Справа № 815/1058/15
28 квітня 2015 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Вовченко O.A.,
секретар судового засідання Дубовик Г.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_2 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_2.) звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або ДПІ у Київському районі м. Одеси), в якому просила суд:
- визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області з проведення позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в період з 14 листопада 2014 року по 24 листопада 2014 року з питань правових відносин з ПП "Нестком" за січень та квітень 2014 року.
- скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №0000471701 від 15 січня 2015 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що на її адресу 16 жовтня 2014 року державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області надіслано лист №33596/15-51-17-02, в якому податковий орган на підставі статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) просив протягом 10-ти робочих днів надати належним чином завірені документи по господарським взаємовідносинам з приватним підприємством «Нестком». Також, як вказано в адміністративному позові, в листі №33596/15-51-17-02 було зазначено, що ненадання інформації щодо визначених взаємовідносин з ПП «Нестком» є підставою для проведення виїзної перевірки, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України та аналогічний за змістом лист №35269/15-51-17-02 було направлено 04 листопада 2014 року.
При цьому, як вказує позивач, на адресу відповідача, 14 листопада 2014 року та 21 листопада 2014 року, були направлені відповіді на отримані запити за вихідними №2 і №3, в яких позивач з посиланням на діючі норми Конституції України і ПК України, відмовила у наданні витребуваної інформації.
При цьому, згідно адміністративного позову, 01 грудня 2014 року відповідачем складено акт №4520/1701/НОМЕР_1 про результати позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань правових відносин з ПП «Нестком» за січень та квітень 2014 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0000471701, яким, у зв'язку з порушенням статті 22, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 ПК України, нараховано грошове зобов'язання за платежем на додану вартість у розмірі 58 334 грн., в тому числі - 46 667 грн. за основним платежем та 11 667 грн. - штрафних санкцій.
Разом з тим, позивач посилається на те, що дії відповідача з проведення перевірки є протиправними, а прийняте за результатами вказаної перевірки податкове повідомлення-рішення, таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач надав до суду заперечення до адміністративного позову (а.с.70-72), в яких зазначив, що фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 були надіслані письмові запити ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області з проханням надання відповіді стосовно взаємовідносин з ПП «Нестком» та з наданням копій підтверджуючих первинних документів. При цьому, як вказує відповідач, жодних документів на вказані запити позивачем не надавалось, а на підставі акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Нестком» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень-квітень 2014 року від 25.07.2014 року № 4252/15-53-22-03/38787337 встановлено, що у ФОП ОСОБА_2 відсутнє право на формування податкового кредиту з ПДВ в розумінні ст. 198 ПК України за період, що підлягає перевірці та відсутній об'єкт оподаткування ПДВ з контрагентами-постачальниками в розумінні ст. 185 ПК України за вказаний період.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обґрунтування, викладені в позовній заяві і просив задовольнити позовні вимоги.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, судом належним чином повідомлявся про час, місце та дату судового засідання.
Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Одеської міської ради 06.03.2003 року, що вбачається з копії Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_2 (а.с. 8).
16.10.2014 року ДПІ у Київському районі м. Одеси на адресу ФОП ОСОБА_2 направлено запит за вих. № 33596/15-51-17-02, в якому ДПІ у Київському районі м. Одеси, керуючись ст. 20 Податкового кодексу України просило надати протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують формування податкового кредиту у рядку 10.1 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання в межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою», рядку 17 «Усього податкового кредиту», його сплату та податкових зобов'язань у рядку 1 «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів» та рядку 6 «Загальний обсяг постачання» за період січень 2014 року по взаємовідносинам з ПП «Нестком» з переліком необхідної інформації (а.с. 12). Аналогічного змісту ДПІ у Київському районі м. Одеси складено запит до позивача, що датуються, також, 16.10.2014 року за вих. № 33597/15-51-17-02 (а.с. 130-131)за період квітня 2014 року.
14.11.2014 року та 21.11.2014 року ФОП ОСОБА_2 на адресу ДПІ у Київському районі м. Одеси направила лист за вих. №№ 2, 3, в яких позивач вказала на те, що ДПІ у Київському районі м. Одеси в своїх запитах не посилається на виявлення фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, а саме - існування розбіжностей задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань за наслідками перевірок інших платників податків, отримання інформації з інших органів Державної податкової служби та не зазначено посилання на відповідні документи, в яких ці факти належним чином зафіксовані, відтак запит вважається надісланим безпідставно.
12.11.2014 року на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України ДПІ у Київському районі м. Одеси прийнято наказ № 739-п про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_2 за січень та квітень 2014 року (а.с. 73).
На підставі вказаного наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси проведено позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань правових відносин з ПП «Нестком» за січень та квітень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 01.12.2014 року № 4520/1701/НОМЕР_1 (а.с. 17-27), висновками якого встановлено наступні порушення: ч.1 та ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216 ЦК в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_2 при придбанні товарів. Товари по вказаних правочинах не були передані в порушення ст..ст. 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України. Відповідно до п. 1 та п.2 ст. 215, п. 1, п.5 ст. 203, ст.. 228 Цивільного кодексу України зазначені правочини є нікчемними , відтак ПП «Нестком» безпідставно виписано податкові накладні на податкові зобов'язання по продажі товарів на адресу контрагентів-покупців (ФОП ОСОБА_2 у квітні 2014 року), які не можуть розглядатись в якості необхідного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, що призвело до порушення п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 46667 грн., в т.ч. в квітні 2014 року на суму 46667 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму - 46667 грн.
Висновки акту перевірки ґрунтуються на положеннях акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Нестком» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень-квітень 2014 року від 25.07.2014 року № 4252/15-53-22-03/38787337.
На підставі акту перевірки від 01.12.2014 року № 4520/1701/НОМЕР_1 ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000471701 від 15 січня 2015 року, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 58334 грн. (а.с. 28).
Не погодившись з діями державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області з проведення позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та з прийнятим податковим повідомленням-рішенням державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №0000471701 від 15 січня 2015 року, ФОП ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.
Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Згідно п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.
У відповідності до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2014 року на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України ДПІ у Київському районі м. Одеси прийнято наказ № 739-п про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_2 за січень та квітень 2014 року (а.с. 73).
Як передбачено пунктом 73.3 статті 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі. Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит. Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 9, 10, 11 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1245, визначено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби. Запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
Згідно із пунктом 12 цього ж Порядку письмовий запит про подання інформації надсилається суб'єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; виникнення потреби у визначенні рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; подання щодо платника податків скарги про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 16 вказаного Порядку у разі коли запит складено з порушенням вимог, визначених у пунктах 9 і 10 цього Порядку, суб'єкт інформаційних відносин звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Як вже зазначено судом, 16.10.2014 року ДПІ у Київському районі м. Одеси на адресу ФОП ОСОБА_2 направлено запити за вих. № 33596/15-51-17-02 та за вих. № 33597/15-51-17-02 на отримання податкової інформації.
При цьому, на думку суду, письмові запити ДПІ у Київському районі м. Одеси взагалі не містять фактів, які свідчать про порушення позивачем податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідача, та взагалі не зазначено підстав направлення запиту.
Так, запити податкового органу від 16.10.2014 року за вих. № 33596/15-51-17-02 та за вих. № 33597/15-51-17-02 містять лише посилання на ст. 20 Податкового кодексу України, яка визначає загальні права податкового органу.
Відтак, суд погоджується із доводами платника податків про те, що у зв'язку із складенням вказаних запитів з порушенням вимог, визначених чинним законодавством України (зокрема, пункту 73.3 статті 73 ПК України, пунктів 9, 10, 12 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1245), позивач звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит, а у відповідача були відсутні правові підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
Більш того, суд зазначає, що в запитах ДПІ у Київському районі м. Одеси від 16.10.2014 року за вих. № 33596/15-51-17-02 та за вих. № 33597/15-51-17-02 вказано, що ненадання витребуваних пояснень та документального підтвердження відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки. В той час, як податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_2, що унеможливило позивача надати при проведеній перевірці документи на підтвердження здійснення господарських операцій з її контрагентом - ПП «Нестком».
При цьому, на підтвердження господарських взаємовідносин позивача з ПП «Нестком» до суду надано всі необхідні документи.
Так, як встановлено судом, між ФОП ОСОБА_2 як покупцем та ПП «Нестком» як постачалником укладено договір поставки від 05.03.2014 року № 1, відповідно до предмету якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар - столи більярдні та більярдні аксесуари, а покупець - оплатити та прийняти цей товар (а.с.36).
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).
Момент виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст. 664 Цивільного кодексу України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Таким чином, факт отримання товару документально підтверджується наявними первинними бухгалтерськими документами (накладні) та первинними бухгалтерськими документами подальшої реалізації отриманого товару.
Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору поставки від від 05.03.2014 контрагентом позивача ПП «Нестком» протягом періоду, що перевірявся на адресу ФОП ОСОБА_2 було поставлено товар, а позивач прийняв та оплатив, отриманий товар.
Про факт поставки товару за вищезазначеною угодою свідчать первинні бухгалтерські документи, а саме: видаткові накладні: № 128 від 30.04.2014 року, № 110 від 03.04.2014 року, № 14 від 25.03.2014 року, рахунками на оплату, товарно-транспортні накладні № 128 від 30.04.2014 року, № 110 від 03.04.2014 року, № 13 від 05.03.2014 року (а.с. 37-45). Також на підтвердження отримання ФОП ОСОБА_2 товару від ПП «Нестком» до суду надано податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.46-52, 152-157) .
За отриманий товар позивачем були здійснені розрахунки з ПП «Нестком», що підтверджується копіями платіжних доручень та актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.03.2014 року по 30.05.2014 року (а.с. 92-100, 140).
Поставка (перевезення) придбаного позивачем товару на виконання умов договору здійснювалась автомобільним транспортом - ВМ 2315 ВК, що підтверджується товаротранспортними накладними № 128 від 30.04.2014 року, № 110 від 03.04.2014 року та разовими договорами на перевезення вантажів транспортом: від 30.04.2014 року № 30/04, 25.03.2014 року № 25/01, № 30/01 від 30.01.2014 року, № 05/01 від 05.03.2014 року, № 03/04 від 03.04.2014 року, № 30/02 від 30.01.2014 року, № 12/01 від 12.12.2013 року (а.с.101-107).
Таким чином, судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобов'язання, які покладено Цивільним кодексом України за договором поставки, а саме: прийнято товар та сплачено продавцю грошові кошти, про що свідчать вищезазначені первинні документи.
Як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов висновку про нікчемність правочинів, укладених між ПП «Нестком» та ФОП ОСОБА_2 за перевіряємий період на підставі акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Нестком» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень-квітень 2014 року (а.с. 79-85).
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що висновки акту перевірки позивача від 01.12.2014 року № 4520/1701/НОМЕР_1 фіксують лише порушення ПП «Нестком», при цьому не відображають будь-яких порушень зі сторони ФОП ОСОБА_2
Жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання договорів між ПП «Нестком» та ФОП ОСОБА_2, предмету даного правочину, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів акт перевірки не містить. При цьому, надані позивачем в ході судового розгляду справи документи підтверджують дійсність всіх операцій і правильність податкового обліку ФОП ОСОБА_2
Відповідно до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.
Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого податковий орган посилається як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 02.09.2010 року № К-23029/07.
Позивачем було надано до суду докази подальшого використання придбаного у ПП «Нестком» товару: податкові накладні від 12.03.2014 року № 13, 31.03.2014 року № 19, № 19.03.2014 року № 15, від 29.04.2014 року № 22, від 28.04.2014 року № 21, від 31.03.2014 року № 18 (а.с.111-119), виписані ФОП ОСОБА_2 на ФОП ОСОБА_3 за договором поставки № 2501 від 25.01.2010 року, укладеним між ФОП ОСОБА_2 як постачальником та ФОП ОСОБА_3 як покупцем, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар - більярд та аксесуари, а покупець - оплатити та прийняти цей товар (а.с.108-109). На підтвердження передачі вказаного товару до суду, також, надано копії видаткових накладних (а.с. 123-129).
Відтак, наявність договору поставки, видаткових накладних, податкових накладних, товаро-транспортних, факт отримання товару та їх повна оплата, реалізація отриманого товару є переконливим доказом відсутності з боку позивача порушень податкового законодавства.
Перелічені документи свідчать, що сторонами вказаного вище правочину, були дотриманні норми чинного законодавства, протиправний умисел, при укладанні правочинів, був відсутній, правочин був реальним і вчинявся за всіма правилами укладання договорів, був спрямований на реальне настання правових наслідків, а тому, висновки відповідача є повністю необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам.
Суд вважає, що лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентами, які, на думку відповідача, порушують податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагентів.
Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з абз.1 п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).
Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).
Таким чином, Податковий кодекс України не встановлює обов'язку позивача при визначенні податкового кредиту здійснювати надмірну сплату ПДВ до бюджету. Позивач як покупець товарів (робіт, послуг) не сплачує при придбанні товару (робіт, послуг) ПДВ до бюджету, а сплачує такий податок у складі ціни товару постачальникам таких товарів (робіт, послуг). Саме це є умовою при визначенні відшкодування покупця.
Податковим кодексом України не встановлена обумовленість між підтвердженням сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) та віднесенням позивачем до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг). Закон не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальником або контрагентами постачальника своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податку на додану вартість до державного бюджету.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Натомість, ст.67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.
Як встановлено судом вище, зобов'язання за договором між сторонами виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.
Отже, судом встановлені обставини, які у своїй сукупності свідчать про безумовну дійсність правочину, фактичність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, їх правомірність і прозорість. При цьому, на користь своїх висновків податковий орган не надав жодного доказу і не обґрунтував їх.
Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.
З аналізу ст.2 КАС України випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.
Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 69-71, 160-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області з проведення позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в період з 14 листопада 2014 року по 24 листопада 2014 року з питань правових відносин з ПП "Нестком" за січень та квітень 2014 року.
Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №0000471701 від 15 січня 2015 року.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений та підписаний судом 30.04.2015 року.
Суддя Вовченко O.A.
.