОМЕР_3.
11 грудня 2014 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про надання дозволу на перереєстрацію автомобіля «АУДІ-А6», 2003 року випуску, кузов НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, отриманого інвалідом ОСОБА_4 в якості гуманітарної допомоги, на ОСОБА_2
Листом від 19 грудня 2014 року №05-0830/17 Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації роз'яснив позивачу, що згідно з п.41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року №999, після смерті інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через головне управління праці та соціального захисту і користувався менше ніж 10 років, може бути переданий у власність одному з членів сім'ї інваліда за рішенням Мінсоцполітики за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля, які повинні бути сплачені членом сім'ї померлого інваліда протягом шести місяців з дня смерті інваліда.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відмова відповідача у задоволенні заяви про надання дозволу на перереєстрацію автомобіля «АУДІ-А6», 2003 року випуску, є протиправною та необґрунтованою з огляду на наявність у позивача права на перереєстрацію даного автомобіля.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:
Відповідно до ст.111 Закону України «Про гуманітарну допомогу» забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів автомобілями, визнаними гуманітарною допомогою, здійснюється на умовах, передбачених законом, та у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через органи соціального захисту населення і користувався менше 10 років, може бути переданий у власність одному із членів сім'ї за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля. Якщо інвалід, дитина-інвалід користувався автомобілем більше 10 років, за бажанням членів його сім'ї автомобіль може бути переданий у їх власність безкоштовно. У разі несплати членом сім'ї інваліда, дитини-інваліда податків і зборів (обов'язкових платежів) автомобіль повертається (вилучається) органам соціального захисту населення у порядку та на умовах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999, після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається члену сім'ї, який на час смерті інваліда був зареєстрований за місцем реєстрації інваліда. Автомобіль, строк експлуатації якого від 5 до 10 років, залишається безоплатно члену сім'ї, який на час смерті інваліда був зареєстрований за місцем реєстрації інваліда і середньомісячний сукупний дохід сім'ї якого за шість місяців, що передують дню смерті інваліда, не перевищує прожиткового мінімуму для сім'ї. Автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років (крім випадку, зазначеного в абзаці другому цього пункту), після смерті інваліда залишається у користуванні його сім'ї, якщо в ній є інвалід, який: мав підстави для забезпечення автомобілем на час смерті інваліда і протягом не більше 6 місяців з дня його смерті; був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його реєстрації; не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.
Згідно п.41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року №999, за бажанням інвалідів головні управління соціального захисту можуть забезпечувати їх автомобілями, ввезеними в Україну і визнаними в установленому порядку гуманітарною допомогою, без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі. Автомобілями, отриманими головними управліннями як гуманітарна допомога, інваліди (за їх бажанням або за бажанням законних представників недієздатних інвалідів), діти-інваліди (за бажанням їх законних представників), які перебувають на обліку, забезпечуються безоплатно в порядку черговості.
Абзацом 7 пункту 41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями встановлено, що після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через головне управління соціального захисту і користувався менше ніж 10 років, може бути переданий у власність одному з членів сім'ї інваліда за рішенням Мінсоцполітики за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля, які повинні бути сплачені членом сім'ї померлого інваліда, дитини-інваліда протягом шести місяців з дня смерті інваліда. Контроль за дотриманням зазначеного строку здійснюється головним управлінням соціального захисту чи управлінням виконавчої дирекції.
Виходячи з аналізу положень вищевказаного Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, а також враховуючи приписи ст.111 Закону України «Про гуманітарну допомогу», під строком експлуатації автомобіля розуміється термін, на який інвалід отримує автомобіль, що становить 10 років, і саме у випадку користування інвалідом автомобілем більше 10 років член сім'ї померлого інваліда має право на безоплатне отримання вказаного автомобіля за умови реєстрації такого за місцем реєстрації інваліда на час його смерті.
Як вбачається з матеріалів справи, Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, розглянувши заяву позивача про надання дозволу на перереєстрацію автомобіля «АУДІ-А6», 2003 року випуску, кузов НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, отриманого інвалідом ОСОБА_4 в якості гуманітарної допомоги, на ОСОБА_2, листом від 19 грудня 2014 року №05-0830/17 роз'яснив позивачу, що згідно з п.41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року №999, після смерті інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через головне управління соціального захисту і користувався менше ніж 10 років, може бути переданий у власність одному з членів сім'ї інваліда за рішенням Мінсоцполітики за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля, які повинні бути сплачені членом сім'ї померлого інваліда протягом шести місяців з дня смерті інваліда. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази щодо вчинення позивачем будь-яких дій у відповідності до вимог чинного законодавства з метою отримання у власність вищезазначеного автомобіля.
Доводи позивача щодо неможливості застосування до спірних правовідносин положень ст.111 Закону України «Про гуманітарну допомогу» та п.41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне:
Згідно з ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, відповідно до п.2 мотивувальної частини якого дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, оскільки права та обов'язки онука інваліда виникли саме після смерті інваліда, а не в момент забезпечення останнього автомобілем, то застосуванню до спірних правовідносин підлягають нормативно-правові акти, чинні на час смерті такого інваліда, зокрема ст.111 Закону України «Про гуманітарну допомогу» та Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року №999.
За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку, що автомобіль «АУДІ-А6», 2003 року випуску, кузов НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, було отримано інвалідом І групи ОСОБА_4 в якості гуманітарної допомоги 04 грудня 2006 року, що підтверджується відповідним зобов'язанням, станом на день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1, строк експлуатації інвалідом автомобіля, отриманого в якості гуманітарної допомоги, становив менше ніж 10 років, тому відмова Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації у наданні ОСОБА_2 дозволу на перереєстрацію даного автомобіля на його ім'я прийнята у відповідності до вимог ст.111 Закону України «Про гуманітарну допомогу» та Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року №999, в межах наданих повноважень та є обґрунтованою, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Крім того, позивач звернувся із заявою до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації щодо надання дозволу на перереєстрацію автомобіля, однак в силу ст.111 Закону України «Про гуманітарну допомогу», абз.7 п.41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями після смерті інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через органи соціального захисту населення і користувався менше 10 років, може бути переданий у власність одному із членів сім'ї інваліда за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення. Таким чином, відповідач не наділений згідно вищезазначених положень законодавства правом приймати рішення щодо передачі у власність автомобіля одному із членів сім'ї інваліда, судом першої інстанції всупереч ст.52 КАС України не вирішено питання щодо заміни або залучення належного відповідача, при цьому суд апеляційної інстанції згідно ст.52 КАС України не наділений такими повноваженнями.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації - задовольнити.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання неправомірними дій та зобов'язання до вчинення дій відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлено 30 квітня 2015 року.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді Т.М.Грищенко
І.О.Лічевецький
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Лічевецький І.О.
Грищенко Т.М.