Справа № 815/1594/15
27 квітня 2015 року м. Одеса
10:58
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кравченка М.М.;
за участі:
секретаря судового засідання - Філімоненка А.О.;
представника позивача - Чикаленко О.Л. (довіреність від 05.01.2015 року);
представника відповідача - Бутрик А.О. (довіреність від 28.10.2014 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001501502 від 27.02.2015 року, -
Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0001501502 від 27.02.2015 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.
12.02.2015 року співробітники Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області провели камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2014 року, Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
За результатами проведеної перевірки 12.02.2015 року відповідач склав акт № 546/15-52-15-02, яким встановлені порушення позивачем п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме занижено суму податкових зобов'язань, що заявлена у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року.
На підставі цього акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 27.02.2015 року № 0001501502, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 957558,00 грн., у тому числі за основним платежем 638372,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 319186,00 грн.
Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області та вважає його неправомірним, винесеним з порушенням норм чинного законодавства та таким, що належить до скасування.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (а.с.4-7).
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (а.с.41-43).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
Дочірнє підприємство «Одеський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради 11.05.2002 року (а.с.8).
Позивач зареєстрований та перебуває на обліку в Державній податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області як платник податків з 16.05.2002 року (а.с.9).
На підставі п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України 12.02.2015 року посадова особа Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області провела камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2014 року, Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
За результатами цієї перевірки 12.02.2015 року відповідач склав акт № 546/15-52-15-02 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», код 32018511» (а.с.10-11).
В акті перевірки встановлені порушення позивачем п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за грудень 2014 року на 1539861,00 грн.
Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що позивачем у додатку № 8 до декларації за грудень 2014 року віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по податковій накладній, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За наслідками перевірки позивача податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 27.02.2015 року № 0001501502, яким позивачеві за порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 957558,00 грн., у тому числі за основним платежем - 638372,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 319186,00 грн. (а.с.12).
Суд вважає, що вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства позивачем є необґрунтованими.
Так, впродовж судового розгляду справи суд встановив, що в періоді, який перевірявся, позивач перебував у фінансового-господарських відносинах з Приватним підприємством «Еффект».
Приватне підприємство «Еффект» надавало позивачеві послуги по виконанню будівельних робіт.
Позивач здійснив оплату за виконані роботи (надані послуги), що підтверджується наявними в матеріалах справи актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року, податковою накладною, що свідчить про реальність здійснення господарських операцій.
На підставі податкової накладної № 279 від 31.12.2014 року позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року віднесено до складу податкового кредиту відповідну суму податку на додану вартість.
Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до абз.1-2 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Таким чином, суд встановив, що обов'язок по реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних покладено на продавця.
Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до абз.11 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
20.01.2015 року позивач подав у електронному вигляді відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року разом з додатком № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)», що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією (а.с.11-20).
22.01.2015 року на підтвердження факту сплати податку у зв'язку з придбанням послуг та факту отримання послуг від Приватного підприємства «Еффект» позивач листом № 8/1-126 направив відповідачу копії первинних документів, а саме: акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року (форма КБ-2), довідку про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року (форма КБ-3) на суму 9239168,40 грн. (в тому числі ПДВ 1539861,40 грн.), податкову накладну № 279 від 31.12.2014 року.
Таким чином, на думку суду, позивач, подавши до податкового орану додаток № 8 до декларації та копії первинних документів, скористався правом, що надане йому п.201.10 ст.201 Податковим кодексом України, та не допустив при цьому вказаних в податковому повідомленні-рішенні від 27.02.2015 року № 0001501502 порушень податкового законодавства.
Суд не погоджується з доводами відповідача, що надіслання позивачем копій первинних документів після спливу граничного строку надання звітності, а саме - 22.01.2015 року, є підставою для накладання штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, оскільки таке право зберігається за позивачем протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період.
Тобто, на думку суду, оскільки порушення вимог податкового законодавства при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на додану вартість відсутні, то донарахування податковим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість є безпідставним та необґрунтованим.
Таким чином, суд вважає, що позивач не порушував податкове законодавство.
Під час судового розгляду представник відповідача не надав доказів, які б спростовували зазначені вище факти.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам Податкового кодексу України безпідставно прийняв спірне податкове повідомлення-рішення.
Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України: «Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його службова або посадова особа».
Відповідно до пп.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас п.19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001501502 від 27.02.2015 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 32018511) суму сплаченого судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім),20 грн.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.
Повний текст постанови складений 30 квітня 2015 року.
Суддя М.М. Кравченко