15 квітня 2015 рокум. ПолтаваСправа №816/958/15-а
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (надалі - відповідач, УМВС України в Полтавській області) про визнання неправомірними дій щодо неврахування до вислуги років періоду навчання ОСОБА_1 з 01.09.1986 по 13.03.1990 в Тернівському індустріальному технікумі (м. Кривий Ріг), зобов'язання зарахувати до вислуги років період навчання з 01.09.1986 по 13.03.1990 в Тернівському індустріальному технікумі (м. Кривий Ріг) з розрахунку 1 рік навчання за 6 місяців служби з коефіцієнтом 0,5, всього 1 рік, та включити його у розрахунок вислуги років на пенсію.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно, в порушення вимог пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", не врахував до вислуги років ОСОБА_1 період навчання останнього у Тернівському індустріальному технікумі (м. Кривий Ріг) з 01.09.1986 по 13.03.1990.
Відповідач письмових заперечень проти позову до суду не надав.
У судовому засіданні 06.04.2015 позивач позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.
У судове засідання 08.04.2015 представник відповідача не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.
В силу частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
А згідно з частиною шостою вказаної статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Керуючись наведеними приписами Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового процесу у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 з 01.03.1994 проходив службу в органах внутрішніх справ /а.с. 10-18/.
Наказом УМВС України в Полтавській області від 27.02.2015 №85 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "б" (у запас через хворобу) Положення про проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ /а.с. 14 - зворот/.
На момент звільнення з органів внутрішніх справ позивачу присвоєно звання підполковник міліції та він займав посаду начальника відділу режимно-секретного та документального забезпечення УМВС України в Полтавській області.
Оскільки до розрахунку вислуги років ОСОБА_1 при звільненні не враховано період навчання останнього у Тернівському індустріальному технікумі (м. Кривий Ріг) з 01.09.1986 по 13.03.1990, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Як пояснив в судовому засіданні 06.04.2015 представник відповідача, відмовляючи ОСОБА_1 у зарахуванні до вислуги років періоду навчання у технікумі УМВС виходило з того, що позивачем отримано середню спеціальну освіту, а навчання у технікумі не може бути зараховано до вислуги років для призначення йому пенсії.
Однак, суд не погоджується з даним твердженням відповідача з огляду на наступне.
За приписами статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" від 17.07.1992 №393 до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Дійсно, Законом Української РСР "Про народну освіту" від 28.06.1974 технікуми (училища) віднесені до середніх спеціальних навчальних закладів, головним завданням яких була підготовка кваліфікованих фахівців із середньою спеціальною та загальною середньою освітою, які мають необхідні теоретичні знання і практичні навички за спеціальністю.
Згідно із пунктом 3 Постанови Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про освіту" від 04.06.1991 №1144-ХІІ із змінами і доповненнями, внесеними постановою Верховної Ради України від 18.12.1991 №1992-ХІІ, встановлено, що Закон Української РСР "Про освіту" застосовується до правовідносин в галузі освіти, що виникли після введення в дію Закону.
Відповідно до статті 34 Закону Української РСР "Про освіту", у редакцій від 23.05.1991, в Українській РСР вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.
Водночас, пунктом 1 постанови Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про освіту" від 04.06.1991 №1144-ХІІ встановлено, що дія Закон Української РСР "Про освіту" вступає в силу з дня його опублікування, а що стосується нових документів про освіту та нових кваліфікацій і наукових ступенів, - з 1 вересня 1992 року.
Відповідно до роз'яснення Департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки України середня спеціальна освіта, здобута за часів існування Радянського Союзу в технікумах та училищах, прирівнюється відповідно до чинного законодавства до неповної вищої освіти.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Вищого адміністративного суду України від 22.01.2013 у справі №К-33614/10 (номер в ЄДРСР 29013375).
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не навів обґрунтованих доводів щодо правомірності відмови у зарахуванні до вислуги років позивача періоду навчання останнього у технікумі.
Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до вислуги років ОСОБА_1 періоду навчання останнього з 01.09.1986 по 13.03.1990 в Тернівському індустріальному технікумі (м. Кривий Ріг) з розрахунку 1 рік навчання за 6 місяців служби з коефіцієнтом 0,5.
Разом з цим, стосовно позовних вимог про визнання неправомірними дій щодо неврахування до вислуги років періоду навчання ОСОБА_1 з 01.09.1986 по 13.03.1990 в Тернівському індустріальному технікумі (м. Кривий Ріг), суд зазначає, що відповідне діяння УМВС по суті є бездіяльністю. Однак, визнання такої бездіяльності неправомірною саме по собі не призведене до відновлення порушених прав позивача та не створить для нього юридично значимих наслідків, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в даній частині.
За таких обставин, позов належить задовольнити частково.
Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.
Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Зобов'язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 період навчання з 01 вересня 1986 року по 13 березня 1990 року в Тернівському індустріальному технікумі (м. Кривий Ріг) з розрахунку 1 рік навчання за 6 місяців служби з коефіцієнтом 0,5, а всього 1 рік, та врахувати його у розрахунку вислуги років для призначення ОСОБА_1 пенсії.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.О. Кукоба